Язвенная болезнь

Язвенной болезнью называют распространенную патологию желудочно-кишечного тракта, для которой характерно образование глубоких дефектов в слизистой оболочке желудка или двенадцатиперстной кишки. При этом размеры язв могут колебаться от пары миллиметров до нескольких сантиметров. Причиной появления язвенных дефектов является нарушение продукции соляной кислоты и снижение защитных свойств слизистой оболочки из-за хеликобактерной инфекции, приема некоторых лекарственных препаратов или под действием других провоцирующих факторов.

По статистике, язвенной болезнью страдает 5-10% населения во всем мире. У большинства больных язвы локализуются в желудке — такое расположение дефектов встречается в 75% случаев. Дуоденальные язвы диагностируют гораздо реже и как правило в молодом возрасте.

Причины

Одну из главных ролей в развитии язвенной болезни играет хеликобактерная инфекция. Как правило, бактерии Helicobacter pylori выявляют у 70-90% больных с язвами различной локализации. Размножаясь в желудке, эти патогенные микроорганизмы повышают секрецию желудочного сока и снижают активность факторов защиты слизистой оболочки, что в конечном итоге приводит к образованию язвенных дефектов.

Следует отметить, что язвенная болезнь не всегда является хеликобактер-ассоциированной. Довольно часто ее выявляют у людей, не инфицированных Helicobacter pylori.

Причиной формирования язв в таких случаях может быть:

курение;
злоупотребление алкоголем;
отягощенная наследственность;
длительный прием препаратов из группы НПВС (ацетилсалициловая кислота, диклофенак натрия и т.д.).

Перечисленные факторы оказывают негативное влияние на слизистую оболочку желудка, ослабляя ее защитные свойства и создавая идеальные условия для образования язв.

Симптомы

Язвенная болезнь имеет хроническое рецидивирующее течение с обострениями в весенне-осенний период. Это значит, что состояние больных ухудшается весной или осенью, после чего заболевание перестает давать о себе знать. Однако через несколько месяцев симптомы появляются снова.

Характерным признаком язвенной болезни является боль в верхней части живота. Болезненные ощущения практически всегда связаны с приемом пищи — в большинстве случаев они уменьшаются сразу после еды. Иногда при язвах желудка приемы пищи не ослабляют, а, напротив, усиливают боль.

Что касается язв 12-перстной кишки, они проявляются ночными и утренними болями, которые ослабевают после еды, но возникают повторно спустя 2-3 часа.

В некоторых случаях (например, в пожилом возрасте) язвенная болезнь может иметь слабовыраженные симптомы или вовсе протекать бессимптомно.

Диагностика и лечение

В большинстве случаев диагноз ставят на основании внешних проявлений и подтверждают с помощью эндоскопического исследования. Для выявления хеликобактерной инфекции могут проводить лабораторные исследования или уреазный дыхательный тест. При подозрении на малигнизацию выполняют биопсию слизистой оболочки желудка или 12-перстной кишки с дальнейшим изучением полученного биоптата.

Главными составляющими лечения язвенной болезни являются:

Прием антисекреторных препаратов, подавляющих продукцию желудочного сока (ингибиторы протонной помпы, H2-гистаминоблокаторы, антациды, простагландины).
Эрадикационная трехкомпонентная терапия, направленная на борьбу с хеликобактерной инфекцией (ингибитор протонной помпы + кларитромицин + амоксициллин).
Дополнительные меры в виде отказа от курения и злоупотребления алкоголем, прекращение употребления продуктов, вызывающих боли и т.д.

Как показывает практика, решающую роль в лечении язвенной болезни играет борьба с хеликобактерной инфекцией. По статистике, повторное появление язв наблюдается всего у 10% больных, получавших эрадикационную терапию. В то же время проведение только антисекреторного лечения заканчивается рецидивами в 70% случаев.

Виразкова хвороба

Виразковою хворобою називають поширену патологію шлунково-кишкового тракту, для якої є характерним утворення глибоких дефектів в слизовій оболонці шлунка або дванадцятипалої кишки. При цьому розміри виразок можуть коливатися від пари міліметрів до кількох сантиметрів. Причиною появи виразкових дефектів є порушення продукції соляної кислоти і зниження захисних властивостей слизової оболонки на фоні хелікобактерної інфекції, прийому деяких лікарських препаратів або під дією інших провокуючих чинників.

За статистикою, на виразкову хворобу страждає 5-10% населення у всьому світі. У більшості хворих виразки локалізуються в шлунку — таке розташування дефектів зустрічається в 75% випадків. Дуоденальні виразки діагностують значно рідше і як правило в молодому віці.

Причини

Одну з головних ролей у розвитку виразкової хвороби відіграє гелікобактерна інфекція. Як правило, бактерії Helicobacter pylori виявляють у 70-90% хворих з виразками різної локалізації. Розмножуючись в шлунку, ці патогенні мікроорганізми підвищують секрецію шлункового соку і знижують активність факторів захисту слизової оболонки, що в кінцевому підсумку призводить до утворення виразкових дефектів.

Слід зазначити, що виразкова хвороба не завжди є хелікобактер-асоційованою. Досить часто її виявляють у людей, неінфікованих Helicobacter pylori.

Причиною формування виразок в таких випадках може бути:

куріння;
зловживання алкоголем;
обтяжена спадковість;
тривалий прийом препаратів з групи НПЗП (ацетилсаліцилова кислота, диклофенак натрію і т.д.).

Перераховані фактори чинять негативний вплив на слизову оболонку шлунка, послаблюючи її захисні властивості і створюючи ідеальні умови для утворення виразок.

Симптоми

Виразкова хвороба має хронічний рецидивуючий перебіг із загостреннями у весняно-осінній період. Це означає, що стан хворих погіршується навесні або восени, після чого захворювання перестає давати про себе знати. Однак через кілька місяців симптоми з'являються знову.

Характерною ознакою виразкової хвороби є біль у верхній частині живота. Хворобливі відчуття практично завжди пов'язані з прийомом їжі — в більшості випадків вони зменшуються відразу після їди. Іноді при виразках шлунка прийоми їжі не послаблюють, а, навпаки, посилюють біль.

Що стосується виразок 12-палої кишки, вони проявляються нічними і ранковими болями, які слабшають після їди, але з’являються повторно через 2-3 години.

У деяких випадках (наприклад, в літньому віці) виразкова хвороба може мати слабко виражені симптоми або зовсім протікати безсимптомно.

Діагностика і лікування

У більшості випадків діагноз ставлять на підставі зовнішніх проявів і підтверджують за допомогою ендоскопічного дослідження. Для виявлення хелікобактерної інфекції можуть проводити лабораторні дослідження або уреазний дихальний тест. При підозрі на малігнізацію виконують біопсію слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки з подальшим вивченням отриманого біоптату.

Головними складовими лікування виразкової хвороби є:

Прийом антисекреторних препаратів, що пригнічують продукцію шлункового соку (інгібітори протонної помпи, H2 -гістаміноблокатори, антациди, простагландини).
Ерадикаційна трьохкомпонентна терапія, спрямована на боротьбу з хелікобактерною інфекцією (інгібітор протонної помпи + кларитроміцин + амоксицилін).
Додаткові заходи у вигляді відмови від куріння і зловживання алкоголем, припинення вживання продуктів, що викликають болі і т.д.

Як показує практика, вирішальну роль в лікуванні виразкової хвороби відіграє боротьба з хелікобактерною інфекцією. За статистикою, повторна поява виразок спостерігається всього у 10% хворих, які отримували ерадикаційну терапію. У той же час проведення тільки антисекреторного лікування закінчується рецидивами в 70% випадків.