в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
в наявності в 206 аптеках
Терміном хронічний панкреатит об'єднують велику групу захворювань підшлункової залози, в основі яких лежить хронічний запально-дегенеративний процес. Як правило, хвороба проявляється у віці 35-50 років і має тривалий перебіг. Згодом хронічний панкреатит викликає руйнування нормальної тканини і її заміщення сполучною тканиною, в результаті чого підшлункова залоза перестає справлятися зі своїми функціями.
Найчастіше хронічний панкреатит розвивається у людей, що зловживають алкоголем і жирною їжею. Захворювання може виникати при тривалому дефіциті білка в раціоні, а також в результаті травм, паразитарних і вірусних інфекцій, лікарських маніпуляцій, після тривалого прийому деяких лікарських препаратів (імуносупресорів, сульфаніламідів, кортикостероїдів, НПЗП, гормональних засобів і т.д.).
Вторинний панкреатит може розвиватися на тлі таких захворювань:
Хвороба може мати легкий, середньотяжкий або важкий перебіг. При тривалій відсутності лікування хронічний панкреатит може викликати ряд ускладнень, таких як портальна гіпертензія, механічна жовтяниця, кишкові кровотечі, синдроми мальдигестії і мальабсорбції.
Підшлункова залоза виконує цілий ряд функцій, пов'язаних з продукцією ферментів і гормонів. Тому її ураження проявляється великою кількістю різних симптомів і синдромів.
Перебіг хронічного панкреатиту умовно поділяють на два періоди. Перший з них триває 5-10 років і характеризується чергуванням фаз загострення і ремісії. У цей час основним проявом хвороби є періодичні болі у верхній частині живота і лівому підребер'ї. У другому періоді на перший план виходять диспепсичні прояви, а больові відчуття стають менш вираженими.
Для хронічного панкреатиту характерний розвиток наступних синдромів:
Для діагностики хронічного панкреатиту використовують лабораторні (визначення рівня амілази в крові і сечі) і інструментальні (УЗД, КТ, ФГДС) методи дослідження. З їх допомогою лікарі можуть виявити захворювання і визначити його тяжкість, після чого хворому призначають оптимальне лікування.
Лікування хронічного панкреатиту включає щадну дієту і медикаментозну терапію. Основними завданнями є полегшення болю та корекція обмінних порушень, викликаних недостатністю підшлункової залози. При появі ускладнень і сильних болях, які не вдається зняти анальгетиками, можуть вдаватися до хірургічного втручання.