Безкоштовна лінія 5900Безкоштовна лінія
Замовлення списком Замовлення списком
anc

Хронический панкреатит

Термином хронический панкреатит объединяют обширную группу заболеваний поджелудочной железы, в основе которых лежит хронический воспалительно-дегенеративный процесс. Как правило, болезнь проявляется в возрасте 35-50 лет и имеет продолжительное течение. Со временем хронический панкреатит вызывает разрушение нормальной ткани и ее замещение соединительной тканью, в результате чего поджелудочная железа перестает справляться со своими функциями.

Причины

Чаще всего хронический панкреатит развивается у людей, злоупотребляющих алкоголем и жирной пищей. Заболевание может возникать при длительном дефиците белка в рационе, а также в результате травм, паразитарных и вирусных инфекций, врачебных манипуляций, после длительного приема некоторых лекарственных препаратов (иммуносупрессоров, сульфаниламидов, кортикостероидов, НПВС, гормональных средств и т.д.).

Вторичный панкреатит может развиваться на фоне таких заболеваний:

  • холецистит;
  • желчекаменная болезнь;
  • хронический гепатит;
  • цирроз печени;
  • язва 12-перстной кишки;
  • болезнь Крона;
  • неспецифический язвенный колит;
  • муковисцидоз;
  • гемохроматоз;
  • гиперпаратиреоз;
  • эпидемический паротит и другие.

Болезнь может иметь легкое, среднетяжелое или тяжелое течение. При длительном отсутствии лечения хронический панкреатит может вызывать ряд осложнений, таких как портальная гипертензия, механическая желтуха, кишечные кровотечения, синдромы мальдигестии и мальабсорбции.

Симптомы

Поджелудочная железа выполняет целый ряд функций, связанных с продукцией ферментов и гормонов. Поэтому ее поражение проявляется большим количеством различных симптомов и синдромов.

Течение хронического панкреатита условно разделяют на два периода. Первый из них длится 5-10 лет и характеризуется чередованием фаз обострения и ремиссии. В это время основным проявлением болезни являются периодические боли в верхней части живота и левом подреберье. Во втором периоде на первый план выходят диспептические проявления, а болезненные ощущения становятся менее выраженными.

Для хронического панкреатита характерно развитие следующих синдромов:

  • Болевой синдром. При панкреатите боли локализуются в области поджелудочной железы и часто иррадиируют в левую руку или левую лопатку. Как правило, они усиливаются после употребления жареной, жирной, копченой или острой пищи, газированных напитков, алкоголя. У многих больных ухудшается аппетит, появляется тошнота и рвота, не приносящая облегчения.
  • Синдром внешнесекреторной недостаточности. Развивается в результате нарушения выработки пищеварительных ферментов в поджелудочной железе. Проявляется увеличением объема и частоты стула, а также синдромом мальдигестии. При этом кал становится водянистым, приобретает серый цвет и зловонный запах. А из-за нарушения усвояемости компонентов пищи у многих больных снижается масса тела, возникает гиповитаминоз, анемия и гипотония.
  • Синдром эндокринных нарушений. На ранних стадиях болезни наблюдается избыточная продукция инсулина, в результате чего у человека возникают приступы гипогликемических состояний (сильный голод, дрожь во всем теле, потливость, чрезмерное беспокойство и возбуждение). В дальнейшем, при разрушении инсулинпродуцирующих клеток, у больных развивается сахарный диабет с характерными симптомами гипергликемии.

Диагностика и лечение

Для диагностики хронического панкреатита используют лабораторные (определение уровня амилазы в крови и моче) и инструментальные (УЗИ, КТ, ФГДС) методы исследования. С их помощью врачи могут выявить заболевание и определить его тяжесть, после чего больному назначают оптимальное лечение.

Лечение хронического панкреатита включает щадящую диету и медикаментозную терапию. Основными задачами является облегчение боли и коррекция обменных нарушений, вызванных недостаточностью поджелудочной железы. При появлении осложнений и сильных болях, которые не удается снять анальгетиками, могут прибегать к хирургическому вмешательству.

Хронічний панкреатит

Терміном хронічний панкреатит об'єднують велику групу захворювань підшлункової залози, в основі яких лежить хронічний запально-дегенеративний процес. Як правило, хвороба проявляється у віці 35-50 років і має тривалий перебіг. Згодом хронічний панкреатит викликає руйнування нормальної тканини і її заміщення сполучною тканиною, в результаті чого підшлункова залоза перестає справлятися зі своїми функціями.

Причини

Найчастіше хронічний панкреатит розвивається у людей, що зловживають алкоголем і жирною їжею. Захворювання може виникати при тривалому дефіциті білка в раціоні, а також в результаті травм, паразитарних і вірусних інфекцій, лікарських маніпуляцій, після тривалого прийому деяких лікарських препаратів (імуносупресорів, сульфаніламідів, кортикостероїдів, НПЗП, гормональних засобів і т.д.).

Вторинний панкреатит може розвиватися на тлі таких захворювань:

  • холецистит;
  • жовчнокам'яна хвороба;
  • хронічний гепатит;
  • цироз печінки;
  • виразка 12-палої кишки;
  • хвороба Крона;
  • неспецифічний виразковий коліт;
  • муковісцидоз;
  • гемохроматоз;
  • гіперпаратиреоз;
  • епідемічний паротит та інші.

Хвороба може мати легкий, середньотяжкий або важкий перебіг. При тривалій відсутності лікування хронічний панкреатит може викликати ряд ускладнень, таких як портальна гіпертензія, механічна жовтяниця, кишкові кровотечі, синдроми мальдигестії і мальабсорбції.

Симптоми

Підшлункова залоза виконує цілий ряд функцій, пов'язаних з продукцією ферментів і гормонів. Тому її ураження проявляється великою кількістю різних симптомів і синдромів.

Перебіг хронічного панкреатиту умовно поділяють на два періоди. Перший з них триває 5-10 років і характеризується чергуванням фаз загострення і ремісії. У цей час основним проявом хвороби є періодичні болі у верхній частині живота і лівому підребер'ї. У другому періоді на перший план виходять диспепсичні прояви, а больові відчуття стають менш вираженими.

Для хронічного панкреатиту характерний розвиток наступних синдромів:

  • Больовий синдром. При панкреатиті болі локалізуються в області підшлункової залози і часто іррадіюють в ліву руку або ліву лопатку. Як правило, вони посилюються після вживання смаженої, жирної, копченої або гострої їжі, газованих напоїв, алкоголю. У багатьох хворих погіршується апетит, з'являється нудота і блювота, що не приносить полегшення.
  • Синдром зовнішньосекреторної недостатності. Розвивається в результаті порушення вироблення травних ферментів в підшлунковій залозі. Проявляється збільшенням об’єму і частоти стулу, а також синдромом мальдигестії. При цьому кал стає водянистим, набуває сірого кольору і неприємного запаху. А через порушення засвоюваності компонентів їжі у багатьох хворих знижується маса тіла, виникає гіповітаміноз, анемія і гіпотонія.
  • Синдром ендокринних порушень. На ранніх стадіях хвороби спостерігається надлишкова продукція інсуліну, в результаті чого у людини виникають напади гіпоглікемічних станів (сильний голод, тремтіння у всьому тілі, пітливість, надмірне занепокоєння і збудження). Надалі, при руйнуванні інсулінпродукуючих клітин, у хворих розвивається цукровий діабет з характерними симптомами гіперглікемії.

Діагностика і лікування

Для діагностики хронічного панкреатиту використовують лабораторні (визначення рівня амілази в крові і сечі) і інструментальні (УЗД, КТ, ФГДС) методи дослідження. З їх допомогою лікарі можуть виявити захворювання і визначити його тяжкість, після чого хворому призначають оптимальне лікування.

Лікування хронічного панкреатиту включає щадну дієту і медикаментозну терапію. Основними завданнями є полегшення болю та корекція обмінних порушень, викликаних недостатністю підшлункової залози. При появі ускладнень і сильних болях, які не вдається зняти анальгетиками, можуть вдаватися до хірургічного втручання.

Для лікування ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ :