Дисгідроз (долонно-підошовний везикулярний дерматит)

Дисгідроз (долонно-підошовний везикулярний дерматит, долонно-підошовна везикулярна екзема) – це назва, під якою згрупована група захворювань шкіри, що локалізуються в області долонь, підошов та бічній поверхні пальців. Відмінна риса дисгідрозу – це утворення груп пухирців або пухирів, наповнених прозорою рідиною.

Причини появи дисгідрозу

Серед причин появи долонно-підошовного везикулярного дерматиту слід вказати:

• генетичну схильність,
• грибкові захворювання стоп,
• підвищену пітливість,
• алергічні реакції,
• захворювання імунної системи,
• стреси,
• підвищену чутливість до ультрафіолету та ряду хімічних елементів,
• вживання ряду ліків,
• дефіцит цинку.

Симптоми везикулярного долонно-підошовного дерматиту

Симптоматика дисгідрозу може проявлятися в самих різних ступенях вираженості від важких ушкоджень шкірних покривів до стану, коли він приносить лише невеликий дискомфорт.

Проявлятися патологія може в такий спосіб. Спочатку з'являється відчуття печіння, поколювання, свербіж. Зазвичай ці симптоми виникають перед появою висипань.

Потім з'являються пухирці розміром 1-2 мм (частіше на бічних поверхнях пальців, але можуть і на долонях, на підошвах). У деяких випадках з'являються великі пухирі. Згодом пухирці або пухирі можуть лопатися, утворювати кірку. На їх місці можуть з'являтися неглибокі ерозії, мікротріщини. Якщо кірку не зривати, то з часом вона злущиться сама, залишаючи після себе новий шар епідермісу.

Особливості перебігу патології залежать від її форми:

• Гостра везикулярна екзема. Пухирці з'являються раптово, частіше влітку та навесні, супроводжуються сильною сверблячкою. Через 2-3 тижні починається фаза лущення, після чого висипання зникають, не залишивши після себе ніяких слідів. Іноді виникає рецидив.
• Підгостра везикулярна екзема. Супроводжується появою великої кількості пухирців та почервонінням шкіри. Лущення супроводжується сухістю шкіри та появою болючих тріщин.
• Хронічна гіперкератотична екзема. Супроводжується сильною сверблячкою та потовщеннями шкіри.

Ускладнення дисгідрозу пов'язані з можливістю проникнення в ранки бактеріальної інфекції. Якщо на місці розкритих пухирців виникає інфікування, це може призвести до виникнення гнійників, флегмони, лімфаденіту.

Діагностика та лікування везикулярного долонно-підошовного дерматиту

Дерматолог може діагностувати дисгідроз по зовнішнім проявам захворювання. Однак для уточнення діагнозу та з'ясування причин виникнення дисгідрозу в деяких випадках можуть призначатися аналізи на грибок, алергопроби, імунограма.

Дисгідроз демонструє хвилеподібний перебіг. Після активної фази хвороба може візуально зникати, але через якийсь час активізуватись знову. Найчастіше активізація патології спостерігається навесні та восени, але може проходити і за іншим графіком.

Попри те, що свербіж, висипання та інші симптоми з часом проходять самостійно, в гострій фазі захворювання застосовується спеціальна терапія.

Задля купірування свербіння можуть призначатися антигістамінні та седативні препарати. Для місцевого лікування застосовують мазі з глюкокортікстероїдами, кератолітикі, мазі, що загоюють. Також можуть застосовуватися фізіотерапія, електрофорез, магнітотерапія.

При інфікуванні кожи застосовуються антибактеріальні засоби.

У період загострення рекомендується дотримуватися дієти, лікарі радять відмовитися від продуктів, які можуть спровокувати алергію.

Для запобігання висипань можна користуватися кремами, які створюють на шкірі захисну водно-жирову плівку.