Дифенін

Дифенін - Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка фенітоїну, протисудомного засобу для лікування епілепсії, проявляється у його впливі на моторну зону кори головного мозку. Тут він пригнічує судомну активність, ймовірно шляхом поліпшення відтоку натрію з нейронів. Цей механізм здатний стабілізувати поріг збудливості, який може бути порушений через надмірну стимуляцію або зміни навколишнього середовища, що призводять до зменшення мембранного градієнта натрію. Також спостерігається зниження посттетанічного потенціювання у синапсах, що перешкоджає поширенню епілептичного вогнища на сусідні ділянки кори головного мозку. Фенітоїн також зменшує максимальну активність центрів мозкового стовбура, відповідальних за тонічну фазу тоніко-клонічних судом.

Що стосується фармакокінетики, при внутрішньому застосуванні фенітоїн виявляє варіабельність всмоктування, і пік його концентрації у плазмі досягається протягом 3-12 годин. Препарат активно розподіляється у тканинах, включаючи центральну нервову систему (ЦНС), проникає через гематоенцефалічний бар'єр, виділяється слизом, шлунковим та кишковим соком, проникає у грудне молоко та сперму. Він також проникає через плаценту, і концентрації у плазмі крові у матері та плода залишаються рівними. Зв'язування з білками плазми становить 70-95%.

Фенітоїн метаболізується ферментами печінки до неактивних метаболітів, і близько 5% препарату виводиться нирками у незміненій формі. Період напіврозпаду становить близько 24 годин, але це залежить від дози та концентрації у плазмі крові. При тривалому застосуванні він повністю зникає із плазми крові протягом 3 днів після припинення прийому.

Склад та форма випуску

Лікарська форма дифенін: таблетки для перорального застосування.

Діюча речовина в одній таблетці дифенін представлена 117 мг дифеніну, що відповідає 99,5 мг основи фенітоїну.

Крім того, присутні такі компоненти: 

• гідрокарбонат натрію;
• картопляний крохмаль;
• кальцію стеарат;
• тальк.

Основні фізико-хімічні характеристики таблеток дифенін включають плоскоциліндричну форму зі скошеними краями та штрихом, забарвленими у білий або майже білий колір.

Дифенін упакований у блістери по 10 таблеток у кожному та вкладений у картонну упаковку №10,60.

Показання до застосування

Дифенін рекомендується використовувати у таких випадках: епілепсія, особливо за наявності сильних епілептичних нападів (grand mal).

Також застосовується для лікування епілептичного статусу з тоніко-клонічними судомами та у профілактиці епілептичних нападів у нейрохірургії.

У певних ситуаціях може бути рекомендований для лікування порушень серцевого ритму, спричинених органічними ушкодженнями центральної нервової системи, або передозування серцевими глікозидами.

Крім того, як вторинний препарат або в поєднанні з карбамазепіном, дифенін показаний при невралгії трійчастого нерва.

Дифенін купити ви можете у нас на сайті anc.ua, оформивши броню в найближчій аптеці або доставку кур'єром за потрібною адресою.

Протипоказання

Контраіндикації для застосування препарату дифенін включають підвищену чутливість до фенітоїну або інших компонентів препарату, а також до гідантоїнових протисудомних засобів.

Також слід уникати застосування дифенін при:

• серцевій недостатності;
• синдромі Адамса - Стокса;
• AV-блокаді II-III ступеня;
• синоатріальній блокаді;
• синусової брадикардії;
• печінкової або ниркової недостатності;
• кахексії;
• порфірії.

З обережністю рекомендується застосування дифенін у дітей з проявами рахіту, у пацієнтів похилого віку, цукровому діабеті, хронічних захворюваннях печінки та нирок, а також при хронічному алкоголізмі.

Одночасний прийом фенітоїну з делавірдином контраіндикований через потенційну загрозу втрати вірусологічної відповіді та можливого антагонізму делавірдину або ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази.

Особливості застосування

Діти.

Дифенін рекомендується для дітей віком від 5 років при епілепсії.

Особливо в період активного росту дітям рекомендується використовувати дифенін разом з вітамінами D і K, щоб запобігти можливому розвитку остеопатій, таких як рахіт, гіпокальціємія та порушення згортання крові.

Під час вагітності слід застосовувати препарат дифенін тільки при суворих медичних показаннях, коли лікування приносить більше користі матері, ніж становить ризик розвитку плода.

Дифенін проникає у грудне молоко у концентраціях, достатніх для можливого виклику побічних ефектів у дитини, тому його використання під час грудного вигодовування не рекомендується.

Побічні ефекти

При застосуванні дифенін можливий прояв небажаних реакцій з боку організму:

• з погляду нервової системи: можливі запаморочення, збудження, утруднене дихання, тремор, атаксія, ністагм, порушення координації рухів, сплутаність свідомості, диплопія, безсоння, зміни настрою, сонливість, біль голови, м'язова слабкість, дизартрія. Поодинокі випадки можуть супроводжуватися периферичною нейропатією та дискінезією (включаючи хорею та дистонію);
• щодо травної системи: можуть виникнути нудота, блювання, токсичний гепатит, гіперплазія ясен, запор та пошкодження печінки;
• на боці системи кровотворення: рідко спостерігаються тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія (з/без пригнічення кісткового мозку), мегалобластна анемія, макроцитоз. Можливий зв'язок з лімфаденопатією, включаючи доброякісну гіперплазію лімфатичних вузлів, псевдолімфому, лімфому та хворобу Ходжкіна;
• щодо кістково-м'язової системи: можуть проявитися огрубіння рис обличчя, потовщення губ; при тривалому застосуванні - зниження мінеральної щільності кісткової тканини, аж до остеопенії, остеопорозу, остеомаляції та переломи кісток;
• алергічні реакції можуть проявитися висипанням на шкірі, лихоманкою, а в поодиноких випадках — бульозним, пурпурним або ексфоліативним дерматитом з гепатитом, червоним вовчаком, синдромом Стівенса — Джонсона, токсичним епідермальним некролізом, DRESS-синдромом і анафілаксією. Іноді дерматологічні симптоми супроводжуються висипаннями, схожими на скарлатину чи кір;
• з точки зору імунної системи: у поодиноких випадках можуть виникнути синдром гіперчутливості (включаючи симптоми, такі як еозинофілія, лихоманка, дисфункція печінки, лімфаденопатія або висип), вузликовий периартериїт, а також зміна рівнів імуноглобулінів;
• з боку печінки та гепатоцелюлярної системи: можлива гостра печінкова недостатність.

Інші можливі прояви включають гіпертрихоз, хворобу Пейроні, зміну смакових відчуттів, включаючи металевий присмак у роті. При побічних ефектах рекомендується поступово знижувати дозу препарату дифенін або повністю припиняти його прийом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій

Препарати, здатні підвищити рівень фенітоїну в крові:

• аміодарон.

Протиепілептичні препарати: 

• етусксимід;
• фелбамат;
• окскарбазепін;
• метсуксимід;
• топірамат;

Азоли: 

• флуконазол;
• кетоконазол;
• ітраконазол;
• міконазол;
• вориконазол;
• капецитабін;
• хлорамфенікол;
• хлордіазепоксид;
• хлордиазе (наприклад, циметидин);
• галотан;
• ізоніазид;
• метилфенідат;
• омепразол;
• фенотіазин;
• саліцилати;
• сертралін;
• сукцініміди.

Сульфаніламіди: 

• сульфаметизол;
• сульфафеназол;
• сульфадіазин;
• сульфаметоксазол-триметоприм.

Препарати, здатні знизити рівень фенітоїну в крові:

• протипухлинні препарати (зазвичай у комбінації): блеоміцин, карбоплатин, цисплатин, доксорубіцин, метотрексат;
• карбамазепін;
• діазепам;
• діазоксид;
• фолієва кислота;
• фосампренавір;
• нелфінавір;
• резерпін.

Взаємодія фенітоїну з препаратами, що впливають на рН шлунка:

Препарати, що підвищують рН (наприклад, антациди з карбонатом кальцію, гідроксидом алюмінію та гідроксидом магнію) можуть знизити абсорбцію фенітоїну, їх застосування одночасно слід уникати.

Препарати, здатні як підвищити, так і знизити рівень фенітоїну в крові:

• фенобарбітал,

Вальпроат натрію та вальпроєва кислота. Вплив фенітоїну на рівень цих речовин є непередбачуваним.

Препарати, ефективність яких може бути порушена при застосуванні фенітоїну:

• азоли;
• кортикостероїди;
• доксициклін;
• естрогени;
• фуросемід;
• іринотекан;
• оральні контрацептиви;
• паклітаксел;
• пароксетин;
• хінідін;
• рифампіцин;
• сертралін;
• тетрациклін.

Взаємодія з варфарином може бути різноманітною, і потрібен контроль протромбінового часу.

Фенітоїн знижує плазмові концентрації активних метаболітів:

• альбендазолу;
• противірусних препаратів (включаючи ефавіренз, лопінавір/ритонавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір, саквінавір);
• протиепілептичних препаратів (карбамазепінопрон, клозапін);
• циклоспорину;
• дигоксину;
• флувастатину;
• фолієвої кислоти;
• метадону;
• мексилетину;
• ніфедипіну;
• німодипіну;
• нізолдипіну;
• празіквантелу;
• симвастатину;
• верапамілу.

Блок FAQ

Для чого застосовують препарат дифенін?

Використання дифенін призначене для наступних випадків: епілепсія, переважно з проявом великих епілептичних нападів (grand mal); епілептичний статус із тоніко-клонічними судомами; лікування та профілактика епілептичних нападів у нейрохірургії.

Використана література

https://compendium.com.ua

https://likicontrol.com.ua

https://mozdocs.kiev.ua