Безкоштовна лінія 5900Безкоштовна лінія
Замовлення списком Замовлення списком
anc

Желудочно-кишечные кровотечения

Желудочно-кишечным кровотечением называют выделение крови в просвет ЖКТ в результате внутреннего повреждения пищевода, желудка, толстого или тонкого кишечника. Их нельзя путать с полосными кровотечениями, при которых также могут повреждаться органы пищеварения, однако кровь изливается в брюшную полость.

Главные признаки кровотечений из ЖКТ:

  • кровавая рвота;
  • черный дегтеобразный кал (мелена);
  • кровянистые выделения из заднего прохода;
  • головокружение, шум в ушах, потемнение в глазах, общая слабость, одышка и учащенное сердцебиение.  

Появление симптомов, указывающих на кровотечение из ЖКТ, является крайне тревожным знаком. У таких больных обычно выявляют тяжелые заболевания пищеварительной системы, которые нередко требуют хирургического вмешательства. Поэтому при малейшем подозрении на кровотечение из пищеварительного тракта следует немедленно обращаться за врачебной помощью.

Кровотечения из верхних отделов ЖКТ

Как показывает клиническая практика, кровотечения из пищевода, желудка и двенадцатиперстной кишки встречаются чаще всего. По статистике, их доля среди всех кровотечений составляет более 75%.

Чаще всего их вызывают:

  • язвенные поражения 12-перстной кишки и желудка;
  • эрозивные гастриты и дуодениты;
  • рак желудка и пищевода;
  • варикозное расширение вен пищевода;
  • синдром Маллори-Вейсса, для которого характерно появления линейных разрывов слизистой оболочки пищевода вследствие рецидивирующей рвоты.

В подавляющем большинстве случаев такие кровотечения бывают вызваны запущенной язвенной болезнью, при которой у человека имеются большие нелеченные язвы на слизистой оболочке желудка или тонкого кишечника. В таком случае у больного появляется рвота, имеющая вид кофейной гущи. Позже, минимум через 8-10 часов после начала кровотечения, у человека выделяется мелена — черный кал, содержащий кровь.

Артериальные кровотечения из пищевода обычно проявляются рвотой с примесью ярко-красной крови. Для кровотечений из варикозно расширенных вен пищевода характерна рвота с кровью темно-вишневого цвета.

Кровотечения из нижних отделов ЖКТ

Такие кровотечения чаще всего появляются у людей с хроническими колитами, неспецифическими воспалительными заболеваниями кишечника, геморроем, трещинами анального прохода, полипами, доброкачественными или злокачественными новообразованиями толстой или тонкой кишки. Как правило, они проявляются появлением мелены или выделением ярко-алой крови из заднего прохода.

Диагностика

Пациентам с подозрениями на кровотечения в первую очередь делают лабораторные анализы крови и фиброгастродуоденоскопию (ФГДС). Данное исследование позволяет обнаружить источник кровотечения более чем в 70% случаев. При необходимости больному также могут делать пальцевое ректальное исследование, ректороманоскопию или колоноскопию. Эти методы дают возможность найти источник при кровотечении из нижних отделов ЖКТ.

Всех больных с желудочно-кишечными кровотечениями в обязательном порядке госпитализируют в хирургический стационар, где и проводят лечение.

Шлунково-кишкові кровотечі

Шлунково-кишковою кровотечею називають виділення крові в просвіт ШКТ в результаті внутрішнього пошкодження стравоходу, шлунка, товстого або тонкого кишечника. Їх не можна плутати з внутрішніми кровотечами, при яких також можуть пошкоджуватися органи травлення, однак кров виливається в черевну порожнину.

Головні ознаки кровотеч з ШКТ:

  • кривава блювота;
  • чорний дьогтеподібний кал (мелена);
  • кров'янисті виділення з заднього проходу;
  • запаморочення, шум у вухах, потемніння в очах, загальна слабкість, задишка і прискорене серцебиття.

Поява симптомів, що вказують на кровотечу з ШКТ, є вкрай тривожним знаком. У таких хворих зазвичай виявляють тяжкі захворювання травної системи, які нерідко вимагають хірургічного втручання. Тому при найменшій підозрі на кровотечу з травного тракту слід негайно звертатися за лікарською допомогою.

Кровотечі з верхніх відділів ШКТ

Як показує клінічна практика, кровотечі із стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки зустрічаються найчастіше. За статистикою, їх частка серед усіх кровотеч становить понад 75%.

Частіше всього їх викликають:

  • виразкові ураження 12-палої кишки і шлунка;
  • ерозивні гастрити і дуоденіти;
  • рак шлунка і стравоходу;
  • варикозне розширення вен стравоходу;
  • синдром Маллорі-Вейсса, для якого характерна поява лінійних розривів слизової оболонки стравоходу внаслідок рецидивуючої блювоти.

У переважній більшості випадків такі кровотечі бувають викликані запущеною виразковою хворобою, при якій у людини є великі неліковані виразки на слизовій оболонці шлунка або тонкого кишечника. В такому випадку у хворого з'являється блювота, що має вигляд кавової гущі. Пізніше, мінімум через 8-10 годин після початку кровотечі, у людини виділяється мелена — чорний кал, що містить кров.

Артеріальні кровотечі зі стравоходу зазвичай проявляються блювотою з домішкою яскраво-червоної крові. Для кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу характерна блювота з кров'ю темно-вишневого кольору.

Кровотечі з нижніх відділів ШКТ

Такі кровотечі найчастіше з'являються у людей з хронічним колітом, неспецифічними запальними захворюваннями кишечника, гемороєм, тріщинами анального проходу, поліпами, доброякісними або злоякісними новоутвореннями товстої чи тонкої кишки. Як правило, вони проявляються появою мелени або виділенням яскраво-червоної крові з заднього проходу.

Діагностика

Пацієнтам з підозрами на кровотечі в першу чергу роблять лабораторні аналізи крові і фіброгастродуоденоскопію (ФГДС). Дане дослідження дозволяє виявити джерело кровотечі більш ніж в 70% випадків. При необхідності хворому також можуть робити пальцеве ректальне дослідження, ректороманоскопію або колоноскопію. Ці методи дають можливість знайти джерело при кровотечі з нижніх відділів ШКТ.

Всіх хворих з шлунково-кишковими кровотечами в обов'язковому порядку госпіталізують в хірургічний стаціонар, де і проводять лікування.

Для лікування ШЛУНКОВО-КИШКОВІ КРОВОТЕЧІ: