Інфекційний мононуклеоз (або доброякісний лімфобластоз або хвороба Філатова) – це інфекційне захворювання, що викликається вірусом Епштейна-Барр. Хвороба вражає ротоглотку, лімфовузли, селезінку, печінку та супроводжується лихоманкою. Захворювання вражає переважно дітей, хоча дорослі теж можуть хворіти на інфекційний мононуклеоз.
Хвороба частіше нагадує звичайну застуду або грип, однак може протікати у важкій формі, викликаючи менінгоенцефаліт, обструкцію дихальних шляхів та інші важкі ускладнення.
Причиною виникнення інфекційного мононуклеозу є потрапляння в організм вірусу Епштейна-Барр з сімейства герпесвірусів (герпесвірус 4 типу).
Поширюється вірус повітряно-крапельним шляхом, передається через поцілунки, статевим шляхом, через предмети побуту. Особливо чутливі до вірусу люди з ослабленою імунною системою.
Протікає захворювання зазвичай в легкій формі. Характерною особливістю мононуклеозу є наявність в крові специфічних клітин – атипових мононуклеарів.
Інкубаційний період може тривати 5-40 днів. Перші симптоми інфекційного мононуклеозу досить розмиті:
Потім симптоми наростають та виникають:
Збільшуються підщелепні, потиличні лімфовузли та інші по всьому тілу, при цьому на дотик вони стають твердими, болючими. Розвиваються дуже сильні прояви ангіни, зазвичай виникає катаральна або виразково-некротична ангіна.
Збільшується печінка та селезінка. Можуть виникати жовтушність склер, пожовтіння шкіри, порушення травлення, поява висипу.
Через 2-3 тижні зазвичай симптоми слабшають та поступово відновлюється нормальне самопочуття. Однак можливий і хронічний перебіг хвороби з рецидивами. У цьому випадку хвороба може тривати 1-2 роки.
У дітей зазвичай інфекційний мононуклеоз протікає швидше, ніж у дорослих.
У важких випадках захворювання може ускладнитися іншими інфекціями, може розвинутися менінгоенцефаліт, обструкція дихальних шляхів, важкий гепатит.
Діагностика інфекційного мононуклеозу починається з загального аналізу крові, який може показати зміну лейкоцитарної формули.
Також призначається серологічний аналіз з виявленням специфічних антитіл.
Важливо провести диференціальну діагностику, тому що перебіг хвороби схожий з рядом інших захворювань. Потрібно диференціювати інфекційний мононуклеоз від ангіни, ГРВІ, дифтерії, краснухи, ВІЛ та інших захворювань.
Лікування інфекційного мононуклеозу зазвичай симптоматичне. Рекомендується постільний режим і щадне харчування. Можуть призначатися препарати, які допоможуть зменшити інтоксикацію, знеболювальні, вітаміни.
Якщо приєднується вторинна інфекція, призначаються антибіотики. При розвитку гепатиту, прописується специфічна терапія для нормалізації роботи печінки. Також призначається спеціальна дієта.
При тяжкому перебігу інфекційного мононуклеозу може статися розрив селезінки. Щоб цього уникнути рекомендується зниження фізичної активності. Якщо розрив селезінки стався, необхідно терміново робити операцію та повністю видалити селезінку.
Інфекційний мононуклеоз при нетяжкому перебігу можна лікувати в домашніх умовах, але обов'язково під наглядом лікаря. Якщо ж перебіг захворювання гострий – необхідна госпіталізація.
