Безкоштовна лінія 5900Безкоштовна лінія
Замовлення списком Замовлення списком
anc

Рефлюкс-эзофагит

Рефлюкс-эзофагитом называют воспаление слизистой оболочки пищевода на фоне длительнотекущей гастроэзофагеальной рефлюксной болезни. Причиной является продолжительное раздражение пищевода кислым желудочным содержимым, которое в норме попадать в него не должно. Со временем на слизистой оболочке образуются эрозии и язвы, которые доставляют немало страданий и со временем могут вызывать серьезные осложнения.

Как показывает статистика, в последние годы заболеваемость ГЭРБ и рефлюкс-эзофагитом неуклонно растет. Сегодня с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью сталкивается почти половина взрослого населения развитых стран. Причем у 40-80% из них рано или поздно развивается эзофагит. В 5-30% данное заболевание осложняется пищеводом Баррета, который является предраковым состоянием и может приводить к аденокарциноме пищевода.

Симптомы

На начальных стадиях эзофагит проявляется изжогой, периодической отрыжкой, тяжестью в эпигастрии и другими симптомами, сходными с симптомами ГЭРБ. В дальнейшем, при увеличении количества и размера язв, человека начинают беспокоить выраженные боли, которые усиливаются при глотании. В тяжелых случаях может возникать дисфагия (нарушение глотания) и кровотечения.

В зависимости от тяжести поражения пищевода выделяют несколько степеней рефлюкс-эзофагита:

  1. — наличие одной или нескольких эрозий, диаметр которых не превышает 5 мм;
  2. — диаметр хотя бы одной из эрозий / язв превышает 5 мм;
  3. — множественные дефекты большого размера, занимающие менее 75% окружности пищевода;
  4. — эрозивно-язвенные поражения занимают более 75% окружности пищевода.

Выраженность клинических симптомов эзофагита обычно коррелирует со степенью поражения пищевода. Если вначале болезнь может практически не влиять на жизнь человека, то при наличии больших эрозий и язв может доставлять немало страданий и ощутимо снижать качество жизни.

Диагностика

Заболевание диагностируют с помощью эзофагоскопии — эндоскопического исследования полости пищевода, которое позволяет увидеть дефекты слизистой оболочки и определить тяжесть болезни. При необходимости также проводят рентгенографию с контрастом, пищеводную pH-метрию, омепразоловый тест. Для диагностики пищевода Баррета и других осложнений выполняют биопсию с дальнейшим исследованием биоптата.

Лечение

Рефлюкс-эзофагит лечат медикаментозно. К хирургическому вмешательству могут прибегать лишь в крайнем случае — при наличии осложнений или неэффективности консервативной терапии.

Основной задачей лечения является восстановление нормальной сократительной способности и тонуса сфинктеров пищевода, а также защита слизистой оболочки от агрессивного воздействия желудочного сока. С этой целью назначают целый комплекс лекарственных средств: антациды (Альмагель, Маалокс), прокинетики (Ципразид, Мотилиум, Зелмак), блокаторы Н2-гистаминорецепторов (Фамотидин, Лафутидин), ингибиторы протонного насоса (Лансопразол, Пантопразол, Эзомепразол) и т.д.

Вместе с тем больным рекомендуется правильно питаться, бросить курить, исключить из рациона алкоголь и кофе, сбросить лишний вес. А чтобы избежать эпизодов рефлюкса в ночное время, следует спать с приподнятой на 10-15 см верхней частью тела. Все это облегчит самочувствие и поможет в лечении гастроэзофагеальной рефлюксной болезни, провоцирующей развитие эзофагита.

Рефлюкс-езофагіт

Рефлюкс-езофагітом називають запалення слизової оболонки стравоходу на тлі тривалого перебігу ГЕРХ. Причиною є регулярне подразнення стравоходу кислим шлунковим вмістом, яке в нормі потрапляти в нього не повинно. Згодом на слизовій оболонці утворюються ерозії і виразки, які доставляють чимало страждань і з часом можуть викликати серйозні ускладнення.

Як показує статистика, в останні роки захворюваність ГЕРХ і рефлюкс-езофагітом неухильно зростає. Сьогодні з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою стикається майже половина дорослого населення розвинених країн. Причому у 40-80% з них рано чи пізно розвивається езофагіт. В 5-30% дане захворювання ускладнюється стравоходом Баррета, який є передраковим станом і може призводити до аденокарциноми стравоходу.

Симптоми

На початкових стадіях езофагіт проявляється печією, періодичної відрижкою, тяжкістю в епігастрії та іншими симптомами, схожими з симптомами ГЕРХ. Надалі, при збільшенні кількості і розміру виразок, людину починають турбувати виражені болі, які посилюються при ковтанні. У важких випадках може виникати дисфагія (порушення ковтання) і кровотечі.

Залежно від тяжкості ураження стравоходу виділяють кілька ступенів рефлюкс-езофагіту:

A — наявність однієї або декількох ерозій, діаметр яких не перевищує 5 мм;

B — діаметр хоча б однієї з ерозій / виразок перевищує 5 мм;

C — множинні дефекти великого розміру, що займають менше 75% окружності стравоходу;

D — ерозивно-виразкові ураження займають більше 75% окружності стравоходу.

Виразність клінічних симптомів езофагіту зазвичай корелює зі ступенем ураження стравоходу. Якщо спочатку хвороба може практично не впливати на життя людини, то при наявності великих ерозій і виразок може доставляти чимало страждань і відчутно знижувати якість життя.

Діагностика

Захворювання діагностують за допомогою езофагоскопії — ендоскопічного дослідження порожнини стравоходу, яке дозволяє побачити дефекти слизової оболонки і визначити тяжкість хвороби. При необхідності також проводять рентгенографію з контрастом, внутрішньостравохідну pH-метрію, омепразоловий тест. Для діагностики стравоходу Баррета і інших ускладнень виконують біопсію з подальшим дослідженням біоптату.

Лікування

Рефлюкс-езофагіт лікують медикаментозно. До хірургічного втручання можуть вдаватися лише в крайньому випадку — при наявності ускладнень або неефективності консервативної терапії.

Основним завданням лікування є відновлення нормальної скорочувальної здатності і тонусу сфінктерів стравоходу, а також захист слизової оболонки від агресивного впливу шлункового соку. З цією метою призначають цілий комплекс лікарських засобів: антациди (Альмагель, Маалокс), прокінетики (Ципразид, Мотиліум, Зелмак), блокатори Н2-гістамінорецепторів (Фамотидин, Лафутидін), інгібітори протонного насоса (Лансопразол, Пантопразол, Езомепразол) і т.д.

Разом з тим хворим рекомендується правильно харчуватися, кинути палити, виключити з раціону алкоголь і каву, скинути зайву вагу. А щоб уникнути епізодів рефлюксу в нічний час, слід спати з піднятою на 10-15 см верхньою частиною тіла. Все це полегшить самопочуття і допоможе в лікуванні ГЕРХ, що провокує розвиток езофагіту.

Для лікування РЕФЛЮКС-ЕЗОФАГІТ :