Сіпання, або нервове сіпання – це мимовільний, швидкий рух, який відбувається в результаті скорочення м'язів. Зазвичай це короткочасне явище, яке повторюється з певною періодичністю. Найпоширенішим є сіпання м'язів обличчя.
Симптоматика
Ознаки нервового сіпання безпосередньо залежать від того, які м'язи або групи м'язів задіяні при цьому. Також важлива причина розвитку сіпання.
Симптоми можуть бути найрізноманітніші. Найбільш поширені такі ознаки:
- мимовільне сіпання щокою, губою, повікою, бровою;
- знизування плечима;
- легкі удари, поплескування по власному тілу;
- посмикування головою;
- зойки;
- рухи і звуки, що нагадують сякання;
- гучні зітхання;
- рухи, які передають відчуття хворим холоду, відчуття тяжкості й інших чинників, яких насправді немає.
Причини нервового тіку
Найголовніша причина сіпання – сильний стрес і психоемоційне напруження. Від нервового сіпання не застрахована жодна людина в світі. Слід зазначити, що сіпання є найпоширенішою неврологічної проблемою у дітей у віці від 2 до 10 років. Зазвичай вони проходять самостійно, але не завжди.
Отже, причиною сіпання може бути:
- перенесена психоемоційна травма, особливо в дитячому віці;
- синдром дефіциту уваги і гіперактивності;
- неврози;
- фобії;
- хронічна втома;
- енцефаліт;
- отруєння чадним газом;
- психічні хвороби;
- прийом деяких медикаментів;
- хвороби внутрішніх органів;
- наслідки пологових травм;
- спадкові захворювання, які вражають нервову систему.
Класифікація нервових тіків
Сіпання – це наслідок дисбалансу у функціях нервової системи організму. Вони бувають:
- первинні (психогенні) – найчастіше розвиваються як відповідна реакція на стрес або перевтому;
- вторинні (органічні) – є наслідком перенесених захворювань, отруєння, прийому ліків;
- спадкові – спровоковані генетичними неврологічними патологіями.
Також виділяють критерій характеру скорочення м'язів під час сіпання, згідно з яким бувають:
- конвульсивні сіпання – скорочення м'язів швидкі і короткі;
- тонічні сіпання – після скорочення м'язи уповільнено розслабляються.
Якщо сіпання охопило 1 м'яз, воно називається простим, якщо групу м'язів – складним.
За характером свого прояву сіпання бувають:
- мімічні;
- моторні;
- голосові, або вокальні;
- сенсорні.
Лікування нервового тіку
Діагноз ставиться на основі огляду і опитування пацієнта. Цим займається невролог.
Первинне сіпання, особливо в дитячому віці, часто проходить самостійно, без лікування. Для цього потрібно налагодити режим дня, звести до мінімуму психоемоційні навантаження. Іноді потрібна допомога психолога. Якщо сіпання сильно виражені, лікар може призначити заспокійливі та психотропні препарати.
Якщо сіпання вторинне, лікувати потрібно захворювання, яке його провокує.
Сіпання в переважній більшості випадків не є небезпечним для здоров'я і життя. Але воно є чітким сигналом, що у функціонуванні організму щось не так. До того ж, сильні сіпання заважають життю людини в соціумі, особливо це стосується дітей. Це може бути прямим шляхом до формування комплексів та причиною булінгу.
Заходи профілактики
Головний спосіб профілактики нервових тиків – уникнення стресу і перевтоми. Також важливі повноцінне харчування, відпочинок, сон. Виявлено, що у людей, які мають хобі і багато інтересів в житті, окрім роботи і сім'ї, сіпання розвиваються рідше.
Як заходи профілактики вторинних сіпань можна назвати своєчасне лікування хвороб. Що стосується спадкового сіпання, попередити його появу практично неможливо.
Головний спосіб боротьби з нервовим сіпанням – зміна способу життя і ставлення до всього того, що відбувається. Потрібно більше відпочивати і спокійніше ставитися до життєвих перипетій.
+3.77грн на бонусний рахунок
-10% на другу упаковку
