Сечокам'яна хвороба

Сечокам'яна хвороба (уролітіаз) — це одне з найпоширеніших урологічних захворювань, при якому в нирках, сечовому міхурі та сечовивідних шляхах утворюються камені. Ця патологія виникає внаслідок порушення обмінних процесів та відзначається тим, що часто можуть виникати рецидиви хвороби.

Причини виникнення сечокам'яної хвороби

Причини розвитку сечокам'яної хвороби остаточно не з’ясовані. Однак визначено, що конкременти в сечовидільній системі починають формуватися при порушенні обмінних процесів. Найбільш значущі фактори для утворення каменів в нирках - це зміна реакції сечі в кислотну сторону (рН менш як 5,5), гіперурикемія (підвищений вміст солей сечової кислоти в крові), порушення обміну фосфору, кальцію.

Крім того, є ряд чинників, які сприяють розвитку цієї патології:

Низький діурез, який найчастіше викликаний малою кількістю рідини, що вживається.
Аномалії будови сечовивідних шляхів.
Опущення нирки.
Інфекційні хвороби сечовивідних шляхів.
Неправильне харчування, в якому в надмірній кількості знаходяться білок, кисла та гостра їжа.
Вітамінна недостатність (нестача вітамінів А і В).
Вживання ряду лікарських препаратів.
Захворювання шлунково-кишкового тракту.

Також можуть сприяти розвитку сечокам'яної хвороби шкідливі умови праці, малорухливий спосіб життя, знерухомлення через хворобу, спадкова схильність.

Види сечокам'яної хвороби

Залежно від місця формування каменів розрізняють:

уретеролітіаз (конкременти утворюються в сечоводах);
нефролітіаз (камені виявляються в нирках);
цистолітіаз (локалізація каменів - в сечовому міхурі).

Також існує класифікація каменів, які можуть утворюватися в сечовидільної системи, залежно від складу: розрізняють кальцієво-оксалатні, фосфатні, уратні, білкові камені.

Симптоми сечокам'яної хвороби

Сечокам'яна хвороба може тривалий час ніяк себе не проявляти. Проте у цього захворювання є ряд характерних симптомів, які часто супроводжують дану патологію:

Біль різної сили від ниючого до ниркової кольки. Ниркова колька виникає, коли камінь перекриває сечовивідний канал й тим самим заважає відтоку сечі. Це різкий біль в області нирок та попереку. Але також може виникати тупий біль в області попереку.
Хворобливі відчуття під час сечовипускання.
Знижене сечовиділення. У важких випадках може спостерігатися повна відсутність сечовипускання в разі, якщо камінь перекриває сечовидільну систему.
Нудота, блювота, можуть виникати одночасно з нирковою колькою.

Сечокам'яна хвороба може ускладнюватися запальними захворюваннями, зокрема пієлонефритом. В цьому випадку можуть приєднуватися такі симптоми як озноб, підвищення температури.

Діагностика сечокам'яної хвороби

Основні методи діагностики каменів в нирках та інших відділах сечовидільної системи - ультразвукова діагностика та комп'ютерна томографія. За допомогою подібної візуальної діагностики можна виявити конкременти, визначити їх розміри та місце розташування.

Також призначаються лабораторні дослідження, які дозволяють визначити, чи присутнє запалення, оцінити функціональний стан нирок.

Лікування сечокам'яної хвороби

Лікування сечокам'яної хвороби може бути консервативним та хірургічним. Конкретний тип лікування вибирає уролог на підставі форми та стадії хвороби, особливостей здоров'я.

Консервативне лікування передбачає застосування препаратів для розчинення та виведення каменів. Також використовуються препарати, які коригують біохімічні зміни в сечі. Може призначатися фітотерапія – трави, які сприяють відходженню піску і нормалізації обміну речовин.

У момент нападу ниркової кольки застосовуються спазмолітики.

При діагностуванні сечокам'яної хвороби зазвичай прописується дієта, яка підбирається індивідуально в залежності від типу каменів.

Хірургічне лікування передбачає цілий ряд можливих операцій. На сьогодні перевага віддається ендоскопічним технікам, які припускають мініінвазивні процедури видалення каменів.