Холецистит

Холецистит – це хвороба шлунково-кишкового тракту, при якій запалюється жовчний міхур. Вважається, що це одне з найбільш поширених ускладнень жовчнокам'яної хвороби. Запалення розвивається через порушення відтоку жовчі, а також через наявність патологічної мікрофлори в просвіті даного органу.

Ознаки холециститу

Гострий перебіг хвороби має такі симптоми:

• сильний біль в правому підребер'ї, який має нападоподібний характер;
• неприємні відчуття віддають в шию, спину;
• незначне підвищення температури (субфебрильна температура).

Якщо на тлі запалення в жовчному міхурі накопичується гній, у хворого крім болю будуть спостерігатися такі ознаки:

• значне підвищення тіла до 39-40°С;
• нудота, блювота;
• підвищене потовиділення, озноб;
• прискорене серцебиття.

Хронічний холецистит визначається за такими симптомами:

• постійна нудота, іноді печія;
• тупий біль в районі правого підребер'я, який виникає після їжі (найчастіше – після вживання жирної їжі);
• загальна слабкість;
• млявість або, навпаки, перезбудження;
• проблеми зі сном.

Причини холециститу

Головна причина захворювання – камені в жовчному міхурі. Вони перешкоджають нормальному відтоку жовчі з цього органу і є чинником, що сприяє зараженню жовчного кишкової мікрофлорою.

Отже, причини холециститу наступні:

• жовчнокам'яна хвороба;
• анатомічні особливості будови жовчного і його протоків (міхур з загином);
• брак фізичної активності;
• супутні захворювання шлунково-кишкового тракту;
• травми жовчного міхура і печінки;
• незбалансоване харчування.

Класифікація холециститу

Холецистит буває 2-х видів:

1. Гострий – запалення розвивається швидко і яскраво виражене. Небезпечне ускладнення – деструктивна (гнійна) форма.
2. Хронічний – наслідок гострої форми або самостійна хвороба. Для нього характерні періоди загострення і ремісії. Симптоми проявляються не так гостро, але лікуванню піддається він набагато гірше.

Діагностика і лікування

Щоб поставити діагноз «холецистит», лікар проводить аналіз симптомів пацієнта, також враховує наявність у нього супутніх захворювань, перенесених травм. Проводиться пальпація черевної порожнини, УЗД органів черевної порожнини. За допомогою УЗД можна визначити, чи є в жовчному міхурі та його протоках камені, чи збільшений орган, яка анатомічна особливість його будови. Розширене дослідження жовчних протоків можна провести за допомогою методу ЕРХПГ – ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографія.

Також з діагностичною метою у пацієнта беруть аналіз крові для визначення рівня ШОЕ, кількості лейкоцитів, на визначення диспротеїнемії та білірубінемії. Показаний і біохімічний аналіз крові.

Гострий холецистит зазвичай лікують в стаціонарі. Мета лікування – усунути гнійний процес (якщо він є). При сильному загостренні жовчнокам'яної хвороби показана операція з видалення каменів або всього жовчного міхура. З медикаментів застосовують антибіотики та препарати для усунення симптомів інтоксикації організму. Також хворому вводять спазмолітики і анальгетики, адже біль досить сильний.

Основа лікування хронічного холециститу – дієта. Хворому потрібно відмовитися від смаженого, кислого, гострого, солоного. Перевагу потрібно віддавати стравам, приготованим на пару, відварним, тушкованим. З медикаментів для поліпшення відтоку жовчі прописують спеціальні препарати.

Можливі ускладнення

Холецистит може спровокувати розвиток таких небезпечних хвороб і станів:

• некроз жовчного міхура;
• перитоніт;
• запалення підшлункової залози;
• перфорація жовчного міхура;
• рак жовчного міхура.

Методи профілактики

Для профілактики холециститу потрібно:

• правильно, збалансовано харчуватися;
• вчасно лікувати жовчнокам'яну хворобу;
• вести фізично активний спосіб життя;
• своєчасно лікувати хвороби шлунково-кишкового тракту.

Наслідки холециститу можуть бути серйозними для здоров'я людини. Хронічний ж його перебіг значно погіршує якість життя. Тому краще вчасно подбати про профілактику захворювання.