Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

Терміном гастроезофагеальна рефлюксна хвороба об’єднують стани, при яких відбувається закидання шлункового вмісту в стравохід з подальшим розвитком у ньому ерозивних, катаральних або функціональних порушень. Для ГЕРХ характерні часті та тривалі епізоди рефлюксу (не менше 1-2 разів у тиждень), що викликають появу неприємних симптомів та відчутно знижують якість життя більшого.

Причини

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба широко поширена серед жителів розвинених країн, що пояснюється їх умовами життя і особливостями харчування. Вплив на організм провокуючих чинників призводить до порушення нормального тонусу і недостатності стравохідних сфінктерів, що і стає причиною рефлюксу.

Сприятливі фактори розвитку ГЕРХ:

• часті стреси;
• переїдання;
• куріння;
• робота, що вимагає похилого положення тулуба;
• важкі фізичні навантаження;
• неправильне харчування;
• прийом деяких препаратів (бета-адреноблокатори, антагоністи кальцію).

Чималу роль у розвитку ГЕРХ відіграє вплив соляної кислоти, жовчних кислот і ферментів шлункового соку на слизову оболонку стравоходу. При хронічному рефлюксі ці речовини викликають утворення ерозій і виразок, а в деяких випадках — навіть метаплазію епітелію, яка є передраковим станом.

Симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Найхарактернішою ознакою ГЕРХ, яка зустрічається більш ніж у 80% хворих, є печія. Вона проявляється відчуттям тепла або печіння в надчеревній ділянці, що може мати різну інтенсивність і тривалість. Примітно, що печія при ГЕРХ зазвичай пов'язана з положенням тіла — вона посилюється при нахилах вперед і в положенні лежачи.

Деяких хворих також турбують відрижка, труднощі при ковтанні, відрижка, болі в епігастрії, підвищена слинотеча, а також відчуття важкості і здуття живота, що виникають відразу після прийому їжі.

Іноді гастроезофагеальна рефлюксна хвороба проявляється атиповими позастравохідними симптомами: болем в серці, нападами прискореного серцебиття, закладенням носа, хрипким голосом, бронхіальною обструкцією і хронічним кашлем. Легеневі симптоми ГЕРБ зазвичай з'являються одночасно з печією і посилюються в нічний час.

Діагностика

Основним і найбільш інформативним методом діагностики ГЕРХ є 24-годинна pH-метрія стравоходу. Вона дозволяє встановити факт зміни кислотно-лужної рівноваги, що підтверджує наявність патологічного рефлюксу.

Для виявлення дефектів слизової оболонки стравоходу проводять ендоскопію, а грижі стравохідного отвору діафрагми діагностують за допомогою рентгенологічних досліджень.

Лікування

Лікування ГЕРХ зазвичай включає спеціальну дієту, корекцію способу життя і медикаментозну терапію. Хворому радять відмовитися від переїдання, куріння, вживання алкоголю, смажених, жирних і гострих страв. Для профілактики нічних рефлюксів рекомендують уникати строго горизонтального положення під час сну. Замість цього слід підняти головний кінець ліжка на 15-20 см — таким чином можна знизити число рефлюксних епізодів і зменшити їх тривалість.

Для купірування нападів печії лікарі призначають антациди (Альмагель, Маалокс) - ці кошти нейтралізують соляну кислоту і швидко покращують самопочуття хворого. Порушену моторику шлунково-кишкового тракту і нормальний стан стравоходу відновлюють за допомогою прокинетиков (Мотилиум, Цизаприд, Церукал). Прокинетики зазвичай використовують в комбінації з антисекреторними препаратами (Ранітидин, Фамотидин, Омепразол), що робить лікування більш ефективним.