anc
Замовлення списком Замовлення списком

Алергічний риніт

Алергічний риніт – це захворювання, яке розвивається в результаті запалення слизової оболонки носа через реакцію організму на алерген. Зазвичай супроводжується нежиттю, закладеністю носа, погіршенням або втратою нюху та іншими супутніми симптомами.

Симптоми хвороби

Прояви ознак захворювання залежать від тривалості та інтенсивності контакту з алергеном, а також від імунітету людини. Зазвичай перші ознаки виникають через 4-8 годин після контакту з речовиною, що викликає гостру реакцію імунітету. До симптомів даного виду риніту відносяться:

• рясний нежить (слиз прозора);

• кон'юнктивіт;

• сльозотеча;

• закладеність носу;

• свербіж у вухах;

• відчуття першіння в горлі, лоскотання – носі;

• тривалий нежить.

Причини захворювання

Причина розвитку даної хвороби – алергічна реакція. Імунна система через певні порушення своєї роботи починає надмірно реагувати на контакт організму з речовиною, що і викликає хронічний нежить.

Найчастіше такий риніт є наслідком впливу на організм пилку рослин, побутових кліщів і шерті тварин.

Класифікація алергічного нежитю

Алергічний риніт буває таких видів:

• сезонний – його викликає пилок рослин, що міститься в повітрі під час їх цвітіння (тому саме навесні часто загострюється нежить);

• постійний – його причина не тільки в пилку квітучих рослин, але і в інших алергенах, з якими людина контактує постійно, незалежно від пори року;

• професійний – нежить виникає як наслідок контакту з алергенами, з якими людина стикається на роботі (наприклад, з архівним пилом).

Особливості діагностики

Алергічний риніт можна легко сплутати з нежитем, який має інфекційну природу походження, особливо на початку перебігу хвороби. Але якщо симптоми риніту не зникають багато днів поспіль, потрібно задуматися про те, чи не алергія чи це. До того ж, в такому разі у хворого немає інших ознак інфекції. Допомогти розібратися з ситуацією може грамотний фахівець.

Алергічний риніт вимагає звернення до отоларинголога і алерголога, а також до імунолога. Підтвердити діагноз можуть такі аналізи:

• аналіз крові на рівень імуноглобулінів Е (показує, чи є в організмі алергічна реакція);

• мазок з носа на еозинофіли (це вид лейкоцитів, які беруть участь у розвитку алергічних реакцій організму).

Якщо наявність алергії підтвердилася, потрібно спробувати з'ясувати, на що вона з'явилася. Для цього потрібно проаналізувати умови життя, роботи, зовнішнього середовища. Якщо варіантів багато, слід прибирати контакт з можливими алергенами по одному і дивитися на реакцію організму.

Іноді виявити речовину, яка викликала неадекватну реакцію імунітету, непросто. У цьому можуть допомогти спеціальні алергопроби, направлення на які дасть лікар.

Лікування алергічного риніту

Найголовніше в лікуванні – виключити контакт з алергеном. Позбутися від нежитю допоможуть антигістамінні препарати, протизапальні засоби. Але їх ефект буде тимчасовим, якщо контакт з речовиною залишиться.

Існує такий метод боротьби з алергією, як специфічна імунотерапія. Її потрібно проводити заздалегідь, ще до початку алергії (наприклад, взимку, якщо точно відомо, що реакція буде на пилок). Хворому впродовж декількох тижнів вводять концентровані розчини алергену. Це дозволяє організму адаптуватися до нього і не давати таку гостру імунну відповідь.

Можливі ускладнення

Через тривалий нежить слиз може потрапити у вухо, пазухи носа і викликати такі ускладнення, як:

• отит;

• синусит (гайморит, фронтит).

Методи профілактики

Профілактика алергічного риніту – це:

• зведення до мінімуму контакту з шерстю тварин;

• чистота, регулярне вологе прибирання в приміщенні;

• мінімізація кількості та тривалості прогулянок на вулиці під час цвітіння рослин (якщо доведено факт алергії на пилок).

Якщо неможливо уникнути контакту з алергеном, алергічний нежить буде тривалою проблемою, яка погіршує якість життя. Тож якщо є можливість виключити зі свого життя речовини, які викликають гостру відповідь організму, потрібно це зробити.