Лізотіазид

Лізотіазид - Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Лізиноприл, інгібітор АПФ та гідрохлоротіазид, діуретик, взаємодіють спільно, що призводить до адитивного антигіпертензивного ефекту.

Лізиноприл діє, блокуючи перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, знижуючи його рівень у крові та пригнічуючи секрецію альдостерону. Цей препарат також впливає навіть у пацієнтів з гіпертонією, не пов'язаною з високим рівнем реніну.

Гідрохлоротіазид збільшує рівень реніну та зменшує реабсорбцію електролітів у нирках, що призводить до збільшення екскреції натрію, калію та води.

Одночасне застосування обох препаратів посилює їхній гіпотензивний ефект.

Лізиноприл зазвичай знижує втрату калію, спричинену гідрохлоротіазидом.

Фармакокінетика

Лізиноприл абсорбується в середньому на 25% з максимальною концентрацією у плазмі через 6–8 годин після прийому, а його гіпотензивний ефект проявляється через 1–2 години та досягає максимуму через 6 годин.

Гідрохлоротіазид починає проявляти діуретичний ефект через 2 години після прийому з максимальною дією через 4 години.

Ці препарати, які входять до складу лізотіазид виводяться через нирки, біля 60% гідрохлоротіазиду виводиться протягом 24 годин.

Склад та форма випуску

Діючі інгредієнти лізотіазид: лізиноприл, гідрохлоротіазид.

Лікарська форма лізотіазид: таблетки.

В кожній таблетці лізотіазид знаходиться 10 мг або 20 мг лізиноприлу у формі лізиноприлу дигідрату та 12,5 мг гідрохлоротіазиду.

Інші складові лізотіазид: 

• прежелатинізований крохмаль;
• кукурудзяний крохмаль;
• безводний гідрофосфат кальцію;
• магнію стеарат;
• маніт (Е 421).

Основні фізико-хімічні характеристики лізотіазид: овальні, трохи вигнуті таблетки білого кольору з гравіюванням «LZ 10» (для таблеток лізотіазид 10 мг/12,5 мг) або «LZ 20» (для таблеток лізотіазид 20 мг/12,5 мг) з одного боку та рискою для поділу з іншого.

Лізотіазид-тева упакований у блістери по 10 таблеток у кожному та вкладений у картонну коробку №30.

Показання до застосування

Лікування артеріальної гіпертензії за відсутності ефективності монотерапії або лізиноприлом, або гідрохлоротіазидом.

Лізотіазид купити ви можете у нас на сайті anc.ua, оформивши броню в найближчій аптеці або доставку кур'єром за потрібною адресою.

Протипоказання

• Гіперчутливість до лізиноприлу та інших інгібіторів АПФ, гідрохлоротіазиду та похідних сульфонаміду або інших компонентів препарату лізотіазид;
• ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі випадки після застосування інгібіторів АПФ, ідіопатичний та спадковий набряк Квінке;
• анурія та тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв);
• тяжкі порушення функції печінки;
• загострення подагри;
• сумісне використання аліскіренсодержащих препаратів у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2);
• стеноз клапана мітрального чи аортального, гіпертрофічна кардіоміопатія з порушенням гемодинаміки;
• первинний гіперальдостеронізм;
• стеноз ниркової артерії (білатеральний чи односторонній);
• кардіогенний шок;
• порфирія;
• стан з нестабільною гемодинамікою в випадку після гострого інфаркту міокарда;
• застосування у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, таких як AN69);
• рівень креатиніну в плазмі більше 220 мкмоль/л;
• резистентна до лікування гіпокаліємія чи гіперкальціємія;
• рефрактерна гіпонатріємія;
• період вагітності або жінки, які планують вагітність.

Особливості застосування

Діти

Застосування лізотіазид у дітей не рекомендується через невстановлену безпеку та ефективність.

Не рекомендується застосовувати лізотіазид у жінок, які планують вагітність.

Якщо вагітність підтверджується під час лікування, необхідно припинити застосування лізотіазид та, при необхідності, замінити на інший препарат, безпечний для вагітних.

Щодо годування груддю, застосування лізотіазид не рекомендується через недостатні дані.

Побічні ефекти

Побічні ефекти від лізиноприлу та інших інгібіторів АПФ:

• кров та лімфатична система: можливі такі прояви, як пригнічення кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання;
• метаболізм та харчування: гіпо- та гіперглікемія, гіпонатріємія;
• нервова система: запаморочення, біль голови, синкопе, парестезії, порушення смаку, порушення сну;
• психічні порушення: зміни настрою, депресивні стани, невиразна свідомість;
• серцево-судинна система: ортостатичні ефекти, гіпотензія, ризик інфаркту міокарда або інсульту, пальпітація, тахікардія, феномен Рейно, припливи;
• імунна система: аутоімунні захворювання;
• орган слуху та рівноваги: вертиго;
• респіраторна система: кашель, риніт, задишка, бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія;
• травна система: діарея, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, сухість у роті, панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк, запор, здуття живота;
• гепатобіліарні порушення: підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність;
• шкіра та підшкірна клітковина: висипання, свербіж, гіперчутливість/ангіоневротичний набряк, алопеція, псоріаз, посилене потовиділення, синдром Стівенса — Джонсона, мультиформна еритема, шкірна псевдолімфома;
• сечостатева система: порушення функції нирок, уремія, олігурія/анурія;
• репродуктивна система та молочні залози: імпотенція, гінекомастія;
• кістково-м'язова система: спазми м'язів;
• ендокринна система: неадекватна секреція антидіуретичного гормону;
• загальні порушення: можливі підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудях;
• лабораторні дослідження: підвищення рівня сечовини, креатиніну, зниження гемоглобіну, гематокриту.

Побічні ефекти гідрохлоротіазиду можуть включати:

• інфекції та інвазії, такі як сіалоденіт;
• проблеми з кров'ю та лімфатичною системою, такі як лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та інші;
• порушення метаболізму та харчування, включаючи анорексію, гіперглікемію та електролітний дисбаланс;
• психічні порушення, включаючи занепокоєння, депресію та порушення сну;
• проблеми з нервовою системою, такі як головний біль та втрата апетиту;
• проблеми з органами почуттів, включаючи тимчасові порушення зору та вертиго;
• серцево-судинні проблеми, такі як ортостатична гіпотензія та порушення ритму серця;
• респіраторні проблеми, включаючи дихальні порушення та пневмонію;
• проблеми із травною системою, такі як подразнення слизової оболонки шлунка та діарея;
• проблеми зі шкірою та підшкірною клітковиною, такі як фотосенсибілізація та алергічні реакції;
• проблеми з кістково-м'язовою системою, такі як спазми м'язів та судоми;
• проблеми із сечостатевою системою, такі як порушення функції нирок та інтерстиціальний нефрит;
• проблеми з репродуктивною системою та загальні порушення, такі як лихоманка та виснаження.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій

Використання кількох препаратів, що блокують РААС, таких як інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II та аліскірен, можуть викликати більше побічних ефектів, включаючи зниження тиску, підвищення рівня цукру та порушення функції нирок порівняно з одним препаратом. Поєднання лізиноприлу з діуретиками може значно знизити тиск. Протизапальні препарати можуть зменшити ефективність інгібіторів АПФ та спричинити підвищення рівня калію та погіршення функції нирок. Комбінування лізиноприлу з іншими антигіпертензивними препаратами може посилити зниження тиску, а з анестетиками та симпатоміметиками може призвести до його додаткового зниження. Одночасне використання інгібіторів АПФ та антидіабетичних препаратів може збільшити ризик гіпоглікемії. Деякі препарати можуть безпечно поєднуватись з лізиноприлом, тоді як інші можуть збільшити ризик побічних ефектів. Гідрохлортіазид також може спричинити електролітні порушення та взаємодіяти з іншими ліками, що потребує обережності при його використанні.

Блок FAQ

Від чого приймають лізотіазид?

Використання препарату лізотіазид рекомендується для лікування артеріальної гіпертензії у випадку, коли монотерапія лізиноприлом або гідрохлоротіазидом виявляється неефективною.

Використана література

https://compendium.com.ua

https://likicontrol.com.ua

https://mozdocs.kiev.ua