Запор

Запором називають порушення дефекації, при якому спостерігається уповільнене, утруднене або систематично недостатнє спорожнення кишківника. У людини з запором дефекація відбувається рідше 3 разів на тиждень і супроводжується виділенням малої кількості калу (менше 100 грамів на добу) та його високою щільністю.

У більшості випадків запори проявляються сильним напруженням під час акту дефекації, неповним спорожненням кишківника і неприємним відчуттям аноректальної обструкції. Деяких людей затримка стулу змушує вдаватися до мануальних способам екакуаціі калу.

Статистика

На сьогоднішній день запори є глобальною проблемою, яку найчастіше асоціюють з цивілізацією і урбанізацією. Згідно зі статистичними даними, в середньому ними страждає 10-20% населення у всьому світі. Примітно, що з регулярною затримкою стулу стикається всього 2% молодих людей, 18% людей середнього віку і більше 30% літніх людей. Це означає, що з віком ризик появи запорів істотно зростає.

Причини розвитку

Головною причиною затримки стулу є порушення рухової функції кишківника.

Причиною цього може бути:

• дисфункція вегетативної нервової системи при стресі, депресії, порушенні режиму сну, нестачі відпочинку і т.д .;
• гормональний дисбаланс при захворюваннях залоз внутрішньої секреції (щитовидної залози, надниркових залоз);
• уповільнення кровообігу в судинах кишківника на тлі атеросклерозу або інших судинних захворювань;
• прийом деяких лікарських препаратів (протисудомні, транквілізатори, антидепресанти);
• захворювання органів шлунково-кишкового тракту, або інших органів або систем.

Провокувати запори також може недостатня фізична активність, робота в різні зміни, пізнє вставання вранці або різка зміна звичного режиму дня. Придушувати позиви до дефекації можуть антисанітарні умови в туалетах, почуття помилкового сорому або інші фактори.

Види запорів

Залежно від причини розвитку виділяють 2 види запорів: первинні (викликані захворюваннями кишківника) і вторинні (викликані позакишкові причинами).

Первинні запори можуть бути спровоковані:

• дисбактеріозом кишківника;
• колітом;
• синдромом подразненого кишківника;
• гемороєм або тріщиною заднього проходу;
• раком або доброякісними новоутвореннями кишківника.

Найбільш часті причини вторинних запорів:

• виразкова хвороба;
• холецистит;
• гінекологічні захворювання;
• мікседема;
• цукровий діабет;
• нейроендокринні захворювання;
• прийом деяких груп лікарських препаратів.

Також виділяють ідіопатичний запор — його причину встановити не вдається.

Діагностика і лікування

При запорі головною метою лікарів є визначення його причини. Лікування також проводять з урахуванням захворювання, яке спровокувало затримку стулу.

Хворим з запорами рекомендують виключити з раціону продукти з високим вмістом харчових волокон і продукти, що підвищують газоутворення в кишківнику (бобові, капуста, щавель, шпинат і т.д.). Замість цього лікарі радять вживати їжу, яка сприяє спорожненню кишківника (чорний хліб, хліб з висівками, сухофрукти, сирі овочі, крупи, нежирні сорти м'яса, кисломолочні продукти, мінеральні води, соління).

На перших етапах лікування запорів хворим можуть призначати проносні засоби — вони допомагають відновити втрачений дефекаційний рефлекс. Надалі акти дефекації регулюють за допомогою дієти і правильного способу життя.