Стравохід Барретта

Стравоходом Барретта називають одне з найбільш небезпечних ускладнень ГЕРХ, при якому відбувається аномальне переродження клітин слизової оболонки стравоходу. В результаті тривалого шлунково-стравохідного рефлюксу багатошаровий плоский епітелій заміщається циліндричним епітелієм, який в нормі вистилає тонкий кишечник. Патологічні зміни локалізуються в нижньому відділі стравоходу, що піддається тривалому впливу агресивного шлункового вмісту.

Слід розуміти, що метаплазія (переродження) епітеліальних клітин є передраковим станом. В 5-30% випадків хвороба закінчується розвитком аденокарциноми, смертність від якої досягає 90%. Тому своєчасна діагностика та ефективне лікування стравоходу Барретта грає велику роль в профілактиці раку стравоходу.

Причини

Причиною стравоходу Барретта може бути не тільки ГЕРБ, а й інші захворювання шлунково-кишкового тракту (хронічний гастрит, виразка шлунка, гелікобактерна інфекція). Рідше метаплазія виникає при неправильному харчуванні, зловживанні алкоголем, курінні, прийомі деяких лікарських засобів.

Факторами ризик стравоходу Барретта є чоловіча стать і похилий вік. За статистикою, у чоловіків хвороба розвивається в 3-4 рази частіше, ніж у жінок. Причому в більшості випадків патологію діагностують у віці 50-60 років.

Симптоми стравоходу Барретта

Хворих зі стравоходом Барретта може турбувати хронічна печія, відрижка кислим, першіння в горлі і болі в животі після прийому їжі. Ці симптоми є неспецифічними, через що метаплазію можна легко сплутати з ГЕРБ або рефлюкс-езофагітом. А в літньому віці стравохід Барретта і зовсім може мати безсимптомний перебіг, що істотно ускладнює діагностику.

Діагностика

Найбільш оптимальним і інформативним методом діагностики хвороби є ендоскопія стравоходу з біопсією. Дослідження дозволяє під візуальним контролем отримати зразок перероджених клітин з метою подальшого вивчення біоптату. Разом з тим під час ендоскопії можна виключити рефлюкс-езофагіт, який має схожий клінічний перебіг.

У діагностичних цілях можуть використовувати і інші методи:

• рентгенографія з контрастом (дозволяє виявити грижі стравохідного отвору діафрагми);
• стравохідна манометрія (виявляє порушення моторики стравохідних сфінктерів);
• внутрішньостравохідна pH-метрія (ефективна в діагностиці патологічного рефлюксу, який став причиною метаплазії).

Лікування

Ключову роль в лікуванні стравоходу Барретта грає антисекреторна терапія — прийом препаратів, що пригнічують секрецію соляної кислоти. Більш ефективними в цьому плані є засоби з групи інгібіторів протонної помпи (ІПП): лансопразол, рабепразол, езомепразол та ін. Як показує практика, їх тривалий прийом не тільки усуває неприємні симптоми, але також сприяє зменшенню ділянок метаплазії і запобігає подальшому прогресуванню патологічного процесу.

Що стосується Н2-гістаміноблокаторів (фамотидин, роксатидин, нізатидин), вони збільшують проліферацію метаплазованого епітелію. Тому при стравоході Барретта застосування цих препаратів протипоказано.

Для підвищення ефективності лікування прийом ІПП можуть комбінувати із застосуванням щадних ендохірургічних і абляційних методів. Видалення метаплазованих клітин на тлі антисекреторних терапії дозволяє прискорити одужання і істотно знизити ризик розвитку раку стравоходу.