Профілактика рахіту

Рахіт – це дитяче захворювання в результаті розвитку якого порушується формування кісткової тканини та робота внутрішніх органів. Хворіють на рахіт зазвичай діти у віці від двох місяців до трьох років. Рахіт не несе загрозу життю, проте наслідки прогресування рахіту можуть бути досить серйозними від неправильного прикусу та плоскостопості до порушення постави, збільшення печінки і розхитаності суглобів.

Причини розвитку рахіту

Розвиток рахіту має багатофакторний характер та призводить до того, що порушується обмін мінеральних речовин. Але, зазвичай, в основі патологічного процесу лежить недостатність вітаміну D, що розвинувся внаслідок:

• недостатнього часу перебування дитини під сонячним світлом,
• неправильного раціону, в якому міститься недостатня кількість вітаміну D,
• генетичної схильності до рахіту та недоношеності дитини,
• порушення всмоктування вітаміну D в кишківнику,
• процесів, що призводять до порушень обміну вітаміну D.

Вітамін D необхідний організму для нормального обміну кальцію і фосфору. За його участю відбувається всмоктування цих речовин в кишківнику, відкладення їх в кістковій тканині. Відповідно вкрай важливо забезпечити дитині надходження достатньої кількості вітаміну D на ранніх етапах його життя.

Імовірність розвитку рахіту підвищується у дітей, які народилися восени, взимку та ранньою весною.

Небезпеки рахіту

Головна небезпека рахіту в тому, що у дитини внаслідок нестачі вітаміну D можуть статися безповоротні зміни з боку опорно-рухового апарату, нервової системи, внутрішніх органів.

В першу чергу порушується кісткоутворення. Розм'якшуються та деформуються кістки черепа, змінюється вигин хребта, деформується грудна клітка, може відбуватися викривлення трубчастих кісток, виникнути «рахітичний горб», розвиватися плоскостопість, формуватися надмірно вузький таз. Причому деформації кісток можуть залишатися на все життя.

Крім кісткових проблем з'являються й інші. Спостерігається знижений тонус м'язів, збільшується печінка та селезінка, виникає анемія, можуть виникати тахікардія, проблеми зі випорожненням. Страждає нервова система, дитина може відставати у фізичному та психічному розвитку.

Якщо рахіт виникає в легкій формі, його можуть не діагностувати. В цьому випадку у дітей немає явних ознак рахіту, але вони можуть частіше хворіти на простудні захворювання та інші інфекції. У них пізніше прорізаються зуби, неправильно формується прикус, руйнується емаль зубів.

Рахіт не є патологією, яка становить небезпеку для життя. Але дитина назавжди може залишитися зі сколіозом, плоскостопістю та іншими аномаліями.

Профілактика рахіту

Починати профілактику рахіту у дитини потрібно ще в період його внутрішньоутробного розвитку. Це означає, що жінці потрібно дотримуватися збалансованого раціону, досить багато бувати на свіжому повітрі під сонцем. Також жінкам на останніх термінах вагітності може призначатися вітамін D.

Для новонародженого профілактикою рахіту буде раціональне вигодовування. Ризик рахіту набагато менше у дітей на грудному годуванні. Якщо ж доводиться застосовувати штучне харчування, потрібно вибирати спеціальні адаптовані молочні суміші. Необхідно також регулярне перебування на свіжому повітрі (не менше 2 годин на день), масаж та гімнастика.

При появі перших ознак рахіту, потрібно давати дитині вітамін D, препарати кальцію та фосфору. Але робити це треба тільки за рекомендацією лікаря в призначених ним дозах. Лікування також може включати лікувальну гімнастику, УФО, сольові ванни.

Правильний догляд за дитиною та своєчасні консультації з педіатром допоможуть уникнути рахіту або ж почати лікування на ранніх стадіях, що дозволить уникнути будь-яких негативних наслідків для здоров'я дитини.