Полинейропатия

Термином полинейропатия объединяют обширную группу заболеваний различной природы, для которых характерно системное поражение периферических нервов. В результате демиелинизации и/или аксонального повреждения нервных волокон у человека нарушается проводимость различных нервов, что ведет к появлению очаговой неврологической симптоматики. Как следствие, у больного возникают нарушения чувствительности, парезы и параличи, а также вегетативные расстройства.

Общая заболеваемость полиневропатиями довольно высока — их выявляют у 2,5% молодых людей и почти у 8% людей пожилого возраста. В большинстве случаев нейропатии развиваются на фоне интоксикаций, метаболических нарушений, аутоиммунных и наследственных болезней. Наиболее распространенными являются диабетическая, уремическая и алкогольная полинейропатии.  

Классификация

В зависимости от механизма развития и характера повреждения нервных волокон нейропатии делят на две группы: аксональные и демиелинизирующие. Для аксональных полиневропатий характерно первичное поражение аксонов — осевых цилиндров нервных волокон. При демиелинизирующих полинейропатиях сначала разрушается миелиновая оболочка нервов, затем патологический процесс распространяется на их осевые цилиндры.

По клиническому течению полинейропатии бывают:

• Сенсорные — характеризуются поражением чувствительных нервов и проявляются расстройствами чувствительности в разных частях тела.
• Моторные — затрагивают двигательные нервы, которые иннервируют скелетные мышцы, обеспечивая нормальные мышечные сокращения и подвижность тела.
• Вегетативные — вызывают поражение вегетативных нервов, регулирующих работу внутренних органов и всех систем организма (сердечно-сосудистой, дыхательной, пищеварительной и т.д.).

В чистом виде перечисленные выше нейропатии практически не встречаются. Чаще всего у больных выявляют сочетанное поражение сразу двух или трех видов нервных волокон. Например, моторно-сенсорные, сенсорно-вегетативные, моторно-вегетативные формы полинейропатий.

Причины

В зависимости от причины развития нейропатии разделяют на:

• Наследственные — вызванные унаследованными от родственников генетическими нарушениями.
• Аутоиммунные — спровоцированные системными аутоиммунными заболеваниями.
• Алиментарные — связанные с дефицитом витаминов, белков или других нутриентов в рационе.
• Метаболические — вызванные метаболическими нарушениями на фоне сахарного диабета, болезней печени, почек и т.д.
• Токсические — возникающие при отравлении тяжелыми металлами, алкоголем, лекарственными препаратами, органическими растворителями или другими токсинами.
• Инфекционно-токсические — вызванные дифтерией, гриппом, корью, инфекционным мононуклеозом и другими инфекциями.

Симптомы

Внешние проявления полинейропатий зависят от того, какие типы нервов пострадали и как сильно они были повреждены. У большинства больных выявляют симптомы сочетанного поражения сенсорных, моторных и вегетативных нервных волокон. Чаще всего это асимметричная мышечная слабость, вялые парезы и параличи, нарушения рефлексов, парестезии, гиперестезии и т.д.

Частым признаков многих нейропатий является болевой синдром. Он наиболее характерен для алкогольной, диабетической и токсической полинейропатий.

Диагностика и лечение

Опытный врач может распознать полинейропатию на основании анамнеза, характерной клинической картины и данных объективного исследования. Для уточнения причины болезни человеку могут делать дополнительное обследование, включающее электронейромиографию, анализы крови и мочи, иммунологические и генетические исследования и т.д.

Лечение полинейропатий проводят с учетом основного заболевания. Для симптоматической терапии используют средства, улучшающие трофику и функциональное состояние нервных волокон — витамины группы В, метаболические препараты и препараты, улучшающие трофику и регенерацию тканей. Дополнительно в программу лечения также включают физиотерапевтические процедуры и лечебную физкультуру.

Полінейропатія

Терміном полінейропатія об'єднують велику групу захворювань різної природи, для яких характерне системне ураження периферичних нервів. В результаті демієлінізації і / або аксонального пошкодження нервових волокон у людини порушується провідність різних нервів, що веде до появи осередкової неврологічної симптоматики. Як наслідок, у хворого виникають порушення чутливості, парези і паралічі, а також вегетативні розлади.

Загальна захворюваність поліневропатіями досить висока — їх виявляють у 2,5% молодих людей і майже у 8% людей похилого віку. У більшості випадків нейропатії розвиваються на тлі інтоксикацій, метаболічних порушень, аутоімунних і спадкових хвороб. Найбільш поширеними є діабетична, уремічна і алкогольна полінейропатії.

Класифікація

Залежно від механізму розвитку і характеру пошкодження нервових волокон нейропатії ділять на дві групи: аксональні і демієлінізуючі. Для аксональних полінейропатій характерно первинне ураження аксонів — осьових циліндрів нервових волокон. При демієлінізуючих полінейропатіях спочатку руйнується мієлінова оболонка нервів, потім патологічний процес поширюється на їх осьові циліндри.

За клінічним перебігом полінейропатії бувають:

• Сенсорні — характеризуються ураженням чутливих нервів і проявляються розладами чутливості в різних частинах тіла.
• Моторні — уражають рухові нерви, що іннервують скелетні м'язи, забезпечуючи нормальні м'язові скорочення і рухливість тіла.
• Вегетативні — викликають ураження вегетативних нервів, що регулюють роботу внутрішніх органів і всіх систем організму (серцево-судинної, дихальної, травної і т.д.).

У чистому вигляді перераховані вище нейропатії практично не зустрічаються. Найчастіше у хворих виявляють поєднане ураження відразу двох або трьох видів нервових волокон. Наприклад, моторно-сенсорні, сенсорно-вегетативні, моторно-вегетативні форми полінейропатій.

Причини

Залежно від причини розвитку нейропатії поділяють на:

• Спадкові — викликані успадкованими від родичів генетичними порушеннями.
• Аутоімунні — спровоковані системними аутоімунними захворюваннями.
• Аліментарні — пов'язані з дефіцитом вітамінів, білків або інших нутрієнтів в раціоні.
• Метаболічні — викликані метаболічними розладами на тлі цукрового діабету, хвороб печінки, нирок і т.д.
• Токсичні — виникають при отруєнні важкими металами, алкоголем, лікарськими препаратами, органічними розчинниками або іншими токсинами.
• Інфекційно-токсичні — викликані дифтерією, грипом, кором, інфекційним мононуклеозом чи іншими інфекціями.

Симптоми

Зовнішні прояви полінейропатій залежать від того, які типи нервів постраждали і як сильно вони були пошкоджені. У більшості хворих виявляють симптоми поєднаного ураження сенсорних, моторних і вегетативних нервових волокон. Найчастіше це асиметрична м'язова слабкість, мляві парези і паралічі, порушення рефлексів, парестезії, гіперестезії і т.д.

Частим ознак багатьох нейропатій є больовий синдром. Він найбільш характерний для алкогольної, діабетичної і токсичної полінейропатії.

Діагностика і лікування

Досвідчений лікар може розпізнати полінейропатію на підставі анамнезу, характерної клінічної картини і даних об'єктивного дослідження. Для уточнення причини хвороби людині можуть робити додаткове обстеження, що включає електронейроміографію, аналізи крові і сечі, імунологічні та генетичні дослідження і т.д.

Лікування полінейропатій проводять з урахуванням основного захворювання. Для симптоматичної терапії використовують засоби, що поліпшують трофіку і функціональний стан нервових волокон — вітаміни групи В, метаболічні препарати та препарати, що покращують трофіку і регенерацію тканин. Додатково в програму лікування також включають фізіотерапевтичні процедури і лікувальну фізкультуру.