Неврит лицевого нерва

Невритом лицевого нерва называют одно из распространенных заболеваний периферической нервной системы, для которого характерно развитие паралича лицевых мышц (паралича Белла). Высокая заболеваемость обусловлена в первую очередь невыгодным анатомическим расположением нерва — он лежит в очень узком и извитом костном канале, что делает его особенно уязвимым.

С невритом лицевого нерва чаще всего сталкиваются люди в возрасте 30-50 лет, причем мужчины и женщины болеют с одинаковой частотой. Болезнь особенно опасна тем, что может приобретать затяжное течение и вызывать необратимые косметические дефекты. Как показывает статистика, у 30-40% людей, переболевших параличем Белла, наблюдается неполное восстановление функций мимических мышц, которое может сохраняться на всю оставшуюся жизнь.

Причины

Причиной паралича Белла является воспалительное поражение лицевого нерва с нарушением нормальной проводимости его миелиновой оболочки. Это, в свою очередь, приводит к появлению характерной неврологической симптоматики в виде парезов и/или параличей мимических мышц лица.

Спровоцировать развитие неврита могут:

• травмы и врачебные манипуляции (в частности, операции на среднем ухе);
• инфекции (полиомиелит, грипп, паротит, ветряная оспа, болезнь Лайма, отит среднего уха);
• неврологические нарушения (рассеянный склероз, миастения, синдром Гийена-Барре);
• сосудистые и метаболические нарушения (сахарный диабет, дефицит витамина А, последние недели беременности).

Симптомы

Для паралича Белла характерны двигательные нарушения в зоне иннервации лицевого нерва. У человека появляется асимметрия лица, заметно усиливающаяся при мимических движениях. При полном параличе мимических мышц пораженная часть лица может застывать неподвижно. У многих больных наблюдается парез круговой мышцы глаза, из-за чего они не могут плотно сомкнуть веки.

Тяжесть заболевания во многом зависит от того, насколько сильно был поврежден лицевой нерв.

При поверхностном воспалении, которое затронуло только миелиновую оболочку, болезнь протекает относительно легко, а восстановление нервных функций и мимики лица происходит довольно быстро — в течение 1-5 недель. Глубокое воспаление, вызывающее дегенерацию в самом нервном волокне, протекает более тяжело и часто оставляет после себя остаточные явления. В лучшем случае мимика лица восстанавливается на протяжении 10-15 недель, в худшем — частичное нарушение мимики остается с человеком на всю жизнь.

Диагностика и лечение

Как правило, диагноз ставят на основании характерной клинической картины болезни и очаговой неврологической симптоматики. При необходимости больному могут делать КТ, МРТ, электронейромиографию или другие исследования.

В остром периоде болезни человеку назначают глюкокортикостероиды, мочегонные средства и препараты, улучшающие кровообращение в стволе лицевого нерва.

Затем, после снятия отека и воспаления, главной целью терапии становится улучшение проводимости нерва и восстановление функций мимических мышц. Для этого больному назначают трентал, препараты альфа-липоевой кислоты, витамины группы В и другие необходимые средства.

Чтобы ускорить восстановление мимики, в программу лечения включают физиотерапевтические процедуры, массаж и лечебную гимнастику.

Неврит лицевого нерва

Невритом лицевого нерва називають одне з поширених захворювань периферичної нервової системи, для якого характерний розвиток паралічу лицьових м'язів (параліч Белла). Висока захворюваність зумовлена ​​в першу чергу невигідним анатомічним розташуванням нерва — він лежить в дуже вузькому і звивистому кістковому каналі, що робить його особливо вразливим.

З невритом лицьового нерва найчастіше стикаються люди у віці 30-50 років, причому чоловіки і жінки хворіють з однаковою частотою. Хвороба особливо небезпечна тим, що може набувати затяжного перебігу і викликати незворотні косметичні дефекти. Як показує статистика, у 30-40% людей, що перехворіли паралічем Белла, спостерігається неповне відновлення функцій мімічних м'язів, яке може зберігатися на все життя.

Причини

Причиною паралічу Белла є запальне ураження лицьового нерва з порушенням нормальної провідності його мієлінової оболонки. Це, в свою чергу, призводить до появи характерної неврологічної симптоматики у вигляді парезів і / або паралічів мімічних м'язів обличчя.

Спровокувати розвиток невриту можуть:

• травми і лікарські маніпуляції (зокрема, операції на середньому вусі);
• інфекції (поліомієліт, грип, паротит, вітряна віспа, хвороба Лайма, отит середнього вуха);
• неврологічні порушення (розсіяний склероз, міастенія, синдром Гієна-Барре);
• судинні та метаболічні порушення (цукровий діабет, дефіцит вітаміну А, останні тижні вагітності).

Симптоми

Для паралічу Белла характерні рухові порушення в зоні іннервації лицевого нерва. У людини з'являється асиметрія обличчя, що помітно посилюється при мімічних рухах. При повному паралічі мімічних м'язів уражена частина обличчя може застигати нерухомо. У багатьох хворих спостерігається парез кругового м'яза ока, через що вони не можуть щільно зімкнути повіки.

Тяжкість захворювання багато в чому залежить від того, наскільки сильно був пошкоджений лицевий нерв.

При поверхневому запаленні, яке поширилося лише на мієлінову оболонку, хвороба протікає відносно легко, а відновлення нервових функцій і міміки обличчя відбувається досить швидко — протягом 1-5 тижнів. Глибоке запалення, що викликає дегенерацію в самому нервовому волокні, протікає важче і часто залишає після себе залишкові явища. У кращому випадку міміка обличчя відновлюється протягом 10-15 тижнів, в гіршому — часткове порушення міміки залишається з людиною на все життя.

Діагностика і лікування

Як правило, діагноз ставлять на підставі характерної клінічної картини хвороби і вогнищевої неврологічної симптоматики. При необхідності хворому можуть робити КТ, МРТ, електронейроміографію або інші дослідження.

У гострому періоді хвороби людині призначають глюкокортикоїди, сечогінні засоби і препарати, що покращують кровообіг в стовбурі лицьового нерва. Потім, після зняття набряку і запалення, головною метою терапії стає поліпшення провідності нерва і відновлення функцій мімічних м'язів. Для цього хворому призначають трентал, препарати альфа-ліпоєвої кислоти, вітаміни групи В та інші необхідні засоби.

Щоб прискорити відновлення міміки, в програму лікування включають фізіотерапевтичні процедури, масаж і лікувальну гімнастику.