Лямблиоз

Лямблиозом называют распространенное паразитарное заболевание, вызванное инфицированием простейшими микроорганизмами. На сегодняшний день известно 6 видов лямблий, способных провоцировать развитие болезни, однако наиболее распространенным возбудителем является Lamblia intestinalis.

Лямблиозом могут болеть как дети, так и взрослые, но чаще всего патология встречается в детском возрасте. Болезнь развивается в результате попадания зрелых цист микроорганизма в желудочно-кишечный тракт человека. Лямблиоз имеет фекально-оральный механизм передачи, то есть передается через фекалии. Заразиться можно контактным путем, а также через инфицированную воду или пищу, в которых содержится достаточно большое количество цист.

Механизм развития

Человек заражается лямблиозом, проглотив цисты — особые «спящие» формы микроорганизмов, способные выживать во внешней среде. Проникнув в организм, цисты попадают в благоприятные для них условия, где могут вести активную жизнедеятельность и размножаться. В кишечнике лямблии приобретают «живую» вегетативную форму и начинают вредить организму.

Основным местом обитания простейших является тонкий кишечник. Там лямблии прикрепляются к энтероцитам — клеткам слизистой оболочки, которые отвечают за всасывание питательных веществ из пищи. В результате механического и токсического воздействия на энтероциты лямблии нарушают нормальные процессы переваривания и всасывания нутриентов, что приводит к синдрому мальабсорбции и появлению характерных симптомов лямблиоза.

Вместе с этим паразиты выделяют токсины и вызывают сенсибилизацию организма, провоцируя развитие аллергических реакций.

Симптомы

Вызванная лямблиями интоксикация и гиперсенсибилизация приводят к недомоганию, повышенной утомляемости и раздражительности, головным болям, повышению температуры тела и патологическим кожным реакциям. У многих больных с лямблиозом появляется сыпь, бледность, сухость и шелушение кожи, пигментные пятна на шее, вокруг пупка и на белой линии живота.

Вместе с тем человека беспокоят симптомы поражения ЖКТ:

• периодические боли в животе;
• жидкий стул с примесями слизи;
• эпизодическая тошнота;
• повышенная чувствительность к пищевым аллергенам;
• увеличение печени, которое можно выявить при пальпации (прощупывании).

В некоторых случаях лямблиоз имеет острое течение и проявляется ярко выраженной клинической картиной. При этом у человека возникает сильная боль и вздутие живота, тошнота, рвота, головные боли, слабость, апатия, снижение массы тела. Как правило, острый лямблиоз имеет кратковременное течение и часто заканчивается спонтанным выздоровлением.

Диагностика и лечение

Для подтверждения диагноза проводят паразитологическое исследование, которое может включать изучение фекалий, желчи и дуоденального содержимого. В каловых массах больного обычно выявляют цисты лямблий, а в желчи и дуоденальном содержимом — их вегетативные формы.

В диагностических целях больному также могут проводить серологические исследования (ИФА, РИФ), направленные на выявление IgM и IgG к лямблиям в крови. Еще одним современным и высоко информативным методом диагностики является ПЦР, позволяющая обнаружить ДНК лямблий в фекалиях человека и тем самым подтвердить диагноз.

Для лечения лямблиоза используют противомикробные и противопаразитарные препараты, позволяющие эффективно бороться с инфекцией. Как правило, больным назначают Метронидазол, Фуразолидон, Орнидазол, Энтерофурил, Немозол или другие подходящие средства. В комплексное лечение также включают энтеросорбенты и пробиотики (Бифиформ, Линекс), помогающие восстановить нормальную микрофлору кишечника.

Лямбліоз

Лямбліозом називають поширене паразитарне захворювання, викликане інфікуванням найпростішими мікроорганізмами. На сьогоднішній день відомо 6 видів лямблій, здатних спровокувати розвиток хвороби, проте найбільш поширеним збудником є ​​Lamblia intestinalis.

На лямбліоз можуть хворіти як діти, так і дорослі, але найчастіше патологія зустрічається в дитячому віці. Хвороба розвивається в результаті потрапляння зрілих цист мікроорганізму в шлунково-кишковий тракт людини. Лямбліоз має фекально-оральний механізм передачі, тобто передається через фекалії. Заразитися можна контактним шляхом, а також через інфіковану воду або їжу, в яких міститься достатня для цього кількість цист.

Механізм розвитку

Людина заражається лямбліозом, проковтнувши цисти — особливі «сплячі» форми мікроорганізмів, що здатні виживати в зовнішньому середовищі. Проникнувши в організм людини, цисти потрапляють в сприятливі для них умови, де можуть вести активну життєдіяльність і розмножуватися. У кишечнику лямблії перетворюються в «живу» вегетативну форму і починають шкодити організму.

Основним місцем перебування найпростіших є тонкий кишечник. Там лямблії прикріплюються до ентероцитів — клітин слизової оболонки, які відповідають за всмоктування поживних речовин з їжі. В результаті механічного і токсичного впливу на ентероцити лямблії порушують нормальні процеси травлення і всмоктування нутрієнтів, що призводить до синдрому мальабсорбції і появи характерних симптомів лямбліозу.

Разом з цим паразити виділяють токсини і викликають сенсибілізацію організму, провокуючи розвиток алергічних реакцій.

Симптоми

Викликана лямбліями інтоксикація і гіперсенсибілізація призводять до нездужання, підвищеної стомлюваності і дратівливості, головного болю, підвищення температури тіла і патологічним шкірних реакцій. У багатьох хворих з лямбліозом з'являється висип, блідість, сухість та лущення шкіри, пігментні плями на шиї, навколо пупка і на білій лінії живота.

Разом з тим людину турбують симптоми ураження шлунково-кишкового тракту:

• періодичні болі в животі;
• рідкий стул з домішками слизу;
• епізодична нудота;
• підвищена чутливість до харчових алергенів;
• збільшення печінки, яке можна виявити при пальпації (прощупуванні).

У деяких випадках лямбліоз має гострий перебіг і проявляється яскраво вираженою клінічною картиною. При цьому у людини виникає сильний біль і здуття живота, нудота, блювання, головний біль, слабкість, апатія, зниження маси тіла. Як правило, гострий лямбліоз має короткочасний перебіг і часто закінчується спонтанним одужанням.

Діагностика і лікування

Для підтвердження діагнозу проводять паразитологічне дослідження, яке може включати вивчення фекалій, жовчі і дуоденального вмісту. У калових масах хворого зазвичай виявляють цисти лямблій, а в жовчі і дуоденальному вмісті — їх «живі» вегетативні форми.

У діагностичних цілях хворому також можуть проводити серологічні дослідження (ІФА, РІФ), спрямовані на виявлення IgM та IgG до лямблій в крові. Ще одним сучасним і високо інформативним методом діагностики є ПЛР, що дозволяє виявити ДНК лямблій у фекаліях людини і тим самим підтвердити діагноз.

Для лікування лямбліозу використовують протимікробні та протипаразитарні препарати, що дозволяють ефективно боротися з інфекцією. Як правило, хворим призначають Метронідазол, Фуразолідон, Орнідазол, Ентерофурил, Немозол або інші необхідні засоби. В комплексне лікування також включають ентеросорбенти і пробіотики (Біфіформ, Лінекс), що допомагають відновити нормальну мікрофлору кишечника.