Холангіт

Холангіт – це захворювання, яке розвивається внаслідок запалення жовчних протоків. Це запалення відбувається в результаті потрапляння інфекції з жовчного міхура, кровоносних судин, лімфатичних шляхів, кишечника в жовчні протоки. Дуже часто холангіт виникає на тлі холециститу, гепатиту, панкреатиту, жовчнокам'яної хвороби та інших патологій шлунково-кишкового тракту. Також відомо, що жінки частіше, ніж чоловіки, страждають від запалення жовчних протоків.

Симптоми захворювання

Симптоми гострого холангіту називаються «тріада Шарко». Це:

1. Біль в правому підребер'ї.

2. Жовтуха.

3. Підвищення температури тіла (до 38-40оС).

До інших симптомів холангіту відносяться:

• підвищена пітливість;

• озноб;

• біль віддає в праве плече, під лопатку, в шию;

• погіршення апетиту;

• діарея;

• головний біль;

• сильна слабкість прогресуючого характеру;

• блювота, нудота;

• свербіж шкірних покривів, що особливо яскраво проявляється в нічний час доби;

• порушення свідомості.

Симптоми хронічного холангіту зазвичай проявляються менш інтенсивно.

Причини патології

Інфекція в жовчні протоки найчастіше потрапляє через порушення їх прохідності. Вона, в свою чергу, розвивається на тлі:

• жовчнокам'яної хвороби;

• хронічного холециститу і рубцювання тканин жовчних шляхів;

• новоутворень в жовчних протоках (пухлин, кіст);

• видалення жовчного міхура і відновлення організму після операції;

• гельмінтозу (протоки можуть перекривати паразити);

• звуження місця впадання в дванадцятипалу кишку загального жовчного і панкреатичного протоків.

Зазвичай холангіт провокують такі патогенні мікроорганізми, як ентерококи, стафілококи, кишкові інфекції, паразити тощо.

Класифікація холангіту

Виділяють холангіт:

• гострий: буває катаральний, некротичний, гнійний;

• хронічний: буває септичний, латентний, рецидивуючий, абсцедуючий, склерозуючий автоімунний.

Діагностика і лікування

Діагноз «холангіт» ставлять на основі інформації про симптоми хвороби у пацієнта, збору анамнезу його захворювань, огляду і результатів аналізів і діагностичних процедур. З аналізів хворому показані:

• біохімічний аналіз крові;

• фракційне дуоденальне зондування;

• дослідження жовчі на наявність бактерій;

• аналіз калу на яйця глистів та паразитів.

З діагностичних процедур можуть призначити:

• УЗД, КТ органів черевної порожнини;

• ультрасонографію жовчних шляхів;

• черезшкірну черезпечінкову холангіографію й інші методи дослідження.

Перед початком лікування потрібно позбутися запалення. Також слід провести дезінтоксикацію організму. Можливе застосування антибактеріальних, протизапальних, протипаразитарних препаратів. Для зняття болю застосовують спазмолітики, анальгетики. Також в лікуванні використовується інфузійна терапія, гепатопротектори. У період ремісії велику роль відіграє фізіотерапія.

Для відновлення відтоку жовчі з жовчних протоків використовують оперативні методи лікування. Найчастіше оперують при цьому ендоскопічно.

Можливі ускладнення

Холангіт може мати такі ускладнення:

• цироз печінки;

• сепсис, абсцес;

• печінкова недостатність;

• інші патології шлунково-кишкового тракту.

Профілактика холангіту

Методи профілактики даного захворювання наступні:

• своєчасне лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, гельмінтозів;

• грамотна реабілітація після видалення жовчного міхура;

• профілактичні медичні огляди, якщо є найменші проблеми з роботою шлунково-кишкового тракту.

Оскільки холангіт часто має гостру симптоматику і може провокувати небезпечні ускладнення, необхідно вчасно звертатися за медичною допомогою при появі перших його ознак. Також варто пам'ятати про методи профілактики запалення жовчних протоків.