Гайморит

Гайморит – це вид синуситу, при якому спостерігається запалення гайморових (верхньощелепних) носових пазух. Гайморит буває одностороннім і двостороннім. Найчастіше хвороба має бактеріальну природу і лікується за допомогою антибіотиків.

Симптоми гаймориту

В навколоносових пазухах є вивідні отвори, за допомогою яких гайморові пазухи з'єднуються з порожниною носа. Якщо вони набрякають, це призводить до їх перекриття, що викликає проблеми з носовим диханням і запалення. В результаті в даній області накопичується слиз і гній.

Гайморит буває гострим і хронічним. Симптоми гострого гаймориту наступні:

• •підвищення температури тіла;
• закладеність носа;
• виділення з носа слизу, часто з домішками гною;
• озноб;
• головний біль, біль в області гайморових пазух;
• світлобоязнь;
• сльозотеча;
• припухлість щік;
• набряк повік;
• погіршення нюху;
• втрата апетиту.

Для хронічного гаймориту характерні такі ознаки, як:

• постійно закладений ніс;
• фактична відсутність носового дихання;
• загальна слабкість, втомлюваність;
• погіршення нюху.

Причини гаймориту

Зазвичай цей вид синуситу розвивається на тлі іншого респіраторного захворювання. Найчастіше – риніту. Також гайморит може спровокувати інфекція в порожнині рота, переохолодження, загальне зниження імунітету. Найчастіше дану патологію діагностують в осінньо-зимовий період.

Часті гайморити можуть бути наслідком анатомічної особливості будови гайморових пазух (коли вивідні отвори занадто вузькі), а також викривлення носової перегородки. Тоді навіть незначна кількість слизу затримується в носових пазухах, що провокує посилення інфекції.

Класифікація гаймориту

Гайморит буває:

• гострим і хронічним;
• одностороннім і двостороннім;
• риногенним, гематогенним і одонтогенним.

Риногенний гайморит – це наслідок тривалого нежитю, гематогенний – інфікування гайморових пазух через кров з інших органів, одонтогенний – наслідок зубної інфекції.

Діагностика і лікування

Лікуванням гаймориту займається лікар-отоларинголог. Для підтвердження діагнозу пацієнту зазвичай роблять рентгенографію пазух носа. Іноді показана пункція вмісту пазух, щоб з'ясувати, чи бактеріальна природа захворювання і чи потрібні антибіотики. Можливе використання й інших методів дослідження.

Легку і середню по тяжкості форму гаймориту лікують амбулаторно, важку – в умовах стаціонару. Мета лікування – забезпечити відтік слизу і гною з гайморових пазух. Зазвичай цей вид синуситу лікують антибіотиками широкого спектра дії. Також застосовуються препарати для відновлення стану слизової оболонки носа, антисептики.

У важких випадках, коли медикаментозна терапія неефективна, показане хірургічне лікування. Воно полягає в проколі (пункції) запаленої пазухи носа. З його допомогою відкачують гній з ураженої пазухи. Після цього пацієнтові показані фізпроцедури.

Можливі ускладнення

Запущені форми гаймориту дуже небезпечні такими ускладненнями, як:

• гнійний менінгіт;
• набряк мозку;
• енцефаліт;
• абсцес мозку;
• набряк повік;
• тромбоз вен очниці;
• запалення верхньої щелепи тощо.

Заходи профілактики

Для профілактики гаймориту потрібно:

• вчасно лікувати респіраторні інфекції, інфекції порожнини рота;
• усунути викривлення носової перегородки (виконується хірургічним методом);
• зміцнювати імунітет за допомогою повноцінного харчування, фізично активного способу життя;
• уникати переохолоджень.

Гайморит може мати серйозні і навіть небезпечні для життя ускладнення. Тому потрібно вчасно діагностувати і грамотно лікувати це захворювання. А ще краще – пам'ятати про методи профілактики хвороби. Адже попередити завжди простіше, ніж лікувати.