Гайморит – це вид синуситу, при якому спостерігається запалення гайморових (верхньощелепних) носових пазух. Гайморит буває одностороннім і двостороннім. Найчастіше хвороба має бактеріальну природу і лікується за допомогою антибіотиків.
Симптоми гаймориту
В навколоносових пазухах є вивідні отвори, за допомогою яких гайморові пазухи з'єднуються з порожниною носа. Якщо вони набрякають, це призводить до їх перекриття, що викликає проблеми з носовим диханням і запалення. В результаті в даній області накопичується слиз і гній.
Гайморит буває гострим і хронічним. Симптоми гострого гаймориту наступні:
- •підвищення температури тіла;
- закладеність носа;
- виділення з носа слизу, часто з домішками гною;
- озноб;
- головний біль, біль в області гайморових пазух;
- світлобоязнь;
- сльозотеча;
- припухлість щік;
- набряк повік;
- погіршення нюху;
- втрата апетиту.
Для хронічного гаймориту характерні такі ознаки, як:
- постійно закладений ніс;
- фактична відсутність носового дихання;
- загальна слабкість, втомлюваність;
- погіршення нюху.
Причини гаймориту
Зазвичай цей вид синуситу розвивається на тлі іншого респіраторного захворювання. Найчастіше – риніту. Також гайморит може спровокувати інфекція в порожнині рота, переохолодження, загальне зниження імунітету. Найчастіше дану патологію діагностують в осінньо-зимовий період.
Часті гайморити можуть бути наслідком анатомічної особливості будови гайморових пазух (коли вивідні отвори занадто вузькі), а також викривлення носової перегородки. Тоді навіть незначна кількість слизу затримується в носових пазухах, що провокує посилення інфекції.
Класифікація гаймориту
Гайморит буває:
- гострим і хронічним;
- одностороннім і двостороннім;
- риногенним, гематогенним і одонтогенним.
Риногенний гайморит – це наслідок тривалого нежитю, гематогенний – інфікування гайморових пазух через кров з інших органів, одонтогенний – наслідок зубної інфекції.
Діагностика і лікування
Лікуванням гаймориту займається лікар-отоларинголог. Для підтвердження діагнозу пацієнту зазвичай роблять рентгенографію пазух носа. Іноді показана пункція вмісту пазух, щоб з'ясувати, чи бактеріальна природа захворювання і чи потрібні антибіотики. Можливе використання й інших методів дослідження.
Легку і середню по тяжкості форму гаймориту лікують амбулаторно, важку – в умовах стаціонару. Мета лікування – забезпечити відтік слизу і гною з гайморових пазух. Зазвичай цей вид синуситу лікують антибіотиками широкого спектра дії. Також застосовуються препарати для відновлення стану слизової оболонки носа, антисептики.
У важких випадках, коли медикаментозна терапія неефективна, показане хірургічне лікування. Воно полягає в проколі (пункції) запаленої пазухи носа. З його допомогою відкачують гній з ураженої пазухи. Після цього пацієнтові показані фізпроцедури.
Можливі ускладнення
Запущені форми гаймориту дуже небезпечні такими ускладненнями, як:
- гнійний менінгіт;
- набряк мозку;
- енцефаліт;
- абсцес мозку;
- набряк повік;
- тромбоз вен очниці;
- запалення верхньої щелепи тощо.
Заходи профілактики
Для профілактики гаймориту потрібно:
- вчасно лікувати респіраторні інфекції, інфекції порожнини рота;
- усунути викривлення носової перегородки (виконується хірургічним методом);
- зміцнювати імунітет за допомогою повноцінного харчування, фізично активного способу життя;
- уникати переохолоджень.
Гайморит може мати серйозні і навіть небезпечні для життя ускладнення. Тому потрібно вчасно діагностувати і грамотно лікувати це захворювання. А ще краще – пам'ятати про методи профілактики хвороби. Адже попередити завжди простіше, ніж лікувати.
+0.99грн на бонусний рахунок
