Дизентерія (шигельоз)

Дизентерію називають гостре інфекційне захворювання, збудниками якого є бактерії роду Shigella. Джерелом інфекції завжди виступає хвора людина або бактеріоносій, з фекаліями якого патогенні мікроорганізми виділяються в зовнішнє середовище. Заразитися на дизентерію можна контактно-побутовим шляхом, через інфіковану воду або їжу. Шигели можуть перебувати в молочних і м'ясних стравах, овочах, фруктах, а також будь-яких продуктах, що не піддаються достатній термічній обробці.

Механізм розвитку дизентерії

Дизентерія розвивається за таким принципом: спочатку в організм людини шигели проникають через рот, як правило, з інфікованою водою або їжею. У шлунку і кишечнику більша частина бактерій гине під впливом травних ферментів, в результаті чого виділяється велика кількість ендотоксинів. Надалі ці речовини з легкістю всмоктуються в кров і викликають появу симптомів кишкового токсикозу. При попаданні в організм великої кількості шигел у людини може розвиватися нейротоксикоз і ендотоксичний шок.

Паралельно з явищами кишкового токсикозу шигели викликають запалення слизової оболонки товстого кишечника, через що у хворого з'являються болі в животі, діарея і тенезми.

Симптоми дизентерії (шигельозу)

Інкубаційний період при дизентерії може тривати від кількох годин до 7 днів, проте в середньому становить 2-3 дні. Саме стільки часу проходить з моменту зараження шигелами до появи перших симптомів захворювання.

Як правило, хвороба має гострий початок і проявляється такими симптомами:

• лихоманка з підвищенням температури до 39-40 градусів;
• сильний головний біль;
• нудота і повторна блювота;
• болі у животі без чіткої локалізації;
• часті рідкі випорожнення з патологічними домішками (слиз, гній, кров);
• тенезми (несправжні позиви до дефекації).

Дизентерія може протікати в легкій, середньо-тяжкій або тяжкій формі. Для легкої форми характерні слабкі прояви інтоксикації, діарея 5-8 разів на добу і болі в животі під час дефекації. При середньо-тяжкій формі дизентерії стул частішає до 10-12 разів на добу і швидко втрачає каловий характер — замість фекалій виділяється велика кількість мутного слизу з прожилками крові. Разом з тим хворого турбують часті переймоподібні болі в животі і тенезми.

Тяжка форма дизентерії проявляється не тільки характерними для шигельозу симптомами, але і нейротоксикозом і клінікою інфекційно-токсичного шоку. У хворого різко падає артеріальний тиск, з'являється психомоторне збудження, сплутаність свідомості і вогнищева неврологічна симптоматика.

Діагностика і лікування дизентерії

Для діагностики дизентерії використовують бактеріологічний і серологічні (ІФА, РНГА) методи дослідження. Інфекцію лікують антибіотиками, підбираючи антибактеріальні засоби з урахуванням чутливості збудника. Як правило, антибіотикотерапію проводять протягом 5-7 днів, а в разі її неефективності додатково призначають дизентерійний бактеріофаг. При вираженій інтоксикації хворому також проводять дезінтоксикаційну терапію.

У перші дні захворювання людині призначають рясне пиття і фітотерапію (настої з м'яти, ромашки, звіробою). Щоденний раціон зменшують на 10-30%, з нього повністю виключають продукти з високим вмістом клітковини. Харчуватися рекомендують дрібно, 5-6 разів на добу. Під час хвороби радять вживати протерті овочеві супи, кисломолочні продукти, картопляне пюре, каші, сир, сухарі з пшеничного хліба і т.д.

При вираженому зневодненні і токсикозі для відновлення об'єму втраченої рідини вдаються до регідратаційної або інфузійної терапії. Для полегшення болю можуть використовувати спазмолітики (Папаверин, Но-шпа), для нормалізації процесу травлення — ферментні препарати (Креон, Фестал).