Діабетична поліневропатія

Діабетичною поліневропатією називають одне з найбільш частих ускладнень цукрового діабету, для якого характерно множинне ушкодження периферичних нервів. В тій чи іншій мірі ураження нервів є практично у всіх хворих з ЦД, однак клінічно виражену нейропатію виявляють у 50-75% пацієнтів.

Причини діабетичної поліневропатії

Ймовірність розвитку полінейропатії при цукровому діабеті залежить в першу чергу від тривалості захворювання і звичного рівня глюкози в крові. Пацієнти, які стежать за харчуванням і регулярно контролюють рівень глікемії, стикаються з проявами хвороби набагато рідше тих, у кого постійно підвищений рівень цукру в крові.

Тривала гіперглікемія призводить до пошкодження аксонів і мієлінових оболонок нервових волокон, через що порушується їх нервова провідність. В результаті у людини виникають характерні симптоми сенсорної, моторної і / або вегетативної поліневропатії. Для цукрового діабету найбільш типовою є хронічна аксонально-демієлінізуюча сенсорна нейропатія з появою неврологічної симптоматики в області стоп і пальців рук. Примітно, що у багатьох хворих з ЦД також можуть розвиватися неврити і тунельні синдроми.

Симптоми діабетичної поліневропатії

Як правило, при цукровому діабеті в першу чергу пошкоджуються дрібні нерви кінцівок, що забезпечують рухову, чутливу і вегетативну іннервацію пальців рук і ніг. Тому в типових випадках хвороба проявляється порушеннями іннервації саме в цих зонах.

У хворого можуть з'являтися такі симптоми:

• легке оніміння пальців на руках і ногах;
• зниження больової і / або температурної чутливості шкіри;
• відчуття поколювання чи печіння в області стоп і долонь;
• підвищена пітливість, сухість та лущення шкіри;
• надмірна набряклість стоп;
• періодичне відчуття похолодання в кінцівках.

Надалі прогресуюче ураження нервів призводить до часткової або повної втрати чутливості в кінцівках. Людина може зовсім не відчувати болю при травмах, порізах, опіках. Через порушення вегетативної іннервації на її руках і ногах можуть утворюватися трофічні виразки.

Слід зазначити, що вегетативні розлади при діабеті не обмежуються кінцівками. У багатьох хворих з ЦД є порушення вегетативної регуляції внутрішніх органів, яке проявляється дисфункцією шлунково-кишкового тракту, імпотенцією, ортостатичною гіпотензію і зниженням варіабельності серцевого ритму. Крім вегетативних в патологічний процес можуть залучатися великі периферичні, окорухові, серединні нерви і т.д. В такому випадку у хворих з'являється відповідна неврологічна симптоматика.

Діагностика і лікування діабетичної поліневропатії

Цікаво, що при цукровому діабеті другого типу поліневропатія часто буває одним з перших симптомів захворювання. Тому у всіх хворих з нейропатією неясного генезу в першу чергу підозрюють цукровий діабет. Для підтвердження діагнозу їм проводять тест на толерантність до глюкози і визначають рівень глікозильованого гемоглобіну в крові. Для уточнення ступеня пошкодження нервових волокон також можуть проводити електронейроміографію.

Головною метою при лікуванні діабетичної поліневропатії є підтримання нормального рівня глюкози в крові. Для цього людині слід дотримуватися спеціальної дієти і приймати гіпоглікемічні засоби.

При вираженому больовому синдромі хворому призначають трициклічні антидепресанти і препарати (Карбамазепін, Прегабалін, Габапентин). Для поліпшення трофіки і попередження подальшого руйнування нервів застосовують антиоксиданти (Берлітіон, Нейроліпон) і вітаміни групи В (Бенфотіамін).