Безкоштовна лінія 5900Безкоштовна лінія
Замовлення списком Замовлення списком
anc

Дитячий церебральний параліч (ДЦП)

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – це група хронічних хвороб центральної нервової системи, через які у пацієнта відзначаються рухові порушення й інші неврологічні симптоми. Йдеться про непрогресуючі пошкодження рухових провідних шляхів і зон головного мозку.

Симптоми ДЦП

Залежно від того, наскільки сильно було пошкоджено мозок, проявляються й симптоми ДЦП. Найчастіше вони помітні вже в дитинстві, на тлі дозрівання нервової системи, але в ранньому дитинстві мало себе проявляють. Ознака, яка може вказувати на ДЦП у перший рік життя малюка – затримка безумовних рефлексів, які зникають в нормі через декілька місяців після появи на світ.

Ознаками дитячого церебрального паралічу можуть бути:

• судоми;

• деформація скелета;

• затримка розумового розвитку;

• хронічний сильний м'язовий тонус;

• наявність у дитини періодичних рухів, які вона не контролює;

• втрата слуху;

• проблеми з мовленням, зором;

• труднощі з процесом ковтання;

• неконтрольовані процеси сечовипускання і дефекації.

Причини ДЦП

До захворювання ЦНС, яке впливає на рухову функцію, можуть привести:

• пошкодження ділянок головного мозку в результаті гіпоксії (кисневого голодування);

• патології розвитку структур мозку;

• інфекції, які вплинули на роботу головного мозку;

• пологові та післяпологові травми мозку;

• внутрішньоутробне інфікування плода вірусною інфекцією;

• резус-конфлікт між матір'ю і дитиною;

• отруєння, через яке травмувався головний мозок (це може бути, наприклад, отруєння такою речовиною, як свинець).

Відомо, що у недоношених дітей ризик розвитку ДЦП набагато вищий, ніж у малюків, що народилися вчасно.

Класифікація ДЦП

Види ДЦП розрізняють в залежності від того, яка саме ділянка мозку вражений. Бувають такі види даної патології:

• Спастична диплегія – уражаються відділи мозку, що відповідають за рухи рук і ніг. Це ДЦП, яке зустрічається найчастіше. Воно призводить до часткового або повного паралічу кінцівок.

• Гемипаретична форма ДЦП – пошкодження фіксується в одній з півкуль мозку з підкірковими і корковими структурами. Вони відповідають за рухову активність. При такому виді ДЦП симптоми хвороби помітні на одній стороні тіла: якщо уражається ліва півкуля, страждає правий бік тіла, і навпаки.

• Гіперкінетична форма ДЦП – уражаються підкоркові структури мозку. Призводить до появи у хворого мимовільних рух – гіперкінезів.

• Подвійна геміплегія – уражається або весь мозок, або його великі півкулі. Розвивається ригідність м'язів рук і ніг. Крім того, хворий не в змозі тримати голову, стояти, сидіти. Одна з найскладніших форм ДЦП.

• Атонічно-астатична форма ДЦП – уражається мозочок. Результат – проблеми з координацією, рівновагою.

Діагностика і лікування

Діагноз ставиться на основі симптомів порушень рухових функцій непрогресуючого характеру. Щоб виключити іншу неврологічну патологію, проводять МРТ, КТ мозку. Також показана консультація генетика.

У хворих на дитячий церебральний параліч на МРТ буде помітно ознаки помилкової поренцефалії, корково-підкоркових атрофії, дифузного зниження щільності білої речовини.

Головна допомога пацієнту з ДЦП – організація максимально комфортних умов життя для дитини, а також використання всіх можливостей для її розвитку. Розвивати потрібно вміння, навички і комунікативні здібності дитини, хоча для хворих на ДЦП це непросто.

У терапії застосовують масаж, лікувальну фізкультуру, заняття з логопедом, психологом, допоміжні технічні пристосування. Для зниження тонусу м'язів можливе застосування ліків. Також іноді показані ортопедичні і нейрохірургічні операції.

Хвороба зберігається і в дорослому віці. Терапія пацієнтів старше 18 років принципово не відрізняється від лікування дітей з цією патологією.

Можливі ускладнення

Через рухові ускладнення у дитини розвиваються дистрофічні зміни скелетної мускулатури. Це, в свою чергу, провокує деформацію кісток, суглобів.

До іншим ускладнення ДЦП відносяться:

• затримка інтелектуального і психо-емоційного розвитку;

• проблеми з мовленням, слухом, зором;

• поява неконтрольованих рухів;

• хронічний тонус м'язів;

• судоми;

• неконтрольовані випорожнення;

• хронічний і часто досить сильний больовий синдром;

• депресія.

Дитячий церебральний параліч – це важка патологія, яка значно погіршує якість життя хворого і людей, що за ним доглядають. Тому дуже важлива паліативна та психологічна допомога їм, а також державна підтримка за програмами лікування і фінансової підтримки.

Для лікування ДИТЯЧИЙ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ (ДЦП):