Еректильна дисфункція

Терміном еректильна дисфункція позначають нездатність чоловіка досягти стану ерекції і / або підтримувати її на рівні, необхідному для здійснення повноцінного статевого акту. Розлад ерекції заважає чоловікам і їх сексуальним партнеркам отримувати задоволення від інтимної близькості та відчутно знижує якість життя. Але навіть незважаючи на це багато представників чоловічої статі ігнорують проблему і всіляко уникають звернення до фахівця.

Згідно зі статистикою Всесвітньої Організації Охорони здоров'я, частота розвитку еректильної дисфункції відчутно корелює з віком. Якщо в 21 рік розлад зустрічається всього у 10% чоловіків, то після 60 років з проблемою доводиться мати справу кожному третьому чоловікові. За професійною допомогою звертається лише чверть хворих, а до лікування приступає лише невелика частина з тих, хто дійшов до лікаря.

Причини

У нормі ерекція настає в результаті збільшення довжини і окружності пеніса при його набуханні, яке, в свою чергу, виникає за рахунок активного припливу крові. При еректильній дисфункції відбувається виражений відтік крові від статевого члена і, відповідно, зменшення ерекції. Причиною цього є порушення вегетативної іннервації органу, а саме — зменшення симпатичної імпульсації і недостатній викид нейротрансмітерів (речовин, що відповідають за передачу імпульсів по нервових волокнах). Даний розлад може бути викликаний цілим рядом факторів.

Залежно від причини розвитку виділяють чотири види еректильної дисфункції:

• психогенна — виникає у чоловіків з підвищеною тривожністю, депресією, психоемоційними розладами;
• органічна — розвивається на тлі інших соматичних або неврологічних захворювань, хвороб сечостатевої системи;
• змішана — має як психогенний, так і органічний етіологічні компоненти;
• неясної етіології — причину проблеми встановити не вдається.

Органічну ЕД також поділяють на кілька видів:

• неврогенна (викликана неврологічними захворюваннями, такими як розсіяний склероз, хвороби Паркінсона та Альцгеймера, перенесені інсульти, черепно-мозкові травми);
• гормональна (спровокована зниженням рівня чоловічих статевих гормонів, зокрема, тестостерону);
• артеріальна (що розвинулася в результаті артеріальної гіпертензії, гіперліпідемії, пошкодження судин при палінні, травмах таза або промежини, цукровому діабеті);
• кавернозна (що виникла на тлі різних пошкоджень кавернозних тіл статевого члена);
• ятрогенна (викликана прийомом деяких лікарських препаратів — антидепресантів, транквілізаторів, діуретиків, гормональних засобів);
• змішана (спровокована одночасним впливом відразу декількох факторів).

При розладах ерекції порушується ціла низка складних біохімічних процесів, що відповідають за скорочення гладком'язових волокон, розташованих в судинах кавернозних тіл. Саме їх порушення лежить в основі патогенезу проблем з ерекцією.

Прояви

Для патології характерні зниження сексуальної збудливості, слабка ерекція або навіть її відсутність. Чоловікові стає важко досягти готовності до статевого акту і здійснити його в повній мірі. Досить часто еректильна дисфункція супроводжується міжособистісними і психосоціальними проблемами, в тому числі складнощами в особистому житті.

Діагностика і лікування

Розлади ерекції не слід плутати зі зниженням статевого потягу (лібідо) і порушенням еякуляції. Це абсолютно різні проблеми, що вимагають абсолютно різного підходу до лікування. Розрізнити дані стани зможе лікар-уролог, сексолог або андролог — саме до цих фахівців слід звертатися чоловікам при появі проблем сексуального характеру.

Препаратами вибору для лікування еректильної дисфункції є інгібітори фосфодіестерази 5-го типу (Левітра, Віагра, Сіаліс, Динаміко і т.д.). Призначати їх повинен фахівець після повноцінного обстеження чоловіка.

Якщо причиною порушення ерекції стали супутні захворювання, хворому можуть додатково знадобитися інші ліки для боротьби з основною патологією.