Вератард - фармакологічні властивості

Препарат Вератард належить до селективних антагоністів кальцію з переважною дією на серце.

Верапаміл належить до похідних фенілалкіламіну. Селективний блокатор кальцієвих каналів. Препарат виявляє антигіпертензивну, антиангінальну, антиішемічну та антиаритмічну властивості. Механізм фармакологічної дії препарату полягає у блокаді Са2+-каналів і пригніченні трансмембранного перенесення іонів Са2+ переважно у клітинах гладких м'язів судин і міокарда. При ішемії міокарда верапаміл усуває диспропорцію між потребою і постачанням серця киснем, знижує скоротливість міокарда, чинить вазодилатуючу дію. Зниження тонусу периферичних артерій сприяє зниженню ОПСС і АТ. Верапаміл пригнічує синоатріальну та AV-провідність, має антиаритмічну дію. Нормальний рівень ЧСС не змінюється або незначно знижується.

Щоб Вератард купити в онлайн-аптеці АНЦ, необхідно мати рецепт, отриманий від лікаря. У цьому випадку можна буде оформити замовлення і купити його за найдоступнішою ціною.

Склад і форми випуску

Вератард капсули пролонгованої дії по 180 мг випускаються в блістерах і картонній упаковці № 30 (10х3).

Діюча речовин Вератард про: верапамілу гідрохлорид. 1 капсула містить верапамілу гідрохлориду 180 мг у вигляді пелет із пролонгованим вивільненням.

Інші складові пелет Вератард:

цукор сферичний;
шелак;
повідон;
тальк;
капсула тверда желатинова №1: жовтий захід (Е 110), хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171), желатин.

Основні фізико-хімічні властивості Вератард: тверді капсули з кришечкою жовтого кольору та безбарвним прозорим корпусом, що містять пелети білого з жовтим або білого з кремовим відтінком кольору.

Показання до застосування

Згідно з інструкцією, Вератард призначається в таких випадках:

АГ;
ІХС: стабільна стенокардія напруження, варіантна стенокардія (стенокардія Принцметала);
аритмія: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія;
тріпотіння/фібриляція передсердь зі швидким AV-проведенням (за винятком WPW с-ма).

Застосування Вератард 180:

Дозу Вератард лікар підбирає індивідуально. Середня добова доза при всіх показаннях становить 180-360 мг. На початку лікування призначають по 1 капсулі (180 мг) 1 раз на добу, вранці. За необхідності дозу підвищують до 360 мг/добу (по 1 капсулі вранці та ввечері, з проміжком близько 12 год між прийомами). Перевищення дози Вератард можливе тільки на дуже короткий час і під ретельним наглядом лікаря.

У пацієнтів з порушенням функції печінки, залежно від ступеня тяжкості, дія Вератарду посилюється і подовжується у зв'язку з уповільненням розпаду лікарського засобу. Тому в таких випадках дозування необхідно встановлювати з особливою обережністю і розпочинати з низьких доз (наприклад 2-3 рази на добу по 40 мг, відповідно 80-120 мг/добу). Застосовуються препарати верапамілу з можливістю такого дозування.

Вератард можна приймати до, під час або після їди, не розжовуючи і не розсмоктуючи, запиваючи невеликою кількістю води.

Не приймати Вератард у положенні лежачи.

Вератард не можна призначати хворим з інфарктом міокарда протягом 7 днів після його розвитку.

Після тривалої терапії Вератард слід відмінити, поступово знижуючи дозу.

Тривалість лікування Вератардом визначається лікарем індивідуально - залежить від стану пацієнта та перебігу захворювання.

Протипоказання

Засіб Вератард протипоказано приймати у таких випадках:

гіперчутливість до верапамілу або інших компонентів препарату;
кардіогенний шок;
гостра фаза інфаркту міокарда з ускладненнями (брадикардія <50 уд./хв, артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 90 мм рт. ст.), недостатність лівого шлуночка);
тяжкі порушення провідності: синоатріальна та АV-блокада ІІ-ІІІ ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму);
синдром слабкості синусового вузла (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму);
застійна серцева недостатність;
мерехтіння/тріпотіння передсердь (на тлі WPW с-ма та синдрому Лауна - Генома - Лівайна (LGL).

Особливості застосування

Вератард не призначають дітям у будь-якому віці, вагітним і жінкам, які годують груддю.

Побічні ефекти

Ліки Вератард можуть спричиняти такі побічні реакції:

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, артеріальна гіпотензія, синоатріальна та AV-блокада (AV-блокада І, ІІ або ІІІ ступеня), брадикардія, брадиаритмія з фібриляцією передсердь, зупинка синусового вузла, асистолія. Ризик загострення/розвитку серцевої недостатності, ортостатичні реакції. У рідкісних випадках - тахікардія. Також відзначалися біль за грудиною, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, периферичні набряки щиколоток, синкопе, припливи.
З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові розлади, такі як нудота, (іноді - блювання), метеоризм, атонія кишечнику, запор. Повідомлялося про сухість у роті, гіперплазію ясен (гінгівіт і кровотеча), дискомфорт у животі, кишкову непрохідність, біль.
З боку ЦНС: порушення мозкового кровообігу, сплутаність свідомості, порушення рівноваги, втомлюваність, безсоння, нервозність, м'язові судоми, психоз, нейропатія, екстрапірамідальний синдром, сонливість, головний біль, сенсорні розлади, такі як шум у вухах, парестезія, тремор, запаморочення.
З боку органа слуху та вестибулярного апарату: запаморочення, дзвін у вухах.
З боку сечостатевої системи: еректильна дисфункція, у тому числі імпотенція, часті сечовипускання, порушення менструального циклу. У поодиноких випадках в осіб літнього віку при тривалій терапії розвивалася гінекомастія, яка повністю припинялася після припинення застосування препарату, у поодиноких випадках - галакторея.
З боку опорно-м'язової системи: м'язова слабкість, міалгія, артралгія.
Шкіра та підшкірні тканини: висипання на шкірі (у тому числі кропив'янка), свербіж, алопеція, гіперкератоз, порушення пігментації, еритромелалгія, мультиформна еритема, макулопапульозні висипання, у поодиноких випадках - синдром Стівенса - Джонсона, геморагія, набряк Квінке, фотодерматити. У поодиноких випадках - пурпура.
З боку гепатобіліарної системи: може відмічатися підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази та білірубіну. Можливі ушкодження печінки з клінічними проявами (погане самопочуття, підвищення температури тіла та/або біль у правому підребер'ї), тому доцільно періодично контролювати функцію печінки. У деяких випадках ці зміни самостійно зникають при тривалій терапії.
З боку імунної системи: у поодиноких випадках повідомлялося про гіперчутливість. У рідкісних випадках повідомлялося про алергічний гепатит, бронхоспазм.

Вератард може спричинити нечіткість зору, підвищення рівня пролактину в плазмі крові. Іноді відзначалося зниження толерантності до глюкози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Протипоказане одночасне в/в введення з Вератард, ціна якого залежить від виробника, блокаторів β-адренорецепторів (за винятком інтенсивної терапії).

Блок FAQ

Вератард від чого?

Призначення Вератарду: аритмії: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія тріпотіння/мерехтіння передсердь зі швидкою атріовентрикулярною провідністю (за винятком синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW)).

Використана література

https://compendium.com.ua

https://likicontrol.com.ua

https://mozdocs.kiev.ua