Лірам

Лірам — фармакологічні властивості

Лікарський засіб групи інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) у комбінації з блокаторами кальцієвих каналів, що застосовується для лікування артеріальної гіпертензії у дорослих.

Завдяки вмісту двох активних речовин — лізиноприлу та амлодипіну, чинить такі дії:

• Знижує артеріальний тиск. Інгібуючи АПФ, зменшує кількість ангіотензину II (гормону, який звужує судини). Це призводить до зменшення загального периферичного опору, що полегшує роботу серця і знижує АТ.
• Покращує роботу серця, зменшуючи навантаження на нього, тим самим покращуючи серцеву функцію. Розслабляє гладку мускулатуру судин, що призводить до їхнього розширення та зниження АТ. Також розширює коронарні артерії, що покращує кровопостачання серця.
• Захищає від ускладнень гіпертензії, таких як інфаркт, інсульт, ниркова недостатність та інших.
• Зменшує частоту і вираженість нападів стенокардії, знижуючи потребу міокарда в кисні.

Лірам добре переносять пацієнти, що дає змогу його приймати тривалий час. В аптеці його купити можна тільки за рецептом, що вимагає попередньої консультації лікаря.

Склад і форми випуску

Препарат містить дві основні активні речовини:

• Лізиноприл — інгібітор АПФ (ангіотензинперетворювального ферменту).
• Амлодипін — блокатор кальцієвих каналів.

Форма випуску — таблетки білого кольору, круглі, з плоскою поверхнею і ризкою, 30 штук в упаковці.

Лірам доступний у двох дозуваннях:

• лізиноприл 10 мг/амлодипін 5 мг;
• лізиноприл 20 мг/амлодипін 10 мг.

Вміст активних компонентів в 1 таблетці визначає ціну препарату.

Показання до застосування

Ліки призначають дорослим пацієнтам з есенціальною артеріальною гіпертензією, якщо у них адекватно контролюється артеріальний тиск на тлі одночасного прийому лізиноприлу та амлодипіну в аналогічних дозах.

Протипоказання

Не можна приймати у разі:

• Індивідуальної непереносності лізиноприлу або будь-якого іншого інгібітора АПФ, амлодипіну або похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин препарату.
• Ангіоневротичного набряку, що мав місце раніше на тлі застосування інгібітора АПФ.
• Спадкового або ідіопатичного ангіоневротичного набряку.
• Тяжкої артеріальної гіпотензії.
• Шоку, включно з кардіогенним.
• Обструкції вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аортального клапана тяжкого ступеня).
• Гемодинамічно нестабільної серцевої недостатності після гострого інфаркту міокарда.

Заборонено одночасний прийом з:

• препаратами, що містять аліскірен (пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою недостатністю зі швидкістю клубочкової фільтрації <60 мл/хв/1,73 м2).

Протипоказаний вагітним, жінкам, які годують груддю, і тим жінкам, які планують вагітність, а також дітям віком до 18 років.

Особливості застосування

Лірам може посилювати дію інших гіпотензивних препаратів, тому перед початком його прийому необхідно повідомити лікаря про всі ліки, які він приймає.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, низьким обсягом циркулюючої крові, нирковою недостатністю або тих, хто приймає діуретики, можливе зниження артеріального тиску.

Лікування Лірамом не слід розпочинати при гострому інфаркті міокарда, якщо систолічний АТ становить 100 мм рт. ст. або нижче, або пацієнтам із кардіогенним шоком.

Слід з обережністю застосовувати за наявності:

• стенозу аортального або мітрального клапанів;
• гіпертрофічної кардіоміопатії;
• ниркової недостатності;
• цукрового діабету;
• електролітних порушень.

Препарат може спричинити ангіоневротичний набряк, для якого характерний набряк обличчя, губ, язика, гортані або кінцівок. Також може спричинити сухий кашель, який зазвичай зникає після відміни ліків.

Побічні ефекти

Під час прийому можуть спостерігатися:

• зниження артеріального тиску;
• ангіоневротичний набряк (потребує негайної медичної допомоги);
• алергічні реакції (висип, свербіж, кропив'янка).

У рідкісних випадках можливий розвиток печінкової недостатності, нейтропенії, анемії або тромбоцитопенії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Одночасний прийом з іншими гіпотензивними препаратами, нітрогліцерином і вазодилататорами може призвести до додаткового зниження артеріального тиску.

У комбінації з блокаторами рецепторів ангіотензину II (БРА II) або аліскіреном підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушень функції нирок, а з інгібіторами мішені рапаміцину в клітинах ссавців (mTOR) — ангіоневротичного набряку.

Поєднання з діуретиками може посилити антигіпертензивний ефект.

Використана література

https://compendium.com.ua

https://likicontrol.com.ua

https://mozdocs.kiev.ua