Інструкція Оксаліплатин Ебеве порошок ліофілізований порошок для розчину для інфузій 50 мг флакон №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ОКСАЛІПЛАТИН «ЕБЕВЕ»

(OXALIPLATIN «EBEWE»)

 

Склад:

діюча речовина: оксаліплатин (oxaliplatin);

1 флакон містить 50 мг або 100 мг оксаліплатину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат.

 

Лікарська форма.

Порошок ліофілізований для  розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТС L01X А0З.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Оксаліплатин застосовують у  комбінації з 5-фторурацилом і фоліновою кислотою для:

•      ад'ювантної терапії колоректального раку III стадії (стадія С за класифікацією Дюка) після повної резекції первинної пухлини;

•      лікування метастатичного колоректального раку.

 

Протипоказання.

•      Гіперчутливість до оксаліплатину  або до допоміжної речовини.

•      Пригнічення функції кісткового мозку до початку першого курсу терапії (кількість нейтрофілів < 2 х 109/л та/або кількість тромбоцитів < 100 х 109/л).

•      Периферична сенсорна нейропатія з функціональними порушеннями до початку першого курсу терапії.

•      Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

 

Спосіб застосування та дози.

Оксаліплатин необхідно вводити лише перед фторпіримідинами (5-фторурацилом)!

Дози для дорослих

Рекомендована доза при ад'ювантній терапії  колоректального раку – 85 мг/м2 поверхні тіла внутрішньовенно кожні 2 тижні протягом 12 курсів (загальна тривалість лікування становить 6 місяців).

Рекомендована доза при терапії метастатичного колоректального раку – 85 мг/м2  поверхні тіла внутрішньовенно кожні 2 тижні.

Дози слід коригувати залежно від переносимості терапії.

Оксаліплатин застосовують переважно у комбінації з 5-фторурацилом, який слід вводити шляхом тривалих інфузій.

 

Дози для хворих із порушеннями функції нирок

Дія оксаліплатину на хворих із тяжкими порушеннями функції нирок не досліджувалася, тому таким пацієнтам препарат протипоказаний. У разі помірної ниркової недостатності лікування можна розпочинати у звичайних рекомендованих дозах і коригувати їх залежно від вираженості токсичних ефектів (див. «Особливості застосування»). Немає необхідності коригувати дози хворим із незначними порушеннями функції нирок.

Дози для хворих із порушеннями функції печінки

Дія оксаліплатину на хворих із тяжкими порушеннями функції печінки досліджена недостатньо. Не відзначалося збільшення гострої токсичності при лікуванні оксаліплатином пацієнтів із відхиленнями результатів функціональних печінкових тестів перед початком терапії, тому у таких випадках коригувати дози зазвичай немає потреби.

Дози для пацієнтів літнього віку

Не відзначалося збільшення частоти тяжких токсичних ефектів у пацієнтів старше 65 років при монотерапії оксаліплатином або при комбінованій терапії оксаліплатином у поєднанні за 5-фторурацилом, тому коригувати дози у таких випадках немає потреби.

Спосіб застосування

•      Оксаліплатин не можна вводити за допомогою інфузійних систем, до складу яких входять алюмінієві частини, або через голки, що містять алюміній.

•      Розчин оксаліплатину з концентрацією 5 мг/мл не можна вводити нерозведеним.

•      Оксаліплатин не можна розчиняти у 0,9 % розчині натрію хлориду або розводити 0,9 % розчином натрію хлориду.

•      Оксаліплатин не можна змішувати з будь-якими іншими лікарськими засобами в одному інфузійному мішку/флаконі або вводити одночасно через одну інфузійну лінію (особливо 5-фторурацил, лужні лікарські засоби, трометамол і препарати фолінової кислоти, що містять трометамол).

•      Оксаліплатин можна вводити одночасно з фоліновою кислотою через Y-подібний трійник, розміщений безпосередньо перед місцем ін'єкції. Оксаліплатин і фолінову кислоту забороняється змішувати в одному інфузійному мішку/флаконі. Фолінову кислоту слід розвести 5 % розчином глюкози.

•      Після введення оксаліплатину інфузійну лінію і вену промити 5 % розчином глюкози.

Розчинення ліофілізованого порошку

У флакон по 50 мг додати 10 мл води для ін'єкцій або 5 % розчину глюкози для одержання розчину з концентрацією оксаліплатину 5 мг/мл.

У флакон по 100 мг додати 20 мл води для ін'єкцій або 5 % розчину глюкози для одержання розчину з концентрацією оксаліплатину 5 мг/мл.

Приготовлений розчин перевірити візуально. Можна використовувати лише прозорий розчин без  механічних включень.  Розчин оксаліплатину з концентрацією 5 мг/мл негайно розвести 5 % розчином глюкози. Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з флакона. Невикористані залишки розчину знищують.

Приготування розчину для інфузій

Необхідну кількість розчину оксаліплатину з концентрацією 5  мг/мл  розвести  250-500  мл

5 % розчину глюкози. Концентрація розчину для інфузій має бути не менше 0,2 мг/мл та не вище 0,7 мг/мл. Приготовлений розчин перевірити візуально. Можна використовувати лише прозорий розчин без механічних включень. Розведений розчин для інфузій є фізично і хімічно стабільним протягом 24 годин у разі зберігання при температурі 2-8 °С. З мікробіологічної точки зору розведений розчин слід використовувати негайно.

Введення

Застосування оксаліплатину не вимагає попередньої гіпергідратації.

Розчин для інфузій вводити у периферичні або центральні вени протягом 2-6 годин. У разі екстравазації інфузію негайно припинити і призначити місцеве симптоматичне лікування. При комбінованому застосуванні у поєднанні з 5-фторурацилом оксаліплатин необхідно вводити  перед 5-фторурацилом.

 

Побічні реакції.

При комбінованій терапії оксаліплатином і 5-фторурацилом/фоліновою кислотою найчастіше відзначаються побічні ефекти з боку травного тракту (діарея, нудота, блювання і запалення слизових оболонок), з боку системи кровотворення (нейтропенія, тромбоцитопенія) і з боку нервової системи (гостра і кумулятивна периферична сенсорна нейропатія). Загалом частота і тяжкість небажаних побічних ефектів при комбінованій терапії оксаліплатином і 5-фторурацилом/фоліновою кислотою вища, ніж при терапії лише 5-фторурацилом/фоліновою кислотою. Частота побічних явищ, вказаних нижче, визначена за  наступними   принципами:   дуже  часті  (≥ 1/10),  часті   (від ≥ 1/100 до < 1/10),  нечасті  (від  ≥ 1/1000 до < 1/100), рідкі (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідкі (< 1/10000), частота невідома (не може бути встановленою за наявними даними).

З боку системи кровотворення

Дуже часті – анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лімфопенія; часті – фебрильна нейтропенія/нейтропенічний сепсис (нейтропенія 3-4 ступеня з документованими інфекціями); рідкі – гемолітична анемія, імуноалергічна тромбоцитопенія, гемолітичний уремічний синдром.

З боку травного тракту

Дуже часті – діарея, нудота, блювання, стоматит/запалення слизових оболонок, абдомінальний біль, запор, анорексія, порушення смаку;

Часті – диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, гикавка; нечасті – непрохідність кишечнику, обструкція кишечнику; рідкі –  коліт (зокрема коліт і діарея,  спричинені  Clostridium difficile); частота невідома  – панкреатит, гастроінтестинальна кровотеча.

Психічні порушення

Часті – депресія, безсоння; нечасті – нервозність.

З боку  нервової системи

Дуже часті – периферична сенсорна нейропатія, головний біль, сенсорні порушення; часті – запаморочення, неврит рухового нерва, менінгізм.

Частота невідома – дизартрія, втрата глибоких сухожильних рефлексів, синдром зворотної задньої лейкоенцефалопатії (PRES)  і симптом Лермітта.

Розлади метаболізму та харчування

Дуже часті – анорексія, зміна рівня глюкози крові, часті – дегідратація; нечасті – метаболічний ацидоз.

З боку м'язово-кісткової системи

Дуже часті –  біль у спині; часті –  артралгія, біль у кістках.

З боку судинної системи

Дуже часті – носова кровотеча; часті – кровотечі, гематурія, тромбофлебіт глибоких  вен, емболія легеневої артерії, кровотеча з прямої кишки, артеріальна гіпертензія.

Інфекції та інвазії

Дуже часті – інфекції; часті – риніт, гострі респіраторні інфекції, фебрильна нейтропенія, нейтропенічний сепсис.

З боку дихальної системи

Дуже часті – задишка, кашель, носові кровотечі; рідкі – інтерстиціальна хвороба легенів, іноді з летальним наслідком, фіброз легенів.

З боку шкіри та її придатків

Дуже часті – дерматологічні реакції, алопеція.

Часті – ексфоліативні ураження шкіри (синдром лущення шкіри на долонях і стопах), еритематозні висипання, шкірні висипання, підвищена пітливість, зміни нігтів.

З боку органів слуху

Нечасті  – ототоксичні ефекти; рідко – глухота.

З боку органів зору

Часті – кон'юнктивіт, порушення зору; рідко – транзиторне зниження гостроти зору, порушення поля зору; частота невідома –  неврит зорового нерва, тимчасова втрата зору, що проходить після припинення лікування.

З боку  нирок та сечовидільної системи

Часті – дизурія, гематурія, часті та болісні позиви до сечовипускання.

Системні порушення

Дуже часті – реакції у місцях ін'єкцій (біль, запалення, гіперемія, набряк та тромбоз. Екстравазація може стати причиною місцевого болю та запалення, що може мати високий ступінь тяжкості, та викликати ускладнення, особливо у випадках, коли оксаліплатин вводити у периферичну вену.

Пропасниця внаслідок інфекцій (з фебрильною нейтропенією або без неї) або спричинена імунологічним механізмом, підвищена втомлюваність, алергічні реакції (зокрема шкірні висипання, кропив'янка, кон'юнктивіт, риніт) та анафілактичні реакції (зокрема бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія та анафілактичний шок), астенія, біль, збільшення маси тіла (при ад'ювантній терапії раку товстого кишечнику); часті – біль у грудях, зниження маси тіла (при лікуванні метастатичного колоректального раку).

Дуже часті – алергії/алергічні реакції, що виникали переважно під час проведення інфузії та іноді завершувалися летально. До частих алергічних реакцій належать шкірний висип (зокрема кропив’янка), кон’юнктивіт та риніт. Анафілактичні реакції, включаючи бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія, відчуття болю у грудній клітці та анафілактичний шок або анафілактоїдні реакції.

Дуже часто спостерігається підвищення температури тіла, озноб (дрижання) як інфекційного походження (з появою фебрильної нейтропенії або без), так і, можливо, імунологічного походження.

Спостерігалися реакції у місці ін’єкції, в тому числі локалізований біль, почервоніння, набряк та тромбоз. Екстравазація також може спричинити місцевий біль і запалення, які можуть бути тяжкими та призвести до ускладнень, у тому числі й некрозу, особливо при інфузійному введенні оксаліплатину у периферичну вену.

Лабораторні показники

Дуже часті – підвищення у крові рівня лужної фосфатази, підвищення рівня білірубіну, відхилення рівня глюкози, підвищення рівня лактатдегідрогенази, гіпокаліємія, підвищення активності печінкових ферментів АЛТ і ACT, відхилення рівня натрію; часті – підвищення рівня креатиніну, втрата маси тіла (при лікуванні метастатичного раку).

Гепатобіліарні розлади

Дуже рідко – синдром обструкції синусоїдів печінки, відомий також як венооклюзійний печінковий синдром, або гістологічні відхилення, пов`язані з ним, що включають печінкову пурпуру, вузлову регенеративну дисплазію та перисинусоїдальний фіброз. Клінічними проявами можуть бути портальна гіпертензія та/або підвищення рівня трансаміназ. 

Розлади з боку нирок та сечовидільної  системи

Дуже рідко – гостра тубулоінтерстиціальна нефропатія, що призводить до гострої ниркової недостатності.

Гематологічна токсичність

Частота, за кількістю уражених пацієнтів (%) та ступінь тяжкості