Інструкція Аллеста таблетки вкриті плівковою оболонкою 20 мг блістер №30

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

АЛЛЕСТА®

(ALLESTA®)

 

Склад:

діюча речовина:   симвастатин.

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить симвастатину 10 мг або 20 мг, 40 мг.

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; кислота лимонна, моногідрат; кислота аскорбінова; магнію стеарат; бутилгідрокситолуол (Е 321); крохмаль прежелатинізований; повідон; опадрай II рожевий.

 

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. 

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки червоно-рожевого кольору з рискою з одного боку.

 

Фармакотерапевтична група.

Гіполіпідемічні препарати, монокомпонентні. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТХ  С10А А01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Після прийому внутрішньо симвастатин, який є неактивним лактоном, гідролізується з утворенням β-гідроксикислотного похідного – основного метаболіту, що має високу інгібуючу активність відносно ГМГ-КоА-редуктази (3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А редуктази), ферменту, що каталізує початкові і проміжні стадії біосинтезу ХС.

Результати клінічних досліджень показують ефективність симвастатину відносно зниження рівня загального ХС у плазмі крові, а також рівня ЛПНЩ, ЛПДНЩ і ТГ, а також підвищення рівня ЛПВЩ у пацієнтів з гетерозиготною сімейною і несімейною гіперхолестеринемією, а також змішаною гіперліпідемією у випадках, коли підвищений рівень ХС є чинником ризику та призначення однієї тільки дієти недостатньо.

Помітний терапевтичний ефект відзначали через 2 тижні лікування, досягаючи максимуму на 4-6-й тиждень, що зберігався при подальшому прийомі препарату. У разі припинення прийому симвастатину концентрація загального ХС в крові поверталася до рівня, що був до початку лікування.

Активний метаболіт симвастатину є специфічним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що каталізує реакцію утворення мевалонату з ГМГ-КоА. Оскільки процес утворення мевалонату з ГMГ-КoA відбувається на ранньому етапі біосинтезу ХС, вважається, що лікування симвастатином не має призводити до накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. Більш того, ГMГ-КoA у свою чергу досить швидко перетвориться в ацетил-КоА-речовину, що бере активну участь в багатьох біосинтетичних процесах організму.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Всмоктуванню піддається близько 85 % перорально прийнятої дози симвастатину.

Метаболізм. Основними активними метаболітами симвастатину у плазмі крові є бетагідроксиацид і його 6-гідроксі, 6-гідроксиметил і 6-ексометилен похідні. Максимальна концентрація метаболітів симвастатину у плазмі крові досягається упродовж 1,3-2,4 годин після одноразового прийому. Є дані про досягнення максимальної концентрації симвастатину і його метаболітів у період до 4 годин і її повільне зниження через 12 годин приблизно на 10 %.

При прийомі симвастатину в рекомендованих терапевтичних дозах (5-80 мг на добу) зберігається лінійний характер профілю AUC активних метаболітів у системному кровотоці. Лінійна залежність зберігається при підвищенні дози до 120 мг. Симвастатин є неактивним лактоном, який легко гідролізується, перетворюючись на бета-гидроксикислоту (L-654,969), потужний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. У плазмі крові визначають метаболит L-654,969 і ще 4 активних метаболіти.

Інгібування ГМГ-КоА-редуктази лежить в основі усіх фармакокинетичних досліджень метаболітів бета-гідроксикислоти (активних інгібіторів). І ті, і інші визначаються у плазмі крові при призначенні симвастатину.

Розподіл. Після прийому внутрішньо в печінці визначають вищі концентрації симвастатину, ніж в інших тканинах. Концентрація активної форми симвастатину (L-654,969) в системному кровотоці складає ≤ 5 % від перорально прийнятої дози; 95 % цієї кількості знаходиться у пов'язаному з білками стані. У результаті активного метаболізму симвастатину в печінці (у чоловіків – понад 60 %) визначається його низький рівень у загальному кровотоку. Можливість проникнення симвастатину через ГЕБ і гематоплацентарний бар'єр не вивчено.

Виведення. При первинному проходженні через печінковий кровотік симвастатин метаболізуеться з наступним виведенням препарату і його метаболітів з жовчю. У дослідженні 100 мг препарату, що призначали в капсулах (5 капсул по 20 мг), мічений С14 симвастатин накопичувався в крові, сечі і фекаліях. Близько 60 % міченого препарату виявлено в калових масах і близько 13 % – в сечі. Коефіцієнт варіації AUC у загальному кровотоці не залежить від дози симвастатину. У цьому дослідженні пацієнти приймали внутрішньо таблетки симвастатину у дозах 5; 10; 20; 60; 90 і 120 мг.

Прийом їжі (у рамках стандартної гіпохолестеринової дієти) безпосередньо після прийому симвастатину не порушував фармакокінетичний профіль препарату. Фармакокинетичні показники при прийомі разової дози і тривалому лікуванні симвастатином демонструють, що симвастатин не накопичується у тканинах при тривалому лікуванні. Максимальна концентрація інгібіторів у плазмі крові досягається у продовж 1,3-2,4 годин після прийому препарату.

У дослідженні пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) після прийому однієї дози препарату концентрація інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у плазмі крові була приблизно в 2 рази вищою, ніж у здорових добровольців.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Гіперхолестеринемія

Лікування первинної гіперхолестеринемії або змішаної дисліпідемії, як доповнення до дієти, коли відповідь на дієту та інші немедикаментозні засоби лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) є недостатньою.

Лікування гомозиготної сімейної гіперхолестеринемії, як доповнення до дієти та іншого ліпідознижувального лікування (наприклад аферезу ліпідів низької щільності) або якщо такі методи лікування не є належними.

Серцево-судинна профілактика

Зниження серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з явною атеросклеротичною серцево-судинною хворобою або цукровим діабетом, з нормальними або  підвищеними рівнями холестерину, як додаткова терапія для корекції інших факторів ризику та до іншої кардіопротективної терапії.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до симваститину або будь-якої складової цього препарату; захворювання печінки у гострій стадії або незрозуміле персистуюче підвищення рівнів трансаміназ сироватки. період вагітності або годування груддю. cупутній прийом потужних інгібіторів CYP3A4 (препаратів, що збільшують AUC

приблизно в 5 разів або більше), (таких як ітраконазол, кетоконазол, посаконазол, вориконазол, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавір), боцепревір, телапревір, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин та нефазодон (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

§  cупутній прийом гемфіброзилу, циклоспорину або даназолу.

                                     

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії проводились тільки за участю дорослих.

Фармакодинамічна взаємодія

Взаємодії з ліпідознижуючими лікарськими засобами, які при прийомі окремо можуть спричинити міопатію.

Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, підвищується під час супутнього прийому з фібратами. Крім того, існує фармакокінетична взаємодія з гемфіброзилом, яка призводить до підвищення рівня симвастатину в плазмі. При супутньому прийомі симвастатину та фенофібрату немає жодного доказу того, що ризик міопатії перевищує суму індивідуальних ризиків кожного окремого препарату. Немає достатніх даних фармакоспостереження та фармакокінетичних даних про інші фібрати. Іноді випадки міопатії/рабдоміолізу асоціювалися з супутнім прийомом симвастатину з ліпідомодифікуючими дозами (≥ 1 г/день) ніацину (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакокінетична взаємодія

Нижче в таблиці узагальнено рекомендації щодо призначення препаратів взаємодії (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування»).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами, що асоціюється з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу