Трихомоніаз

Трихомоніаз є найпоширенішою з інфекцій, які передаються статевим шляхом. Щорічно у всьому світі виявляється близько 200 млн випадків хвороби, причому з проблемою можуть стикатися всі верстви населення. Досить часто у хворих з трихомоніазом виявляють і інші супутні ІПСШ — в такому випадку мова йде про змішані інфекції.

Примітно, що трихомоніаз часто протікає безсимптомно, через що у багатьох людей його виявляють тільки під час профілактичних оглядів.

Причини

Єдиною причиною розвитку трихомоніазу є зараження піхвовою трихомонадою (Trichomonas vaginalis) — одноклітинним паразитом, який відноситься до найпростіших. Найчастіше інфікування відбувається під час незахищеного статевого акту з хворою людиною. У рідкісних випадках трихомоніаз може передаватися побутовим шляхом — через білизну, рушники, одяг і т.д. Це можливо при сильно ослабленому імунітеті.

Симптоми трихомоніазу

У різних випадках трихомоніаз проявляється по-різному. У одних людей хвороба протікає абсолютно безсимптомно, а у інших спостерігаються характерна клінічна симптоматика. Безсимптомний трихомоніаз небезпечний тим, що може довгий час залишатися невиявленими і з часом викликати серйозні ускладнення.

Найбільш часті симптоми трихомоніазу:

• свербіж та почервоніння шкіри в області зовнішніх статевих органів;
• поява пінистих виділень з неприємним "рибним" запахом, які можуть мати жовтуватий або зеленуватий відтінок;
• набряклість і почервоніння малих статевих губ;
• болі під час сечовипускання і статевого акту.

У чоловіків з трихомоніазом найчастіше розвивається уретрит, який може проявлятися порушенням сечовипускання, появою гнійних, а іноді навіть кров'яних виділень із сечовивідного каналу. Що стосується простатиту і епідидиміту, при трихомонадній інфекції вони виникають вкрай рідко.

Жінки з трихомоніазом найчастіше страждають від інфекційного вагініту, циститу, уретриту і вульвіту. У рідкісних випадках у них може розвиватися бартолініт або цервіцит.

Ускладнення

Найбільш небезпечними ускладненнями трихомоніазу у чоловіків є простатит і безпліддя. У вагітних жінок інфекція може призводити до викиднів, передчасних пологів і народження недоношених дітей.

Діагностика і лікування

Для діагностики захворювання використовують лабораторні методи дослідження, що дозволяють виявити Trichomonas vaginalis в матеріалах, взятих від хворого. Для цих цілей можуть застосовуватися мікроскопічні і культуральні методи. Також в діагностичних цілях можуть використовувати молекулярно-біологічні методи (ПЛР і NASBA), які вважаються навіть більш інформативними.

Для лікування інфекції використовують протипаразитарні засоби, такі як Метронідазол і Тинідазол. Їх призначають обом статевим партнерам одночасно, що вкрай важливо. У 95% випадків хворобу вдається побороти шляхом одноразового прийому препарату в дозі 2 грамм. При неефективності даної схеми терапії хворим призначають Метронідазол або Тинідазол по 500 мг / у рази в день протягом 5-7 днів.