Склеродермія

Склеродермія – це аутоімунне захворювання, при якому в шкірі формуються затверділі ділянки – виникає дифузний фіброз, в місцях розвитку патології порушується процес кровообігу, може розвиватися запальний процес. При розвитку патології пальці можуть втрачати рухливість, а лице приймає маскоподібний вид.

Це системне захворювання сполучної тканини, яке також може вражати внутрішні органи, що стає причиною недостатності їх функціонування і може навіть призводити до смерті. Захворювання частіше вражає жінок.

Причини виникнення склеродермії

Вважається, що причиною розвитку склеродермії стає поєднання декількох чинників:

• Порушення імунної відповіді. Склеродермія може виникати після введення сироваток, вакцинування, переливання крові.
• Спадкова схильність. Захворювання генетично обумовлене і часто присутнє у найближчих родичів.
• Вплив агресивних хімічних речовин. Токсини, хімічні сполуки, що містяться в побутовій хімії, можуть стати причиною розвитку даної патології.
• Фізичні впливи. Наприклад, після впливу вібрації на виробництві, або під впливом низької температури може початися розвиток склеродермії.

Симптоми склеродермії

Це досить складне та «багатолике» захворювання, яке має безліч проявів та симптомів.

До найбільш загальних симптомів склеродермії відносяться:

• Поява папул та плям на шкірі.
• Ураження зачіпає клітковину, що знаходиться під ураженими патологією ділянками шкіри.
• Синдром Рейно. В разі переживання сильних емоцій, впливі низьких температур кінцівки спочатку біліють, а потім набувають червонуватого або синюватого відтінка, з'являється відчуття мурашок на шкірі. Згодом шкіра набуває нормального кольору

Також можуть виникати:

• підвищення температури до 38 градусів,
• слабкість, підвищена стомлюваність,
• зниження ваги,
• ураження шкіри з її набряком і атрофією,
• підвищується ламкість нігтів і волосся,
• на шкірі утворюються виразки і гнійники, розвиваються некротичні процеси,
• порушуються функції внутрішніх органів,
• з'являється біль в суглобах, втрачається їх рухливість, уражаються скелетні м'язи.

Розвиток патології супроводжується не тільки надмірним зростанням сполучної тканини, а й розвитком запальних процесів. Це супроводжується надмірним зростанням гладком'язової мускулатури, що може призводити до уповільнення течії крові і розвитку тромбозів. Це своєю чергою може стати причиною ішемії різних тканин. У паренхіматозних органах може відбуватися заміщення тканини колагеновими волокнами з подальшою недостатністю функціонування цих органів (вражаються печінка, нирки, селезінка, підшлункова залоза, легені, щитоподібна залоза).

Діагностика склеродермії

В різі підозри на склеродермію лікар перш за все робить пробу Роднана - намагається защепити частину ураженої шкіри в складку. Якщо шкірні покриви дуже щільні та не згинаються – найімовірніше це склеродермія.

Для остаточного уточнення діагнозу призначають обстеження, яке зазвичай включає:

• біохімію крові,
• рентгенологічне дослідження стоп і кистей,
• УЗД, КТ, МРТ внутрішніх органів,
• дослідження зразків шкіри на предмет виявлення некротичних змін,
• функціональні проби, що показують ступінь переносимості фізичних навантажень.

Лікування склеродермії

Лікування склеродермії підбирають з урахуванням форми та стадії захворювання, того, які органи залучені в процес, присутності супутніх патологій.

Призначаються препарати, які уповільнюють фіброз тканин, препарати для розширення судин, антиагреганти, протизапальні засоби. Робляться підшкірні і внутрішньом'язові ін'єкції ферменту гіалуронідази.

Рекомендується корекція харчування, відмова від шкідливих звичок. Може призначатися фізіотерапія.

У важких випадках може знадобитися хірургічне лікування.

Повністю вилікувати склеродермію неможливо. Але своєчасне звернення до лікаря, точна діагностика та правильне лікування склеродермії дають можливість максимально уповільнити перебіг захворювання та звести до мінімуму прояв його симптомів.