Ринорея (нежить)

Термін ринорея використовують для позначення рясних виділень з носової порожнини, що мають рідку консистенцію. Як відомо, ринорея є частим супутником інфекцій верхніх дихальних шляхів — застуди, грипу і т.д. Другою за частотою причиною її появи є алергічний риніт. У дорослих людей поширеність даної патології коливається в межах 10-30%, а у дітей досягає цілих 40%.

У народі ринорею зазвичай називають нежиттю.

Ринорея при застуді

Гострі респіраторно-вірусні інфекції по праву вважаються найпоширенішою причиною ринореї. Їх можуть викликати більш ніж 200 різних видів вірусів, але найчастіше збудниками інфекції виступають риновіруси і коронавіруси. Пік захворюваності зазвичай спостерігається на початку осені і пізньою весною. Окрім нежиті хворих на ГРВІ також турбують загальне нездужання, озноб, підвищення температури тіла, головний біль та інші симптоми інтоксикації.

Ринорея при ГРВІ обумовлена ​​запальним процесом, який викликають віруси, проникнувши в слизову оболонку носової порожнини. Інфекційні агенти підвищують синтез простагландинів і брадикінінів, а також провокують вивільнення гістаміну. В результаті у людини підвищується проникність дрібних кровоносних судин, що і стає причиною нежиті. При респіраторно-вірусних інфекціях неприємні симптоми зазвичай зберігаються протягом 7-10 днів.

Ринорея при алергії

При алергічних захворюваннях закладеність носа і нежить є наслідком контакту слизової оболонки носової порожнини з алергенами — речовинами, що запускають каскад складних патофізіологічних реакцій в організмі. Слід зазначити, що сприйнятливість до алергенів є суто індивідуальною і спостерігається лише у людей, що мають підвищену чутливість до певних подразнюючих речовин або факторів.

На алергію зазвичай вказують такі симптоми:

• свербіж або печіння в носі;
• чхання;
• кашель;
• задишка;
• почервоніння очей;
• сльозотеча.

Як і при застуді, при ринореї алергічного генезу поява виділень з носової порожнини зумовлена підвищенням проникності судин і виходом плазми в міжклітинний простір. Однак при ГРВІ ці явища викликані розвитком запального процесу, а при алергічних захворюваннях — імунологічної реакцією гіперчутливості.

Ринорея при вазомоторному риніті

Алергічні захворювання та респіраторно-вірусні інфекції слід відрізняти від вазомоторних ринітів, для яких також характерні виділення з носової порожнини. В основі їх розвитку лежить порушення нейровегетативної регуляції тонусу судин внаслідок дисбалансу автономної нервової системи. Вазомоторні риніти можуть виникати в результаті професійної діяльності (у фермерів, пекарів, ветеринарів, працівників харчової промисловості), а також вживання деяких продуктів харчування (найчастіше гострої або занадто гарячої їжі).

Діагностика і лікування

Тактика лікування при різних видах нежиті може мати відчутні відмінності. Якщо при простудних захворюваннях хворим призначають жарознижуючі і місцеві протизапальні засоби, то при алергії використовують антигістамінні та гіпосенсибілізуючі препарати. Тому при появі ринореи не слід займатися самолікуванням, а краще відразу звернутися до лікаря, щоб той підібрав ефективну схему терапії.

Для симптоматичного лікування безпосередньо самої ринореи застосовують так звані деконгестанти (Нафазолін, Фенілефрин, Ефедрин). За механізмом дії вони є адреноміметиками, які звужують назальні судини і швидко знімають набряк слизової оболонки. Однак, оскільки вони не мають протиалергічної і протизапальної дії, їх слід застосовувати в комбінації з етіологічними засобами.