Печінкова недостатність

Печінкова недостатність – це комплекс симптомів, що виникають на тлі порушення функцій печінки через пошкодження структури даного органу. В результаті у хворого може розвинутися кровотеча, дихальна недостатність, набряк мозку та інші патології, які часто призводять до летального результату.

Симптоми печінкової недостатності

Для ранніх стадій розвитку захворювання характерні такі симптоми:

• погіршення апетиту;

• загальна слабкість;

• нудота;

• поява відрази до їжі, зміна переваг в їжі;

• погіршення працездатності.

При подальшому розвитку хвороби виникають такі симптоми:

• пожовтіння шкіри і склер;

• геморагічний висип;

• асцит (рідина накопичується в черевній порожнині);

• розлади травлення;

• набряки кінцівок, обличчя;

• ознаки крайнього виснаження організму;

• втрата, сплутаність свідомості.

На останній стадії розвивається печінкова кома. Для неї характерні такі ознаки:

• втрата чутливості до болю;

• спонтанність, безглуздість рухів;

• косоокість (очі розходяться в різні боки);

• відсутність реакції зіниць на світло;

• судоми;

• ригідність м'язів.

Чому розвивається патологія?

Печінкова недостатність розвивається в наслідок:

• вірусного гепатиту;

• отруєння грибами, отруйними рослинами, промисловими відходами (фосфором, миш'яком), отрутами, медикаментами;

• порушення правил переливання крові (коли у донора і реципієнта різні, погано сумісні групи крові);

• цирозу печінки, раку, інших хвороб печінки хронічного характеру;

• хвороб порушення метаболізму.

Класифікація хвороби

Буває печінкова недостатність:

• гостра;

• хронічна.

Якщо враховувати стадії розвитку патології, виділяють печінкову недостатність:

1. Компенсовану – 1-ша стадія.

2. Декомпенсовану – 2-га стадія.

3. Дистрофічну – 3-тя стадія.

4. Печінкову кому – 4-та стадія.

Діагностика і лікування

Якщо у хворого підозрюється дана патологія, завдання лікаря – з'ясувати, чи страждає він від алкоголізму і/або вірусного гепатиту. Також з'ясовується, чи є в анамнезі пацієнта патології, пов'язані з порушенням метаболізму, хронічні хвороби печінки, злоякісні новоутворення. Слід врахувати, які медикаменти приймав або приймає пацієнт, з чим пов'язана його професійна діяльність, чи був у нього ризик отруєння, чи переливали йому кров.

Діагностичні методи, які використовують для постановки діагнозу «печінкова недостатність», наступні:

• загальний і біохімічний аналіз крові;

• загальний аналіз сечі;

• коагулограма;

• УЗД органів черевної порожнини;

• КТ і МРТ черевної порожнини;

• радіонуклідне сканування;

• біопсія печінки.

Лікувати потрібно патологію, яка спровокувала розвиток недостатності. Також важлива дієта: потрібно споживати обмежену кількість білкової їжі, солі. Пацієнтам з запущеними формами хвороби може бути показане харчування через зонд. З медикаментів в лікуванні застосовують антибактеріальні засоби, проносні, роблять клізми при запорах. Іноді показана гормональна, інфузійна терапія. При кровотечах пацієнтам вводять вітамін К, донорську плазму. Лікування гострої печінкової недостатності проводиться в умовах стаціонару.

Можливі ускладнення

Печінкова недостатність може спровокувати:

• перитоніт;

• пневмонію;

• кровотечу;

• набряк мозку;

• дихальну недостатність;

• смерть.

Профілактика

Методи профілактики печінкової недостатності такі:

• боротьба з алкоголізмом;

• врахування факторів ризику зараження вірусним гепатитом;

• контроль професійної та особистої діяльності з метою недопущення отруєння;

• своєчасне лікування хвороб печінки, обміну речовин.

Печінкова недостатність може бути дуже небезпечною для здоров'я і життя людини. Тому слід пам'ятати про методи профілактики хвороби і вчасно звертатися за медичною допомогою, не допускаючи розвитку печінкової коми.