Параліч

Параліч – стан, при якому повністю відсутні рухи певних частин тіла через неможливість м'язами виконувати свої функції. Настає в наслідок травми, хвороби або отруєння.

Ознаки паралічу

Головний симптом паралічу – відсутність м'язової сили в групі м'язів або окремому м'язі. М'язи уражаються в результаті впливу на них певного несприятливого фактора. Прояви цього явища безпосередньо залежать від того, які саме м'язи і як сильно були пошкоджені. До симптомів паралічу відносяться:

• відсутність рухів в кінцівках (або однієї кінцівки);

• неприродне свисання голови набік, вниз;

• зміна ходи;

• мимовільні рухи очних яблук;

• неповороткість язика, через що виникає гугнявість, проблеми з мовленням.

Всі інші симптоми, пов'язані з дисфункцією м'язів, також можуть вказувати на параліч.

Чому розвивається параліч?

До дисфункції м'язів може призвести:

• травма голови або спини;

• рак мозку;

• гостре порушення мозкового кровообігу (наприклад, в результаті інсульту);

• запалення мозку: головного або спинного;

• отруєння важкими металами, отрутами, іншими токсичними речовинами;

• сильне отруєння алкоголем;

• розсіяний склероз та інші хвороби, які тягнуть за собою розпад мієліну;

• поліомієліт;

• ботулізм;

• міопатія;

• епілепсія;

• міастенія;

• бічний аміотрофічний склероз й інші патології, при яких страждають моторні нейрони.

Класифікація паралічу

Параліч може бути:

• центральним – порушення роботи рухових мотонейронів, підвищення тонусу в м'язах, які постраждали;

• периферичним - ураження рухових нейронів, також пошкоджуються нерви, що йдуть до м'язів.

За поширенням дисфункції м'язів в кінцівках параліч буває таких видів:

• моноплегия – паралізується одна кінцівка;

• геміплегія – уражаються м'язи в руці і нозі з одного боку;

• параплегія – паралізуються тільки ноги або тільки руки;

• тетраплегія – паралізуються обидві руки і обидві ноги.

Діагностика і лікування

Під час огляду пацієнта лікар-невролог повинен оцінити м'язову силу в різних частинах тіла. Підтвердити діагноз, крім зовнішнього огляду хворого, допоможе аналіз крові. У паралізованих людей збільшується показник ШОЕ, білих кров'яних клітин. Можливо, до паралічу призвело отруєння, тому показано проведення аналізу крові на токсини.

До інших методів діагностики відноситься КТ, МРТ мозку, магнітно-резонансна ангіографія, електроенцефалографія, електронейроміографія. Також може знадобитися консультація нейрохірурга.

Основа лікування паралічу – усунення його причин. Щоб видалити пухлину, позбутися від наслідків травми, крововиливів може знадобитися хірургічна операція. Медикаментозна терапія може бути найрізноманітнішою: антибіотики для лікування інфекцій мозку, протиботулінічна сироватка для лікування ботулізму, препарати для нормалізації тиску, для поліпшення живлення нервових тканин, для лікування отруєння. Також пацієнтові показана лікувальна фізкультура, масаж, методи фізіотерапії.

Профілактика паралічу

До методів профілактики паралічу відносяться:

• уникнення травм;

• контроль артеріального тиску;

• своєчасне і правильне лікування інфекційних, неврологічних хвороб;

• вживання в їжу тільки перевірених, якісних продуктів;

• відмова від зловживання алкоголем.

Параліч – це далеко не завжди вирок. Часто він піддається лікуванню, але воно тривале і вимагає терпіння і серйозних зусиль пацієнта, а також позитивного настрою. Однак, на жаль, буває і незворотній параліч, коли м'язи занадто сильно пошкоджуються через перенесену травму або в результаті хвороби. В такому випадку важлива паліативна допомога хворому, максимальне поліпшення якості його життя, психологічна допомога йому і його близьким.