anc
Замовлення списком Замовлення списком

Миготлива аритмія

Миготлива аритмія, або фібриляція передсердь – це вид порушення ритму серця, при якому спостерігається хаотична електрична активність передсердь, через що вони втрачають можливість координовано скорочуватися. При аритмії такого типу шлуночки серця скорочуються асинхронно, частота серцевих скорочень (ЧСС) при цьому постійно змінюється.

Симптоми миготливої ​​аритмії

Цей вид аритмії проявляє себе такими ознаками:

• прискорене, відчутне людиною неритмічне серцебиття;

• сильна пітливість;

• панічні атаки;

• задишка, навіть після незначного фізичного навантаження;

• відчуття тяжкості, дискомфорту в грудях.

Досить часто миготлива аритмія протікає без видимих ​​симптомів. В такому випадку виявити патологію можна тільки під час профілактичного огляду.

Причини фібриляції передсердь

Миготлива аритмія – один з найбільш поширених різновидів порушення ритму серця. Найчастіше вона розвивається у людей старше 40 років, і з віком діагностується у пацієнтів все частіше.

Фактори, які провокують розвиток даного виду аритмії, такі:

• гіпертонічна хвороба;

• вади серця (вроджені та набуті);

• перенесені кардіологічні операції;

• судинні патології;

• патологічне розширення порожнин серця;

• ендокринні патології;

• запалення зовнішньої оболонки серцевого м'яза;

• хронічні захворювання дихальної системи;

• зловживання алкоголем, куріння;

• цукровий діабет;

• перенесені вірусні інфекційні хвороби;

• ожиріння;

• прийом деяких медичних препаратів.

Класифікація захворювання

Миготлива аритмія буває:

• пароксизмальна – напади неритмічного серцебиття виникають періодично, тривають до 7-ми днів і проходять самостійно;

• персистуюча – напади порушення ритму серця виникають періодично, їх тривалість більше 7-ми днів, вони проходять за допомогою медичного втручання;

• хронічна – напади набагато більш тривалі, аритмія спостерігається практично постійно і вимагає грамотного лікування.

За показником частоти серцевих скорочень миготлива аритмія ділиться на:

• нормосистолічну - ЧСС від 60 до 90 уд/хв;

• брадисистолічну - ЧСС менше за 60 уд/хв;

• тахісистолічну - ЧСС більше за 90 уд/хв.

Діагностика та лікування

Виявити цей вид аритмії можна на основі скарг пацієнта і проведення певних діагностичних процедур. Найбільш інформативна серед них – електрокардіографія. Також може знадобиться добовий моніторинг ЕКГ, навантажувальний тест, рентгенографія органів грудної клітини, ехокардіографія серця й інші аналізи та процедури, які допоможуть лікарю визначитися з діагнозом.

Лікуванням миготливої ​​аритмії займається лікар-кардіолог. Можливе медикаментозне і хірургічне лікування даної патології. Всі препарати і дозування ліків призначає лікар, самолікування при даній патології є неприпустимим.

Якщо медикаментозна терапія виявляється неефективною, а аритмія при цьому приносить значну шкоду здоров'ю пацієнта, йому показане хірургічне лікування. Це може бути:

• встановлення передсердного кардіовертера;

• радіочастотна абляція;

• оперативне втручання на відкритому серці.

Можливі ускладнення

Фібриляція передсердь – хоч і досить поширена серцево-судинна патологія, але від цього не менш небезпечна. Вона може спричинити такі небезпечні для здоров'я і життя ускладнення, як:

• утворення тромбів;

• інсульт;

• гостра серцева недостатність.

Профілактика фібриляції передсердь

Що може зробити людина, щоб запобігти розвитку такої небезпечної патології? В першу чергу, відмовитися від шкідливих звичок – куріння, зловживання алкоголем. Потрібно вести фізично активний спосіб життя, але уникати надмірних навантажень. Також слід контролювати своє харчування, не допускати розвитку ожиріння, стежити за рівнем цукру в крові. Ще один спосіб профілактики – вчасно лікувати всі супутні серцево-судинні недуги, інфекції, захворювання щитоподібної залози.

Вкрай важливі регулярні профілактичні візити до лікаря. Через те, що будь-який вид аритмії може досить довго протікати без симптомів, виявити й попередити її розвиток можна лише за допомогою вчасно зробленої ЕКГ та огляду кардіолога. Набагато ефективніше не допустити розвитку хвороби, ніж потім її лікувати.