Медикаментозна алергія

Медикаментозна алергія — це збірна назва для групи алергічних захворювань, в основі яких лежить аномальна реакція на медикаменти. При цьому відсутній будь-який зв'язок з фармакологічними властивостями препарату, а патологічна реакція може розвиватися у відповідь на введення його мінімальних доз — порядку декількох міліграмів.

Причини

Причиною медикаментозної алергії є підвищення чутливості організму до фармпрепаратів, які в даному випадку є алергенами. Примітно, що алергеном може виступати практично будь-який лікарський засіб, за винятком речовин, які є складовими біологічних рідин організму (глюкоза, натрію хлорид і т.д.).

Фактори ризику лікарської алергії:

• генетична схильність;
• наявність супутніх алергічних захворювань;
• наявність хвороб, що вимагають тривалого або частого прийому препаратів;
• наявність грибкових захворювань (мікози шкіри, нігтів);
• випадки лікарської алергії в минулому;
• висока алергенність конкретного препарату;
• введення доз, що не відповідають віку й масі тіла хворого;
• одночасне введення несумісних препаратів.

Медикаментозну алергію найчастіше викликають такі препарати:

• антибіотики (пеніцилін, біцилін, ампіцилін, лінкоміцин, еритроміцин, гентаміцин, ципробай, тетрациклін);
• анальгетики (новокаїн, лідокаїн, тримекаїн, дикаин);
• нестероїдні протизапальні засоби (ацетилсаліцилова кислота, анальгін, вольтарен, індометацин, напроксен);
• йодовмісні контрастні засоби (йодоформ, йодогност, кардіотраст, білітраст, йодоліпол);
• антидіабетичні засоби (діабетон, антидіаб, триампур);
• ферменти (солізим, сомілаза, ораза);
• гіпотензивні засоби (бета-блокатори, інгібітори АПФ);
• харчові продукти (гриби, дріжджі і продукти на дріжджовий основі, квас, кефір, шампанське і ін.).

Симптоми медикаментозної алергії

Алергія на медикаменти може проявлятися у вигляді різних реакцій — починаючи контактним дерматитом і закінчуючи анафілактичним шоком. Виразність симптоматики залежить від ступеня чутливості організму, алергенності препарату, дози, що вводиться, і ряду інших чинників.

Види алергічних реакцій на ліки:

• системні реакції (анафілактичний шок, сироваткова хвороба, лікарська лихоманка);
• шкірні реакції (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультифокальна еритема, дерматити, фотоалергічні реакції);
• ураження внутрішніх органів (серця, нирок, печінки, легенів).

Найважчими проявами медикаментозної алергії є токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та багатоформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). Ці токсико-алергічні реакції окрім масивного ураження шкіри викликають серйозні пошкодження внутрішніх органів.

Діагностика

Для діагностики медикаментозної алергії використовують крапельні, скарифікаційні і внутрішньошкірні проби. Їх проводять в лікарні перед введенням певного препарату з метою виявлення його непереносимості конкретною людиною. Таким чином лікарі можуть діагностувати алергію і вчасно відмовитися від застосування потенційно небезпечного засобу.

Профілактика і лікування

Головними заходами профілактики медикаментозної алергії є відмова від самолікування і інформування лікаря про перенесені випадки непереносимості препаратів. Якщо у людини коли-небудь з'являвся свербіж, висип або набряк шкіри в місці введення будь-яких ліків, про це потрібно повідомити лікаря. Також важливо розповісти про спадкову схильність до алергії і наявність будь-яких алергічних захворювань. Ця інформація допоможе лікарю зорієнтуватися і вжити необхідні запобіжні заходи при призначенні фармпрепаратів.

Якщо алергія вже з'явилася, потрібно відразу ж припинити прийом усіх ліків і негайно звернутися до лікаря. При необхідності він призначить гіпосенсибілізуючі засоби, які швидко усунуть неприємні симптоми. Також лікар замінить небезпечні препарати іншими, які не будуть викликати алергічних реакцій.