anc
Замовлення списком Замовлення списком

Кашель со скудной мокротой

Кашель со скудной мокротой характеризуется откашливанием небольшого количества секрета. Как правило, он возникает в результате раздражения кашлевых рецепторов в бронхах. Причиной могут быть воспалительные процессы дыхательных путей, воздействие аллергенов, вдыхание холодного или сухого воздуха, гастроэзофагеальный рефлюкс или воздействие других провоцирующих факторов. В отличие от влажного, приступ такого кашля не приносит облегчения.

Причины

Кашель с выделением небольшого количества мокроты чаще всего возникает при инфекционно-воспалительных и аллергических заболеваниях легких и бронхов. Причиной чаще всего выступают бронхиты, пневмонии, хронические обструктивные заболевания легких, бронхиальная астма, ларингиты и трахеиты, а также заболевания дыхательной системы у курильщиков.

Характер кашля при разных заболеваниях:

  • Острый бронхит. На ранних этапах развития больного беспокоит сухой приступообразный кашель. Поначалу выделяется небольшое количество слизистой стеклообразной мокроты, однако со временем выделения становятся слизисто-гнойными и их количество увеличивается.
  • ОРВИ. У больных с респираторно-вирусными инфекциями кашель имеет определенный цикл развития. Поначалу он сухой, затем становится продуктивным. А на этапе разрешения болезни у человека выделяется скудная вязкая мокрота.
  • Пневмония. Для воспаления легочной ткани характерны общие симптомы интоксикации, боль в груди и кашель с выделением гнойной, слизистой-гнойной или кровянистой мокроты. Болезнь проявляется остро, имеет тяжелое течение и нередко требует госпитализации.
  • Кашель курильщика обычно появляется по утрам, сразу после пробуждения. Характеризуется выделением скудной мокроты. При развитии бронхоэктатической болезни может отхаркиваться большое количество мокроты с неприятным запахом.
  • Коклюш и паракоклюш имеют симптомы, сходные с ОРВИ. Проявляются катаральными явлениями и приступами кашля, которые заканчиваются шумным вдохом и отхаркиванием слизистой мокроты.
  • Бронхиальная астма характеризуется изнурительными приступами спастического кашля, хрипами, одышкой и чувством нехватки воздуха. Неприятные симптомы обычно появляются в ночное время или после контакта с аллергеном.
  • ГЭРБ (гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь) сопровождается забросом желудочного содержимого в дыхательные пути, что вызывает раздражение кашлевых рецепторов. Приступы кашля чаще возникают ночью и сопровождаются изжогой.
  • Сердечная недостаточность. При левожелудочковой недостаточности больных могут беспокоить ночные приступы кашля с пробуждениями. При этом зачастую выделяется скудная слизистая мокрота.

Действия пациента

При появлении патологического кашля необходимо обратиться к врачу и описать ему все симптомы. Специалист назначит дополнительное обследование, после чего поставит диагноз и подберет эффективное лечение. В борьбе с кашлем очень важно устранить факторы, которые спровоцировали его появление. Поэтому лечение должно быть этиологическим, то есть направленным на причину болезни.

Самолечение противокашлевыми средствами часто является неэффективным и лишь временно устраняет симптомы. Поскольку причина никуда не девается, кашель вскоре возвращается.

Диагностика и лечение

Для выявления причины кашля используют целый ряд лабораторных и инструментальных методов исследования: рентгенографию, спирометрию, нагрузочные пробы, анализы крови и мокроты, КТ, ЭКГ, эхокардиографию и другие. Комплексное обследование позволяет определить, чем вызван кашель. А это, в свою очередь, дает возможность подобрать наиболее эффективное лечение.

Респираторно-вирусные заболевания лечат противовоспалительными (Парацетамол, Нимесулид) и противовирусными средствами (Арбидол, Ремантадин), бактериальные бронхиты и пневмонии — антибиотиками (Амоксициллин, Цефтриаксон, Азитромицин), бронхиальную астму — ингаляционными β2-адреномиметиками (Сальбутамол, Фенотерол) и кортикостероидами.

Для симптоматического лечения кашля обычно используют противокашлевые препараты центрального (Глаувент, Тусупрекс) или периферического (Либексин) действия. Первые купируют приступы путем угнетения кашлевого центра в головном мозге, вторые — оказывают анестезирующее действие на слизистую оболочку верхних дыхательных путей и тем самым делают ее менее чувствительной к действию раздражающих агентов.

Кашель з виділенням невеликої кількості мокроти

Кашель з нерясною мокротою характеризується відхаркуванням невеликої кількості секрету. Як правило, він виникає в результаті подразнення кашльових рецепторів в бронхах. Причиною можуть бути запальні процеси дихальних шляхів, вплив алергенів, вдихання холодного чи сухого повітря, гастроезофагеальний рефлюкс або вплив інших провокуючих чинників. На відміну від вологого, напад такого кашлю не приносить полегшення.

Причини

Кашель з виділенням невеликої кількості мокротиння зазвичай виникає при інфекційно-запальних і алергічних захворюваннях легенів і бронхів. Причиною найчастіше виступають бронхіти, пневмонії, хронічні обструктивні захворювання легень, бронхіальна астма, ларингіти і трахеїти, а також захворювання дихальної системи у курців.

Характер кашлю при різних захворюваннях:

  • Гострий бронхіт. На ранніх етапах розвитку хворого турбує сухий нападоподібний кашель. Спочатку виділяється невелика кількість слизистого склоподібного мокротиння, проте з часом виділення стають слизисто-гнійними і їх кількість збільшується.
  • ГРВІ. У хворих з респіраторно-вірусними інфекціями кашель має певний цикл розвитку. Спочатку він сухий, потім стає продуктивним. А на етапі розрішення хвороби у людини виділяється нерясна в'язка мокрота.
  • Пневмонія. Для запалення легеневої тканини характерні загальні симптоми інтоксикації, біль у грудях та кашель з виділенням гнійної, слизової-гнійної або кровянистої мокроти. Хвороба проявляється гостро, має тяжкий перебіг і нерідко потребує госпіталізації.
  • Кашель курця зазвичай з'являється вранці, відразу після пробудження. Характеризується виділенням нерясного мокротиння. При розвитку бронхоектатичної хвороби може відкашлюватися велика кількість мокротиння з неприємним запахом.
  • Коклюш і паракоклюш мають симптоми, схожі з ГРВІ. Проявляються катаральними явищами і нападами кашлю, які закінчуються гучним вдихом і відкашлюванням слизистого мокротиння.
  • Бронхіальна астма характеризується виснажливими нападами спастичного кашлю, хрипами, задишкою і відчуттям нестачі повітря. Неприємні симптоми зазвичай з'являються в нічний час або після контакту з алергеном.
  • ГЕРБ (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба) супроводжується «закиданням» шлункового вмісту в дихальні шляхи, що викликає подразнення кашльових рецепторів. Напади кашлю частіше виникають вночі і супроводжуються печією.
  • Серцева недостатність. При лівошлуночковій недостатності хворих можуть турбувати нічні напади кашлю з пробудженнями. При цьому найчастіше виділяється невелика кількість мокроти слизистого характеру.

Дії пацієнта

При появі патологічного кашлю необхідно звернутися до лікаря і описати йому всі симптоми. Фахівець призначить додаткове обстеження, після чого поставить діагноз і підбере ефективне лікування. У боротьбі з кашлем дуже важливо усунути фактори, які спровокували його появу. Тому лікування повинно бути етіологічним, тобто спрямованим на причину хвороби.

Самолікування протикашльовими засобами часто є неефективним і лише тимчасово усуває симптоми. Оскільки причина нікуди не дівається, кашель незабаром повертається.

Діагностика і лікування

Для виявлення причини кашлю використовують цілий ряд лабораторних та інструментальних методів дослідження: рентгенографію, спірометрію, навантажувальні проби, аналізи крові і мокроти, КТ, ЕКГ, ехокардіографію та інші. Комплексне обстеження дозволяє визначити, чим викликаний кашель. А це, в свою чергу, дає можливість підібрати найбільш ефективне лікування.

Респіраторно-вірусні захворювання лікують протизапальними (Парацетамол, Німесулід) і противірусними засобами (Арбідол, Ремантадин), бактеріальні бронхіти і пневмонії — антибіотиками (амоксицилін, Цефтриаксон, Азитроміцин), бронхіальну астму — інгаляційними β2-адреноміметиками (Сальбутамол, Фенотерол) і кортикостероїдами.

Для симптоматичного лікування кашлю зазвичай використовують протикашльові препарати центральної (Глаувент, Тусупрекс) або периферичної (Лібексин) дії. Перші усувають напади шляхом пригнічення кашльового центру в головному мозку, другі — впливають на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, роблячи її менш чутливою до дії подразнюючих агентів.