Гіпертиреоз

Гіпертиреозом називають стан гіперактивності щитовидної залози, при якому вона продукує надмірну кількість гормонів. Патологія часто супроводжується синдромом тиреотоксикозу, який характеризується підвищенням рівня тироксину і трийодтироніну (Т3 і Т4) в крові.

Слід зазначити, що терміни гіпертиреоз і тиреотоксикоз не є синонімами, хоча в зарубіжній літературі їх часто ототожнюють.

Причини

Причиною гіпертиреозу зазвичай виступають поширені захворювання щитовидної залози або гіпофіза, який регулює її роботу.

Найбільш часті з них:

• хвороба Грейвса-Базедова;
• багатовузловий токсичний зоб;
• тиреоїдит;
• гестаційний тиреотоксикоз;
• токсична аденома;
• ТТГ-продукуюча аденома гіпофіза.

При гіпертиреозі щитовидна залоза синтезує і виділяє надмірну кількість тиреоідних гормонів, що призводить до тиреотоксикозу, тобто підвищення їх рівня в крові. Таким чином тиреотоксикоз є неминучим наслідком і супутником гіпертиреозу.

Що стосується тиреотоксикозу, він може розвиватися не тільки при гіпертиреозі. Даний синдром часто буває не пов'язаним з гіперпродукцією гормонів щитовидної залози. Причиною надлишку Т3 і Т4 в крові можуть бути пухлини яєчників, прийом деяких лікарських препаратів, променева терапія або підвищення чутливості тканин до тиреоїдних гормонів.

Симптоми гіпертиреозу

На початкових стадіях гіпертиреоз частіше має малосимптомний перебіг, через що його плутають з іншими захворюваннями. Пізніше, у міру наростання обмінних порушень в організмі, симптоми набувають більшої вираженості. На цих стадіях запідозрити хворобу стає простіше.

Найбільш часті ознаки гіпертиреозу:

• збільшення щитовидної залози, помітне при огляді або обмацуванні шиї;
• різке зниження маси тіла при збереженні апетиту, обсягу і якості споживаної їжі;
• дрібний тремор пальців і кистей рук;
• підвищена пітливість;
• прискорене серцебиття;
• тривога, депресія;
• порушення травлення;
• слабкість, апатія, підвищена стомлюваність.

У чоловіків з гіпертиреозом часто погіршується потенція і знижується лібідо, а у жінок — порушується менструальний цикл, а в деяких випадках навіть розвивається безплідність. У вагітних патологія може призводити до мимовільних викиднів.

Діагностика

На сьогоднішній день "золотим" стандартом діагностики патології є визначення рівня ТТГ в крові, а при наявності його змін — визначення вільного Т3 і Т4. Для уточнення причини гіпертиреозу хворому призначають додаткові дослідження: вимірювання рівня антитіл до рецепторів ТТГ, сцинтиграфію та УЗД.

Лікування

Тактика лікування гіпертиреозу безпосередньо залежить від того, чим була викликана патологія. При хвороби Грейвса-Базедова, яка є найбільш частою причиною гіпертиреозу, можуть використовувати антитиреоїдні препарати (тіамазол, пропілтіоурацил), лікування радіоактивним йодом або тиреоїдектомію (операцію з видалення щитовидної залози). При гіпертиреозі, обумовленому адренергічною стимуляцією, можуть застосовувати бета-адреноблокатори (атенолол, пропранолол, метопролол та інші).

Схема лікування завжди підбирається лікарем-ендокринологом в індивідуальному порядку, окремо для кожного пацієнта. При цьому фахівець враховує велику кількість різних факторів, що робить боротьбу з патологією більш ефективною.

Займатися самолікуванням при гіпертиреозі категорично заборонено, так само як і при інших хворобах щитовидної залози. Нехтування цим правилом може мати серйозні наслідки для здоров'я і призводити до тяжких ускладнень. Тому при появі тривожних симптомів відразу ж звертайтеся до лікаря.