Гепатит С

Гепатит С – це інфекційне захворювання печінки, викликане вірусом HCV. Це антропонозне захворювання, тобто, воно може розвиватися тільки в організмі людини. Дану хворобу називають «лагідним вбивцею», адже вона дуже довго протікає без будь-яких симптомів, поступово завдаючи непоправної шкоди печінці і організму в цілому. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, на сьогодні близько 2% людей у ​​світі інфіковані вірусом гепатиту С. При цьому багато хто не здогадується про свій діагноз, тому реальна кількість заражених набагато вища.

Ознаки захворювання

Хвороба може протікати як у гострій, так і в хронічній формі. Однак варто зазначити, що навіть у хворих з гострим перебігом хвороби симптоми проявляються лише в 20% випадків. До можливих проявів гепатиту С відносяться:

• погіршення працездатності;
• загальна постійна слабкість, апатія;
• больові відчуття в животі;
• симптоми загальної інтоксикації: нудота, блювота, діарея;
• темна сеча;
• світлі калові маси;
• значне погіршення апетиту;
• суглобний біль;
• лихоманка;
• пожовтіння шкіри, склери очей.

Причини хвороби і шляхи зараження гепатитом С

Причина захворювання – зараження організму вірусом гепатиту С. Найчастіше він передається від зараженої людини здоровій через кров. Це відбувається під час:

• вживання наркотиків у вигляді ін'єкцій за допомогою загального шприца;
• використання багаторазових або неправильно оброблених медичних інструментів під час ін'єкцій, крапельниць, інших маніпуляцій;
• процедури переливання крові від зараженої людини до здорової або ж в результаті порушення правил стерилізації інструментарію;
• використання неправильно оброблених інструментів у стоматолога, косметолога, майстра манікюру, педикюру, тату.

У рідкісних випадках вірус гепатиту С передається через контакт з іншими біологічними рідинами зараженої людини, а не тільки через кров. Наприклад, зараження іноді відбувається під час незахищеного статевого акту (без використання презервативу), під час пологів – від зараженої матері до її новонародженого малюка.

Діагностика і лікування

Часто гепатит С діагностують випадково, при проведенні рутинної діагностики стану організму. Адже у переважної більшості пацієнтів хвороба ніяк себе не проявляє. Виявити хворобу допоможе аналіз крові на наявність антитіл до вірусу HCV. Якщо аналіз показав наявність антитіл, це привід для його повторного проведення, яке дозволить упевнитися в тому, що вірус гепатиту С дійсно присутній в крові.

За статистикою, близько 15-25% хворих з гепатитом С спонтанно виліковуються без будь-якого лікування. Решті ж потрібна грамотна терапія.

Гострий перебіг гепатиту С закінчується або одужанням, або (це відбувається найчастіше) – переходом хвороби в хронічну форму. Сучасні лікарські засоби забезпечують пацієнтові одужання у 60-90% випадків, якщо він вчасно почав лікування.

Пацієнти приймають препарати комбінованої противірусної терапії, а також ентеросорбенти. Для захисту клітин печінки використовуються гепатопротектори, для підвищення імунного статусу – імуномодулятори.

Якщо хворобу виявити на більш-менш ранній стадії, прогноз лікування зазвичай сприятливий. Якщо після завершення одного року після закінчення останнього курсу терапії вірус HCV в організмі не виявлено, печінка відновлює свої функції в повному обсязі.

Можливі ускладнення

Хронічний гепатит С здатний провокувати такі ускладнення, як:

• рак печінки;
• печінкова недостатність;
• цироз печінки;
• хронічні хвороби печінки;
• смерть.

Заходи профілактики

Вакцину від гепатиту С ще не винайшли, тому методи його профілактики наступні:

• дотримання правил стерилізації медичного і косметологічного інструментарію;
• відвідування перевірених майстрів манікюру, педикюру, тату, стоматологів, які завжди правильно стерилізують інструменти;
• відмова від вживання наркотиків, зокрема – ін'єкційних;
• відмова від випадкових статевих зв'язків, незахищеного статевого акту.

Гепатит С страшний тим, що поступово вбиває людину без будь-яких видимих ​​зовнішніх симптомів. Тому вкрай важлива профілактика даного захворювання, а також своєчасне звернення за медичною допомогою, якщо хворобу все ж виявили. Раннє лікування істотно підвищує шанси пацієнта на повне одужання.