Фолікуліт

Фолікулітом називають запальне захворювання, частіше інфекційної природи, що супроводжується нагноєнням волосяних фолікулів. Фолікуліт може розвиватися на будь-якій частині тіла, де шкіра покрита волосками. Винятком є ​​лише стопи, долоні і слизові оболонки, оскільки на них немає волосяних фолікулів. Найбільш частою локалізацією патологічного процесу є шкіра в області волосистої частини голови, обличчя, паху, пахв, гомілок і стегон.

Причини

Оскільки фолікуліт відноситься до інфекційних захворювань, головною причиною його розвитку є проникнення всередину волосяних фолікулів патогенних мікроорганізмів — бактерій, вірусів або грибків. Збудниками інфекції можуть виступати Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa, віруси сімейства герпесвірусів, дерматофіти, грибки роду Candida і т.д.

Ймовірність інфікування підвищує цілий ряд факторів, найчастіші з яких:

• механічні пошкодження шкіри (порізи, подряпини, расчеси через сверблячки);
• депіляція;
• підвищене потовиділення;
• закупорка пір при неправильному догляді за шкірою;
• прийом гарячих ванн;
• алергічні реакції;
• дерматити;
• цукровий діабет;
• імунодефіцитні стани;
• особливості професійної діяльності (частий контакт з деякими хімічними речовинами: гасом, технічними маслами, мастилами та ін.).

Симптоми

Головною ознакою фолікуліту є формування невеликих запальних вузликів в області уражених фолікулів. Разом з тим людину турбує легкий свербіж, болючість, почервоніння і подразнення шкіри. Неприємні відчуття можуть різко посилюватися при натисканні на уражений фолікул.

В середньому запальний процес в фолікулах триває близько 7 днів, проте у важких випадках хвороба може набувати затяжного перебігу і ускладнюватися появою рубців на шкірі.

За зовнішніми проявами фолікуліт можна легко сплутати з псевдофолікулітом — запаленням і подразненням шкіри, викликаним вростанням волосся. В такому випадку поява неприємних симптомів викликана нічим іншим, як реакцією шкіри на інородне тіло.

Діагностика і лікування

Розпізнати фолікуліт можна на підставі характерної клінічної картини захворювання, не вдаючись до лабораторних методів дослідження.

Для лікування хвороби використовують переважно антибактеріальні засоби і антисептики (у вигляді мазей, гелів, лосьйонів, розчинів для зовнішнього застосування). Іноді шкіру можуть додатково обробляти аніліновими барвниками (діамантовим зеленим або метиленовим синім). У деяких випадках дрібні гнійники можуть розкривати, видаляти звідти гній, після чого обробляти ранку.