Безкоштовна лінія 5900Безкоштовна лінія
Замовлення списком Замовлення списком
anc

Дисбактериоз кишечника

Дисбактериозом (дисбиозом) называют количественное или качественное изменение микрофлоры кишечника с дальнейшим развитием желудочно-кишечных расстройств и системных метаболических нарушений. С данной проблемой сталкивается 75-90% людей с заболеваниями желудочно-кишечного тракта и 100% больных с острыми кишечными инфекциями.

Причины

При дисбиозе нарушается нормальный состав микрофлоры кишечника. Жизнедеятельность «полезных» микроорганизмов подавляется, а вместо них начинают активно размножаться условно-патогенные микробы.

Наиболее распространенные причины дисбактериоза:

  • заболевания пищеварительного тракта;
  • острые кишечные инфекции;
  • несбалансированное питание;
  • длительный прием некоторых лекарственных препаратов (антибиотиков, кортикостероидов, НПВС, адсорбенты, слабительные средства);
  • перенесенные полостные операции;
  • снижение иммунитета;
  • частые стрессы и тяжелые физические нагрузки.

Изменение нормального состава микрофлоры вызывает целый ряд нарушений в работе кишечника, что приводит к недостаточному усвоению нутриентов, витаминов и минералов. В результате этого у человека развиваются системные метаболические расстройства и нейрогуморальные нарушения, которые оказывают негативное влияние на весь организм.

Вместе с тем у больных повышается чувствительность тонкой кишки к воздействию микробов, пищевых аллергенов и канцерогенов. В последующем это может приводить к развитию инфекционных и аллергических заболеваний, иммунодефицитных состояний и злокачественных новообразований.

Симптомы

Внешние проявления дисбиоза кишечника обычно неспецифичны и различаются у разных людей, что может существенно затруднить диагностику. Чаще всего заболевание проявляется нарушениями стула — диареями, запорами или их чередованием. У многих больных возникает метеоризм и боли в животе разной локализации и интенсивности.

При длительном течении дисбактериоза могут наблюдаться гиповитаминозы и дефициты различных макро- и микроэлементов. Также возможно появление симптомов аллергии — бронхоспазма и высыпаний на коже.

Диагностика

Диагноз ставят на основании клинической картины и данных лабораторных методов исследования.  При дисбактериозе в кале больного обнаруживают увеличение количества сапрофитных и условно-патогенных микроорганизмов при одновременном снижении количества бифидобактерий и лактобацилл.

Следует отметить, что дисбиоз не является самостоятельным заболеванием, он всегда вторичен. Поэтому на этапе диагностики врачи всегда стараются определить первичную причину нарушения микрофлоры кишечника.

Лечение

При дисбактериозе в первую очередь лечат основное заболевание, которое вызвало  его развитие. Также больному назначают лечебное питание — сбалансированную диету и продукты с повышенным содержанием пребиотиков, лакто- и бифидобактерий. При необходимости проводят медикаментозное подавление избыточной условно-патогенной микрофлоры. С этой целью могут использовать антибиотики (цефалоспорины, макролиды, фторхинолоны), антисептики (метронидазол, хлорофиллипт) и пробиотики (энтерол, споробактерин).

Затем кишечник «заселяют» представителями нормальной микрофлоры, дефицит которых наблюдается у больного. Для этого назначают бифидосодержащие (Бифидумбактерин, Бифилонг Бифинорм), или лактосодержащие (Лактобактерин, Лактофлор) пробиотики, или комбинированные препараты (Линекс, Экофлор, Симбитер). Вместе с тем могут использовать пребиотики — средства, стимулирующие восстановление собственной микрофлоры кишечника.

Длительность восстановления микрофлоры зависит от тяжести дисбактериоза и может составлять от 2-5 недель до 2-3 месяцев.

Дисбактеріоз кишечника

Дисбактеріозом (дисбіозом) називають кількісну або якісну зміну мікрофлори кишечника з подальшим розвитком шлунково-кишкових розладів і системних метаболічних порушень. З даною проблемою стикається 75-90% людей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту і 100% хворих з гострими кишковими інфекціями.

Причини

При дисбіозі порушується нормальний склад мікрофлори кишечника. Життєдіяльність «корисних» мікроорганізмів пригнічується, а замість них починають активно розмножуватися умовно-патогенні мікроби.

Найбільш поширені причини дисбактеріозу:

  • захворювання травного тракту;
  • гострі кишкові інфекції;
  • незбалансоване харчування;
  • тривалий прийом деяких лікарських препаратів (антибіотиків, кортикостероїдів, НПЗЗ, адсорбенти, проносні засоби);
  • перенесені порожнинні операції;
  • зниження імунітету;
  • часті стреси і важкі фізичні навантаження.

Зміна нормального складу мікрофлори викликає цілий ряд порушень в роботі кишечника, що призводить до недостатнього засвоєння нутрієнтів, вітамінів і мінералів. В результаті цього у людини розвиваються системні метаболічні розлади і нейрогуморальні порушення, які чинять негативний вплив на весь організм.

Разом з тим у хворих підвищується чутливість тонкої кишки до впливу мікробів, харчових алергенів і канцерогенів. В подальшому це може призводити до розвитку інфекційних і алергічних захворювань, імунодефіцитних станів і злоякісних новоутворень.

Симптоми

Зовнішні прояви дисбіозу кишечника зазвичай неспецифічні і розрізняються у різних людей, що може істотно ускладнити діагностику. Найчастіше захворювання проявляється порушеннями стулу — діареєю, запорами чи їх чергуванням. У багатьох хворих виникає метеоризм і болі в животі різної локалізації та інтенсивності.

При тривалому перебігу дисбактеріозу можуть спостерігатися гіповітаміноз і дефіцити різних макро- і мікроелементів. Також можлива поява симптомів алергії — бронхоспазму і висипань на шкірі.

Діагностика

Діагноз ставлять на підставі клінічної картини і даних лабораторних методів дослідження. При дисбактеріозі в калі хворого виявляють збільшення кількості сапрофітних і умовно-патогенних мікроорганізмів при одночасному зниженні кількості біфідобактерій і лактобацил.

Слід зазначити, що дисбіоз не є самостійним захворюванням, він завжди вторинний. Тому на етапі діагностики лікарі завжди намагаються визначити первинну причину порушення мікрофлори кишечника.

Лікування

При дисбактеріозі в першу чергу лікують основне захворювання, яке викликало його розвиток. Також хворому призначають лікувальне харчування — збалансовану дієту і продукти з підвищеним вмістом пребіотиків, лакто- і біфідобактерій. При необхідності проводять медикаментозне придушення надлишкової умовно-патогенної мікрофлори. З цією метою можуть використовувати антибіотики (цефалоспорини, макроліди, фторхінолони), антисептики (метронідазол, хлорофіліпт) та пробіотики (ентерол, споробактерин).

Потім кишечник «заселяють» представниками нормальної мікрофлори, дефіцит яких спостерігається у хворого. Для цього призначають біфідовмісті (Біфідумбактерин, Біфілонг, Біфінорм), або лактомістні (Лактобактерин, лактофлора) пробіотики, або комбіновані препарати (Лінекс, Екофлор, Симбітер). Разом з тим можуть використовувати пребіотики — засоби, що стимулюють відновлення власної мікрофлори кишечника.

Тривалість відновлення мікрофлори залежить від тяжкості дисбактеріозу і може складати від 2-5 тижнів до 2-3 місяців.

Для лікування ДИСБАКТЕРІОЗ КИШЕЧНИКА: