Дифтерія

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке викликається дифтерійною паличкою. Дифтерія найчастіше вражає ротоглотку, рідше гортань, бронхи, шкіру та інші органи. Може призводити до таких тяжких наслідків, як закриття дихальних шляхів. Ця небезпечна патологія характеризується важким розвитком та несе загрозу життю.

Причини виникнення дифтерії

Безпосередньою причиною виникнення дифтерії є потрапляння в організм дифтерійної палички. Найчастіше зараження відбувається від хворої на дифтерію людини. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом, рідше через контакт із зараженими предметами, через їжу. Однак збудник дифтерії відрізняється підвищеною стійкістю до дії зовнішнього середовища, може переносити низькі температури, а при нагріванні до 60 градусів може зберігати життєздатність до 10 хвилин.

Захворювання представляє особливу небезпеку через те, що дифтерійна паличка виділяє сильнодійний токсин, який може вражати серце, нирки, нервову систему.

Класифікація дифтерії

При діагностиці дифтерії слід враховувати, що захворювання може протікати в декількох різновидах, які розрізняються за місцем локалізації запального процесу. Розрізняють дифтерію:

• ротоглотки,
• дихальних шляхів,
• носу,
• не характерної локалізації (наприклад, шкіри, зовнішніх статевих органів, вух, очей).

Найбільш поширена дифтерія ротоглотки (понад 90%).

Симптоми дифтерії

Для кожної форми дифтерії є особливості прояву. Якщо говорити про дифтерію ротоглотки, то зазвичай захворювання починається гостро з різкого підвищення температури. З'являються головний біль, слабкість, тахікардія та інші симптоми інтоксикації. Болить горло.

На другий день на мигдалинах з'являється щільний сіро-білий наліт. Збільшуються лімфовузли, розташовані під щелепою.

Якщо виникає локалізована форма дифтерії, то наліт з'являється виключно на мигдалинах. При локалізованій формі перебіг хвороби зазвичай не надто важкий і симптоми проявляються помірно.

Плівчаста форма дифтерії спостерігається частіше за все. Її особливість – щільний наліт на мигдалинах, при спробах зняти який мигдалини починають кровоточити.

Більш небезпечна токсична форма дифтерії. Характерна дуже сильна симптоматика: сильний біль в горлі та шиї, можливий біль в животі. Щільний наліт може покривати не тільки мигдалини, але й м'яке і тверде піднебіння. З'являється сильний набряк шиї. Температура підіймається до 40 градусів.

Гіпертоксична форма – найбільш важка, при якій можлива втрата свідомості, судоми, та без своєчасно наданої допомозі висока ймовірність смертельного результату.

На тлі дифтерії можуть розвинутися токсичний шок, нефрити, міокардити, недостатність надниркових залоз, набряк головного мозку, дифтерійний гепатит.

Діагностика та лікування дифтерії

Дифтерія має характерні особливості прояву, тому лікар може поставити попередній діагноз за візуальними проявами хвороби.

Для підтвердження діагнозу береться мазок з носа або мигдалин, після чого проводиться його мікроскопія.

Головний метод лікування дифтерії – введення антитоксичної протидифтерійної сироватки. Дуже важливо встигнути це зробити на перших стадіях захворювання, поки токсин ще не атакував внутрішні органи. Можуть також призначатися детоксикаційні препарати, вітаміни. Якщо є ризик приєднання вторинної інфекції – необхідно використання антибіотиків.

Лікування обов'язково проводиться в лікарні, в інфекційному відділенні. Вчасно розпочате лікування дозволить «пережити» дифтерію в легшій формі та уникнути небезпечних ускладнень.

Для профілактики дифтерії обов'язково потрібно вакцинуватися. Перший раз у віці 2 місяців, потім щеплення періодично повторюють.