star_on

Для лікування АДЕНОМІОЗ МАТКИ:

Скоро тут зʼявляться потрібні товари для лікування

АДЕНОМІОЗ МАТКИ

Втомилися від неприємних симптомів?

Аденоміоз матки

Аденоміоз матки– це один з підвидів ендометріозу, при якому слизова матки надмірно активізується та проростає в м'язові шари матки. В результаті менструації стають більш рясними та хворобливими. Симптоми аденоміозу матки здатні серйозно зіпсувати життя жінці і погіршити її самопочуття, призвести до розвитку анемії. Правильне лікування допоможе усунути симптоматику та нормалізувати якість життя.

Причини виникнення аденоміозу

Точні причини появи аденоміозу не відомі, але однозначно встановлено, що це гормонозалежний стан. Зазвичай аденоміоз виникає у жінок старше 25 років та самостійно проходить після клімаксу. Але в репродуктивний період може доставляти жінкам значні незручності.

До чинників, що сприяють розвитку аденоміозу відносять:

  • Порушення в роботі імунної системи,
  • Пошкодження прошарку, який розділяє ендометрій та міометрій, наприклад, під час абортів, використанні внутрішньоматкової спіралі, при запальних захворюваннях.
  • Застосування гормональних препаратів.
  • Ожиріння і пов'язане з ним порушення гормонального балансу.
  • Спадкова схильність.

Форми аденоміозу

Залежно від того, яка специфіка патологічного розростання ендометрію, розрізняють:

  • Вогнищевий аденоміоз. Характеризується вогнищевими розростаннями клітин ендометрію в прилеглих до ендометрію тканинах.
  • Вузловий аденоміоз. Відрізняється тим, що новоутворення розташовані в середній стінці матки (міометрії). За зовнішнім виглядом ці розростання схожі на вузли, оточені сполучною тканиною, з порожнинами, наповненими кров'ю. Вузловий аденоміоз ззовні нагадує міоми.
  • Дифузний аденоміоз. При цьому типі аденоміозу клітини ендометрію не утворюють якихось чітко визначених утворень в міометрії.
  • Дифузно-вузловий аденоміоз. Має ознаки дифузного та вузлового аденоміозу.

Симптоми аденоміозу

Характерні ознаки аденоміозу:

  • тривалі менструації (7 та більше днів),
  • надмірна рясність менструацій,
  • біль внизу живота, в області промежини,
  • кров'яні згустки в менструальної крові.

Можливі також виділення між менструаціями. Хворобливі відчуття під час статевого акту.

Розрізняють 4 стадії аденоміозу:

  • 1 стадія – спостерігається проростання ендометрію в проміжний шар матки.
  • 2 стадія – менш ніж 50% м'язового шару уражено.
  • 3 стадія – більш ніж 50% м'язового шару уражено.
  • 4 стадія – клітини ендометрію «проходять» скрізь матку та «виходять» в черевну порожнину, де можуть поширюватися на інші органи.

На початкових стадіях симптоми можуть бути повністю відсутніми або проявлятися мінімально. Чим сильніше розвинулося захворювання, тим сильніше хворобливі відчуття та виділення.

Сильні та тривалі менструації призводять до анемії, підвищеної стомлюваності, занепаду сил, нервового перенапруження. Також виявляється зв'язок між аденоміозом та безпліддям. Пов'язано це зі спаєчними процесами, які виникають в разі активного розростання ендометрію.

Діагностика аденоміозу

Для точної діагностики аденоміозу проводяться:

  • гінекологічний огляд,
  • аналізи крові та сечі (в тому числі аналізи на гормони),
  • трансвагінальне УЗД,
  • гістероскопія.

Важливо провести диференціальну діагностику з міомою, гіперплазією матки, раком матки. Для цього може призначатися МРТ матки, за допомогою якої можна точно визначити структуру тканин.

Лікування аденоміозу

Лікуванням аденоміозу займається гінеколог. Терапія зазвичай включає застосування гормональних препаратів. Але призначати собі лікарські засоби самостійно не можна, тому що неправильно підібрані гормональні засоби можуть завдати шкоди здоров'ю.

Можуть також призначатися протизапальні, знеболювальні засоби, препарати для нормалізації роботи імунної системи, вітаміни, препарати заліза (при анемії).

Можливе і хірургічне лікування. Може проводитися видалення вогнищ розростання ендометрію або ж здійснюватися радикальна операція з видалення матки. Другий варіант операції застосовується на останніх стадіях аденоміозу при сильних болях та неефективності лікарської терапії. Найбільш радикальний варіант рекомендується після 40 років.