Енцефалопатія

Енцефалопатія, або органічне ушкодження головного мозку – це збірна назва для захворювань мозку, які мають незапальний характер. При цьому захворюванні тканина головного мозку дистрофічно змінюється, мозковий кровообіг хронічно порушується, через що страждають функції даного органу.

Головний мозок – складний і багатогранний орган, важливість роботи якого для людського організму неможливо переоцінити. Одна з головних його функцій – когнітивна, тобто здатність пізнавати нове, відтворювати отримані навички, мислити, аналізувати, систематизувати інформацію. Саме робота головного мозку визначає людину як особистість. До його основних функцій можна віднести пам'ять, мову, здатність обробляти отриману інформацію, здатність рухатися, інтелект. Якщо хоча б одна з ділянок головного мозку пошкоджується, ряд цих функцій порушується, що значно впливає на якість життя і сприйняття дійсності.

Види пошкодження головного мозку

Енцефалопатія – дуже широкий термін. Він включає в себе багато хвороб і станів. За локалізацією пошкодження мозку захворювання діляться на:

• вогнищеві – розвиваються як наслідок інсульту, черепно-мозкової травми, раку мозку;

• дифузні – розвиваються в результаті хронічної ішемії мозку при артеріальній гіпертензії, цукровому діабеті, ожирінні (судинні), деменції (нейродегенеративні), кількох захворювань (змішані).

При вогнищевих ураженнях страждає 1 або декілька функцій мозку, при дифузних – більша кількість, іноді всі функції.

Симптоми енцефалопатії

Про пошкодження головного мозку можуть свідчити такі симптоми:

• погіршення пам'яті;

• труднощі з плануванням роботи, виконанням елементарних обчислень;

• людина постійно губить речі;

• труднощі з розумінням візуальних образів;

• неможливість правильно підібрати слова, щоб передати свої думки;

• проблеми з писемністю, втрата грамотності;

• різкі, безпричинні перепади настрою;

• сильні особистісні зміни: в темпераменті, сприйнятті життя, уподобаннях, схильностях;

• апатія, схильність до ізоляції;

• втрата інтересу до будь-якої соціальної активності: роботи, хобі, спілкування з друзями, з сім'єю;

• проблеми з особистою гігієною;

• втрата можливості самостійно за собою доглядати: одягатися, митися тощо.

Фактори ризику при розвитку енцефалопатії

Оскільки енцефалопатія включає в себе різні хвороби, чітких причин її розвитку назвати не можна. Але є фактори ризику, які однозначно негативно впливають на роботу мозку. До них відносяться:

• інсульт;

• черепно-мозкова травма;

• пухлина мозку;

• гіпертонічна хвороба;

• цукровий діабет;

• ожиріння;

• вік старше 55-ти років;

• ішемічна хвороба серця;

• хронічна серцева недостатність;

• куріння.

Діагностика і лікування

Щоб оцінити когнітивні здібності пацієнта, лікар використовує скринінгові нейропсихологічні шкали. Це завдання і запитання, на які пацієнт відповідає на прийомі у лікаря. За кожну відповідь йому присвоюється бал, які підсумовуються. Від отриманої суми балів залежить оцінка фахівцем стану людини: це може бути норма або патологія. Масштаби ураження мозку також можна визначити за допомогою отриманої суми балів.

Однак варто зазначити, що дані шкали використовуються не завжди. Оскільки досвідчені лікарі вже через 10-15 хвилин спілкування з хворим здатні визначити, є у нього ураження мозку, чи ні.

Також при постановці діагнозу потрібно знати, чи може пацієнт самостійно харчуватися, готувати і купувати продукти, одягатися (охайно і по погоді), дотримуватися правил особистої гігієни.

З діагностичних процедур використовується МРТ і КТ головного мозку, яке допомагає виявити уражені ділянки мозку і оцінити масштаби їх пошкодження.

Лікування енцефалопатії дуже різноманітне. Все залежить від того, про яку саме хворобу йде мова і що її спровокувало. Можлива така терапія:

• лікування серцево-судинних захворювань;

• поліпшення кровопостачання, метаболізму головного мозку;

• усунення неврологічних симптомів;

• психотерапія;

• паліативна допомога.

Пацієнтам потрібно відмовитися від куріння, вести фізично активний спосіб життя, контролювати масу тіла.

Профілактика енцефалопатії

До можливих методів профілактики відносяться:

• контроль артеріального тиску;

• своєчасне лікування серцево-судинних захворювань;

• контроль цукрового діабету;

• уникнення черепно-мозкових травм;

• відмова від куріння;

• правильне харчування;

• фізична активність;

• активна мозкова діяльність.

При появі перших підозрілих симптомів слід звернутися до лікаря. Адже лікування неврологічних патологій на ранніх стадіях завжди набагато ефективніше, ніж запущених форм хвороби.