Тревожно-фобические расстройства

Термином тревожно-фобические расстройства объединяют все расстройства психики, для которых характерен страх событий или ситуаций, не представляющих реальной угрозы или опасности. При этом больной вынужден избегать пугающих обстоятельств, а попадая в них испытывает массу дискомфорта. Практически все тревожно-фобические расстройства имеют функциональный характер, являются обратимыми и поддаются лечению.

На сегодняшний день фобии различного характера широко распространены во всем мире. По статистике, частота их встречаемости среди населения разных стран колеблется в пределах 5-12%. Примечательно, что женщины страдают тревожно-фобическими расстройствами в четыре раза чаще мужчин.

Классификация

Всего выделяют несколько видов тревожно-фобических расстройств:

1. Агорафобия — бессознательный страх перед открытыми пространствами. Проявляется боязнью мостов, безлюдных улиц, площадей, поездок в различном транспорте, страхом толп и очередей.
2. Социальные фобии, которые могут проявляться страхом публичных выступлений, встреч с незнакомыми людьми, поддержания разговоров, посещения общественных туалетов. У человека с фобией возникает повышенная тревожность в этих и многих других социальных ситуациях.
3. Специфические фобии — проявляются боязнью особых вещей или событий. У больных возможен страх определенных животных, насекомых, инъекций, посещений стоматолога, поездок в лифтах и т.д.

Причины и механизм развития

Провоцировать развитие фобий могут генетические, физиологические, социальные или личностные факторы. В некоторых случаях тревожно-фобические расстройства могут иметь многофакторную этиологию и развиваться у предрасположенных людей под воздействием внешних обстоятельств.

Наиболее значимые факторы риска:

• пережитые ранее психотравмирующие события;
• дефицит внимания или гиперопека в детском возрасте;
• внешние поведенческие ограничения;
• повышенная чувствительность и эмоциональная лабильность;
• наследственная предрасположенность, наличие аналогичных расстройств у близких родственников.

Проявление симптомов фобии происходит непосредственно при воздействии триггера — вещи или события, вызывающих тревогу.

Диагностические критерии

По внешним проявлениям тревожно-фобические расстройства мало чем отличаются от других типов тревоги. Возникающие при них симптомы могут иметь различную интенсивность — от легкого дискомфорта до настоящей паники. Перед попаданием в пугающую ситуацию человек всегда ощущает нарастающую тревожность. Примечательно, что выраженность тревоги никак не уменьшает тот факт, что остальные люди считают данную ситуацию абсолютно безопасной.

Критерии диагностики расстройств:

• появление тревоги в обычных ситуациях, которые объективно не опасны;
• избегающее поведение, попытки любой ценой избежать пугающей ситуации;
• усиление тревожности накануне событий, способных вызывать страх;
• сопутствующее появление вегетативных симптомов (тахикардия, одышка, повышенное потоотделение), которые вызывают страх смерти.

Лечение

Для лечения тревожно-фобических расстройств используют психотерапию и медикаментозную терапию. Больным могут назначаться разные группы лекарственных препаратов: антидепрессанты (агомелатин, тразодон), транквилизаторы (диазепам, клоназепам), нейролептики (алимемазин, сульпирид), анксиолитики (гидроксизин, этифоксин) и т.д. Сочетанное применение лекарственных средств и психотерапевтических методов позволяет существенно снизить тревожность и улучшить качество жизни больных.

Тривожно-фобічні розлади

Терміном тривожно-фобічні розлади об'єднують всі розлади психіки, для яких характерний страх перед подіями або ситуаціями, які не становлять реальної загрози або небезпеки. При цьому хворий змушений уникати страшних обставин, а потрапляючи в них відчуває масу дискомфорту. Практично всі тривожно-фобічні розлади мають функціональний характер, є оборотними і піддаються лікуванню.

На сьогоднішній день фобії різного характеру широко поширені в усьому світі. За статистикою, їх поширеність серед населення різних країн коливається в межах 5-12%. Примітно, що жінки страждають тривожно-фобічними розладами в чотири рази частіше за чоловіків.

Класифікація

Всього виділяють кілька видів тривожно-фобічних розладів:

• Агорафобія — несвідомий страх перед відкритими просторами. Проявляється боязню мостів, безлюдних вулиць, площ, поїздок в різному транспорті, страхом натовпів і черг.
• Соціальні фобії, які можуть проявлятися страхом публічних виступів, зустрічей з незнайомими людьми, підтримки розмов, відвідування громадських туалетів. У людини з фобією виникає підвищена тривожність в цих та багатьох інших соціальних ситуаціях.
• Специфічні фобії — проявляються острахом особливих речей або подій. У хворих можливий страх певних тварин, комах, ін'єкцій, відвідувань стоматолога, поїздок в ліфтах і т.д.

Причини і механізм розвитку

Спровокувати розвиток фобій можуть генетичні, фізіологічні, соціальні або особистісні фактори. У деяких випадках тривожно-фобічні розлади можуть мати багатофакторну етіологію і розвиватися у схильних до цього людей під впливом зовнішніх обставин.

Найбільш значущі фактори ризику:

• пережиті раніше психотравмуючі події;
• дефіцит уваги або гіперопіка в дитячому віці;
• зовнішні поведінкові обмеження;
• підвищена чутливість і емоційна лабільність;
• спадкова схильність, наявність аналогічних розладів у близьких родичів.

Прояв симптомів фобії відбувається безпосередньо при впливі тригера — речі або події, що викликають тривогу.

Діагностичні критерії

За зовнішніми проявами тривожно-фобічні розлади мало чим відрізняються від інших типів тривоги. Викликані ними симптоми можуть мати різну інтенсивність — від легкого дискомфорту до справжньої паніки. Перед потраплянням в лякаючу ситуацію людина завжди відчуває наростаючу тривожність. Примітно, що вираженість тривоги ніяк не применшує той факт, що інші люди вважають дану ситуацію абсолютно безпечною.

Критерії діагностики розладів:

• поява тривоги в звичайних ситуаціях, які об'єктивно не є небезпечними;
• уникаюча поведінка, спроби за всяку ціну уникнути лякаючої ситуації;
• посилення тривожності напередодні подій, здатних викликати страх;
• супутня поява вегетативних симптомів (тахікардія, задишка, підвищене потовиділення), що викликають страх смерті.

Лікування

Для лікування тривожно-фобічних розладів використовують психотерапію і медикаментозну терапію. Хворим можуть призначатися різні групи лікарських препаратів: антидепресанти (агомелатин, тразодон), транквілізатори (діазепам, клоназепам), нейролептики (алимемазин, сульпірид), анксіолитики (гидроксизин, етифоксин) і т.д. Одночасне застосування лікарських засобів і психотерапевтичних методів дозволяє істотно знизити тривожність і поліпшити якість життя хворих.