Нефротект розчин для інфузій флакон 250 мл №10

1000 мл розчину містять:

L-ізолейцину - 5,80 г,

L-лейцину  - 12,80 г,

L-лізину моноацетату  = 16,90 г,

в перерахунку на L-лізин - 12,00 г,

L-метіоніну - 2,00 г,

L-фенілаланіну  -  3,50 г,

L-треоніну - 8,20 г,

L-триптофану -  3,00 г,

L-валіну - 8,70 г,

L-аргініну -  8,20 г,

L-гістидину -  9,80 г,

L-аланіну  - 6,20 г,

N-ацетил-L-цистеїну - 0,54 г,

в перерахунку на L-цистеїн - 0,40 г,

гліцину -  5,305 г,

L-проліну -  3,00 г,

L-серину -   7,60 г,

L-тирозину  -  0,60 г,

гліцил-L-тирозину - 3,155 г;

допоміжні речовини: кислота оцтова льодяна, яблучна кислота, вода для ін'єкцій.

Загальна кількість амінокислот  - 100,0 г/л.

Загальний азот -  16,3 г/л

Сумарна енергетична цінність -  1600 кДж/л (=400 ккал/л).

Кислотність, що титрується - 60 мМоль NaOH/л.

Осмолярність - 960 мОсмоль/л.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до блідо-жовтого кольору.

Розчини для парентерального харчування. Амінокислоти. Код АТХ В05В А01.

Фармакодинаміка

Нефротект є розчином амінокислот, необхідних для синтезу білків при парентеральному харчуванні пацієнтів з нирковою недостатністю. Біодоступність препарату Нефротект при внутрішньовенному введенні становить 100 %. Розчин амінокислот призначений для пацієнтів з порушеннями функцій нирок.

Фармакокінетика

Оскільки тирозин погано розчиняється у воді, але є незамінною амінокислотою при порушеннях функцій нирок, до складу препарату Нефротект було включено дипептид гліцил-L-тирозин як додаткове джерело L-тирозину. Цей дипептид після застосування швидко метаболізується (період напівжиття ~ приблизно 5 хвилин) і його складові компоненти вивільняються навіть у пацієнтів із нирковою недостатністю. Вивільнені амінокислоти кумулюються разом з іншими амінокислотами та використовуються в організмі для синтезу білків.

Для парентерального харчування пацієнтів коли пероральне або ентеральне харчування неможливе, недостатнє або протипоказане, пацієнтів з порушеннями функцій нирок, пацієнтів з гострою та хронічною нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів, які перебувають на діалізі, в тому числі під час самої процедури діалізу.

Гіперчутливість до будь якого компонента препарату; вродженіпорушенняамінокислотногообміну; важка ниркова недостатність без доступу до гемофільтрації або діалізу; гостра стадія шоку. Загальні протипоказання для інфузійної терапії: гострий набряк легенів, гіпергідратація, декомпенсована серцева недостатність та гіпотонічна дегідратація. Тяжка печінкова недостатність.

На даний час невідомі.

При застосуванні препарату потрібно дотримуватися таких рекомендацій:

препарат використовувати одразу після розкриття флакона; препарат призначений тільки для однократного застосування; не використовувати препарат, у якого закінчився термін придатності; використовувати препарат тільки з неушкодженого контейнера, який містить прозорий розчин без сторонніх домішок; невикористаний залишок розчину у флаконі та всю суміш, що залишилася після інфузії препарату, слід утилізувати. препарат можна змішувати в стерильних умовах з іншими препаратами для парентерального харчування, такими як жирові емульсії, вуглеводи та електроліти.

Будь-яка інфузія в периферичну вену може спричинити подразнення стінок судини і тромбофлебіт. Тому рекомендується щодня оглядати місце встановлення катетера. Якщо хворому також призначене введення жирової емульсії, то її варто вводити у разі можливості одночасно з Нефротектом для зниження ризику розвитку флебіту.

Вибір місця встановлення катетера (центральна або периферична вена) визначається кінцевою осмолярністю суміші: для інфузії у периферичну вену межа осмолярності становить 800–900 мОсмоль/л. Необхідно враховувати вік, клінічний стан хворого і стан його периферичних вен.

Необхідно суворо дотримуватися правил асептики, особливо при встановленні катетера в центральну вену.

Препарат необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з гіпонатріємією або підвищеною осмолярністю плазми.

При проведенні терапії необхідно контролювати баланс рідини, рівень електролітів у сироватці крові, кислотно-лужний баланс, рівень сечовини та рівень аміаку.

При наявності гіпотонічної дегідратації перед початком парентерального харчування слід забезпечити організм рідиною та електролітами.

Введення будь-яких розчинів амінокислот може спровокувати гострий дефіцит фолатів, тому хворим слід щодня вводити фолієву кислоту.

Необхідно проявляти обережність при інфузії великих об’ємів рідини хворим із серцевою недостатністю.

При недостатності надниркових залоз та при печінковій, нирковій, серцевій та легеневій недостатності необхідне індивідуальне визначення дозування.

Ретельний клінічний та лабораторний моніторинг під час застосування препарату рекомендується проводити пацієнтам при таких станах: печінкова недостатність, ризик виникнення або погіршення вже наявних неврологічних розладів, пов’язаних із гіперамоніємією; ниркова недостатність, передусім при наявності гіперкаліємії, наявність факторів ризику, що сприяють виникненню або поглибленню метаболічного ацидозу, та при азотемії внаслідок порушеного ренального кліренсу. При тривалому застосуванні препарату (кілька тижнів) слід ретельно контролювати параметри крові та фактори згортання.

Препарат застосовувати тільки в умовах стаціонару.

Спеціальних досліджень щодо визначення безпеки застосування препарату Нефротект у період вагітності або годування груддю не проводили. Перед призначенням Нефротекту вагітним та жінкам, які годують груддю, необхідно оцінити співвідношення користь/ризик.

Нефротект призначений для внутрішньовенного введення. Дозування слід підбирати індивідуально.

Якщо не призначено інакше, пацієнтам з гострою та хронічною нирковою недостатністю слід вводити:

пацієнтам, які не перебувають на діалізі:

0,6–0,8 г амінокислот на 1 кг маси тіла на добу, що відповідає 6–8 мл на 1 кг маси тіла на добу;

пацієнтам, якіперебувають на діалізі:

0,8–1,2 г амінокислот на 1 кг маси тіла на добу, що відповідає 8–12 мл на 1 кг маси тіла на добу;

для парентерального харчування під час довготривалої процедури гемодалізу:

0,5–0,8 г амінокислот на 1 кг маси тіла/діаліз, що відповідає 5–8 мл на 1 кг маси тіла/діаліз.

Максимальна рекомендована добова доза: 0,8–1,2 г амінокислот на 1 кг маси тіла, що відповідає 8–12 мл на 1 кг маси тіла, або 560–840 мл на добу для пацієнтів з масою тіла 70 кг.

Максимальна рекомендована швидкість введення:

парентеральнехарчування:

0,1 г амінокислот на 1 кг маси тіла на годину, що відповідає 1 мл на 1 кг маси тіла на годину;

парентеральне харчування під час процедури гемодіалізу:

0,2 г амінокислот на 1 кг маси тіла на годину, що відповідає 2 мл на 1 кг маси тіла на годину. Загалом при проведенні парентерального харчування амінокислоти призначати у комбінації з інфузійними розчинами, які є джерелами енергії. При проведенні повного парентерального харчування Нефротект слід застосовувати разом з електролітами, джерелами енергії, вітамінами та мікроелементами. Нефротект разом з іншими нутрієнтами можна вводити у центральні або периферичні вени.

Нефротект можна вводити через окрему інфузійну систему або можна змішувати в асептичних умовах з іншими розчинами.

При застосуванні під час самої процедури діалізу Нефротект можна вводити безпосередньо в ін'єкційний порт приладу для діалізу.

Розчини амінокислот, включаючи Нефротект, загалом слід застосовувати в комбінації з вуглеводами та ліпідами. Винятком є застосування амінокислотних добавок під час самої процедури діалізу, протягом якої можна застосовувати діалізат, що містить глюкозу. Тривалість застосування залежить від клінічного стану пацієнта.

Діти

На даний час клінічний досвід застосування препарату Нефротект дітям відсутній.

При перевищенні дозування або швидкості введення препарату Нефротект можуть виникнути: нудота, озноб, блювання, гарячка, гіперамоніємія, гіпераміноацидемія та ацидоз; у деяких пацієнтів можливе збільшення виведення амінокислот нирками. У цьому випадку необхідно негайно припинити введення препарату. Терапія симптоматична.

У разі появи ознак передозування інфузію слід негайно припинити. У подальшому можливе її поновлення у зниженому дозуванні. Занадто швидка інфузія може спричинити перевантаження хворого рідиною та порушення балансу електролітів.

Специфічного антидоту при передозуванні не існує. Невідкладні лікувальні заходи повинні мати загальний підтримуючий характер з особливою увагою до функцій дихальної і серцево-судинної систем. Важливе значення має контроль біохімічних показників і відповідне лікування виявлених порушень.

При правильному застосуванні побічних реакцій не виявлено. Введення препарату у периферичну вену може спричинити подразнення венозних стінок і тромбофлебіт.

У разі передозування препарату іноді виникає загальна слабкість, головний біль, підвищення температури тіла; тахікардія, посилене серцебиття; реакції гіперчутливості, включаючи висипання, гіперемію шкіри, свербіж; бронхоспазм, задишка, зниження артеріального тиску аж до шоку; реакції у місті введення; відчуття ознобу, нудота, блювання, збільшення виведення амінокислот через сечові шляхи, ці явища зникають при припиненні введення препарату.

2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Не заморожувати!

Розчин для інфузій у скляних флаконах по 250 мл.

За рецептом.

Фрезеніус Кабі Австрія ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Хафнерштрассе, 36, 8055 Грац, Австрія.