Оксаліплатин Ебеве порошок ліофілізований порошок для розчину для інфузій 100 мг флакон №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ОКСАЛІПЛАТИН «ЕБЕВЕ»

(OXALIPLATIN «EBEWE»)

 

Склад:

діюча речовина: оксаліплатин (oxaliplatin);

1 флакон містить 50 мг або 100 мг оксаліплатину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат.

 

Лікарська форма.

Порошок ліофілізований для  розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТС L01X А0З.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Оксаліплатин застосовують у  комбінації з 5-фторурацилом (5-ФУ) і фоліновою кислотою (ФК) для:

•      ад’ювантної терапії колоректального раку III стадії (стадія С за класифікацією Дюка) після повної резекції первинної пухлини;

•      лікування метастатичного колоректального раку.

 

Протипоказання.

•      Гіперчутливість до оксаліплатину  або до допоміжної речовини в анамнезі.

•      Пригнічення функції кісткового мозку до початку першого курсу терапії (кількість нейтрофілів < 2 х 109/л та/або кількість тромбоцитів < 100 х 109/л).

•      Периферична сенсорна нейропатія з функціональними порушеннями до початку першого курсу терапії.

•      Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

 

Спосіб застосування та дози.

Оксаліплатин необхідно вводити лише перед фторпіримідинами (5-ФУ)!

Дози для дорослих.

Рекомендована доза при ад’ювантній терапії  колоректального раку – 85 мг/м2 поверхні тіла внутрішньовенно кожні  2  тижні  протягом  12  курсів  (загальна  тривалість  лікування  становить

6 місяців).

Рекомендована доза при терапії метастатичного колоректального раку – 85 мг/м2  поверхні тіла внутрішньовенно кожні 2 тижні.

Дози слід коригувати залежно від переносимості терапії.

Оксаліплатин застосовують переважно у комбінації з 5-ФУ, який слід вводити шляхом тривалих інфузій.

Дози для хворих із порушеннями функції нирок.

Дія оксаліплатину на хворих із тяжкими порушеннями функції нирок не досліджувалася, тому таким пацієнтам препарат протипоказаний. У разі помірної ниркової недостатності лікування можна розпочинати у звичайних рекомендованих дозах і коригувати їх залежно від вираженості токсичних ефектів (див. «Особливості застосування»). Немає необхідності коригувати дози хворим із незначними порушеннями функції нирок.

Дози для хворих із порушеннями функції печінки.

Дія оксаліплатину на хворих із тяжкими порушеннями функції печінки досліджена недостатньо. Не відзначалося збільшення гострої токсичності при лікуванні оксаліплатином пацієнтів із відхиленнями результатів функціональних печінкових тестів перед початком терапії, тому у таких випадках коригувати дози зазвичай немає потреби.

Дози для пацієнтів літнього віку.

Не відзначалося збільшення частоти тяжких токсичних ефектів у пацієнтів старше 65 років при монотерапії оксаліплатином або при комбінованій терапії оксаліплатином у поєднанні за 5-ФУ, тому коригувати дози у таких випадках немає потреби.

Спосіб застосування.

•      Оксаліплатин не можна вводити за допомогою інфузійних систем, до складу яких входять алюмінієві частини, або через голки, що містять алюміній.

•      Розчин оксаліплатину з концентрацією 5 мг/мл не можна вводити нерозведеним.

•      Оксаліплатин не можна розчиняти у 0,9 % розчині натрію хлориду або розводити 0,9 % розчином натрію хлориду.

•      Оксаліплатин не можна змішувати з будь-якими іншими лікарськими засобами в одному інфузійному мішку/флаконі або вводити одночасно через одну інфузійну лінію (особливо 5-ФУ, лужні лікарські засоби, трометамол і препарати фолінової кислоти, що містять трометамол).

•      Оксаліплатин можна вводити одночасно з ФК через Y-подібний трійник, розміщений безпосередньо перед місцем ін'єкції. Оксаліплатин і ФК забороняється змішувати в одному інфузійному мішку/флаконі. ФК слід розвести 5 % розчином глюкози.

•      Після введення оксаліплатину інфузійну лінію і вену промити 5 % розчином глюкози.

Розчинення ліофілізованого порошку.

У флакон по 50 мг додати 10 мл води для ін'єкцій або 5 % розчину глюкози для одержання розчину з концентрацією оксаліплатину 5 мг/мл.

У флакон по 100 мг додати 20 мл води для ін'єкцій або 5 % розчину глюкози для одержання розчину з концентрацією оксаліплатину 5 мг/мл.

Приготовлений розчин перевірити візуально. Можна використовувати лише прозорий розчин без  механічних включень.  Розчин оксаліплатину з концентрацією 5 мг/мл негайно розвести 5 % розчином глюкози. Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з флакона. Невикористані залишки розчину знищують.

Приготування розчину для інфузій.

Необхідну кількість розчину оксаліплатину з концентрацією 5  мг/мл  розвести  250-500  мл 5 % розчину глюкози. Концентрація розчину для  інфузій  має  бути  не  менше  0,2  мг/мл  та  не  вище

0,7 мг/мл. Приготовлений розчин перевірити візуально. Можна використовувати лише прозорий розчин без механічних включень. Розведений розчин для інфузій є фізично і хімічно стабільним протягом 24 годин у разі зберігання при температурі 2-8 °С. З мікробіологічної точки зору розведений розчин слід використовувати негайно.

Введення.

Застосування оксаліплатину не вимагає попередньої гіпергідратації.

Розчин для інфузій вводити у периферичні або центральні вени протягом 2-6 годин. У разі екстравазації інфузію негайно припинити і призначити місцеве симптоматичне лікування. При комбінованому застосуванні у поєднанні з 5-ФУ оксаліплатин необхідно вводити  перед 5-ФУ.

 

Побічні реакції.

При комбінованій терапії оксаліплатином і 5-ФУ/ФК найчастіше відзначаються побічні ефекти з боку травного тракту (діарея, нудота, блювання і запалення слизових оболонок), з боку системи кровотворення (нейтропенія, тромбоцитопенія) і з боку нервової системи (гостра і кумулятивна периферична сенсорна нейропатія). Загалом частота і тяжкість небажаних побічних ефектів при комбінованій терапії оксаліплатином і 5-ФУ/ФК вища, ніж при терапії лише 5-ФУ/ФК. Частота побічних явищ, вказаних нижче, визначена за  наступними   принципами:   дуже  часті  (≥ 1/10),  часті   (від ≥ 1/100 до < 1/10),  нечасті  (від  ≥ 1/1000 до < 1/100), рідкі (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідкі (< 1/10000), частота невідома (не може бути встановленою за наявними даними).

Інфекції та інвазії*. Дуже часті: інфекції. Часті: риніт, інфекції верхніх дихальних шляхів, нейтропенічний сепсис+. Нечасті: сепсис+.

Порушення з боку крові і лімфатичної системи*. Дуже часті: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лімфопенія. Часті: фебрильна нейтропенія. Рідкі: гемолітична анемія, імуноалергічна тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи*. Дуже часто: алергія/алергічна реакція++.

Розлади метаболізму та харчування. Дуже часті: анорексія, гіперглікемія, гіпокаліємія, гіпернатріємія. Часті: дегідратація. Нечасті: метаболічний ацидоз.

Психічні порушення. Часті: депресія, безсоння. Нечасті: нервозність.

З боку  нервової системи*. Дуже часті: периферична сенсорна нейропатія, головний біль, сенсорні порушення, розлад смаку. Часті: запаморочення, неврит рухового нерва, менінгізм. Рідкі: дизартрія, с

индром зворотної задньої лейкоенцефалопатії (RPLS, або PRES) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору. Часті: кон'юнктивіт, порушення зору. Рідкі: транзиторне зниження гостроти зору, порушення поля зору, неврит зорового нерву, тимчасова втрата зору, що проходить після припинення лікування.

З боку органів слуху. Нечасті: ототоксичні ефекти. Рідко: глухота.

З боку судинної системи. Дуже часті: кровотеча, приливи, тромбоз глибоких вен, артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння. Дуже часті: задишка, кашель, носові кровотечі. Часті: гикавка, емболія легеневої артерії. Рідкі: інтерстиціальна хвороба легенів, іноді з летальним наслідком, фіброз легенів**.

З боку травного тракту*. Дуже часті: діарея, нудота, блювання, стоматит/мукозит, абдомінальний біль, запор. Часті: диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, гастроінтестинальна кровотеча, ректальна кровотеча. Нечасті: непрохідність кишечнику, обструкція кишечнику. Рідкі: коліт (зокрема коліт і діарея,  спричинені  Clostridium difficile), панкреатит.

З боку шкіри та її придатків. Дуже часті: дерматологічні реакції, алопеція. Часті: ексфоліативні ураження шкіри (синдром лущення шкіри на долонях і стопах), еритематозні висипання, шкірні висипання, підвищена пітливість, захворювання нігтів.

З боку м'язово-кісткової системи. Дуже часті: біль у спині. Часті: артралгія, біль у кістках.

З боку  нирок та сечовидільної системи. Часті: дизурія, гематурія, часті та болісні позиви до сечовипускання.

Загальні порушення та реакції у місці введення. Дуже часті: втомлюваність, гарячка+++, астенія, біль, реакції у місці введення препарату++++.

Лабораторні показники. Дуже часті: підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня білірубіну, підвищення рівня лактатдегідрогенази, збільшення маси тіла (ад’ювантна терапія). Часті: підвищення рівня креатиніну, втрата маси тіла (при лікуванні метастатичного раку).

* - див. докладну інформацію у розділі, наведеному нижче.

** -

див. розділ «Особливості застосування».

+ - часто зустрічається нейтропенічний сепсис, включаючи летальні випадки.

++ - дуже часті алергії/алергічні реакції, що виникали переважно під час проведення інфузії та іноді завершувалися летально. До частих алергічних реакцій належать шкірні висипання, зокрема кропив’янка, кон’юнктивіт та риніт. До частих анафілактичних реакцій або анафілактоїдних реакцій належать бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія, відчуття болю у грудній клітці та анафілактоїдний шок.

+++ - дуже часто зустрічається гарячка та тремтіння (тремор) виникають або через інфекцію (з фебрильною нейтропенією чи без неї), або, можливо, за імунологічним механізмом.

++++ - Спостерігалися реакції у місці введення препарату, в тому числі локалізований біль, почервоніння, набряк, тромбоз. Потрапляння препарату в навколосудинні тканини також може обумовлювати місцевий біль та запалення, що можуть бути тяжкими та призводити до ускладнень, у тому числі до некрозу, особливо коли оксаліплатин вводять через периферичну вену.

 

Опис деяких побічних реакцій.

Гематологічна токсичність.

Частота, за кількістю уражених пацієнтів (%) та ступінь тяжкості