// <!-- Meta Pixel Code --> <img height="1" width="1" style="display:none" src="https://www.facebook.com/tr?id=1443666692776941&ev=PageView&noscript=1" /> // <!-- End Meta Pixel Code -->
Замовлення Замовлення Обране Обране
Є світло чи ні - наші аптеки працюють завжди!
anc

Нормопрес таблетки №20

Київський вітамінний завод АТ
Артикул: 3366
Нормопрес таблетки №20 Нормопрес таблетки №20
status-success Є в наявності
40.5 грн
Є світло чи ні - наші аптеки працюють завжди!
Упаковка
0
блістер
1
Ціна дійсна при замовленні на сайті
Оплата tooltip
Доставка tooltip
Повернення tooltip

Особливості застосування

Торгова назва
Нормопрес
Діюча речовина

Гідрохлоротіазид, Каптоприл

Дорослим
МОЖНА
Дітям
НЕ МОЖНА
Вагітним
НЕ МОЖНА
Годуючим
НЕ МОЖНА
Алергікам
З обережністю
Водіям
НЕ МОЖНА
Умови відпуску
За рецептом
Форма
Таблетки
Форма випуску
блістер
Спосіб застосування
Внутрь, твердые

Опис

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. нормопрес - комбінований антигіпертензивний препарат, що містить дозовану комбінацію каптоприлу і гідрохлоротіазиду.

Каптоприл - інгібітор АПФ. Пригнічує утворення ангіотензину II, перешкоджаючи його судинозвужувального дії і стимулюючому впливу на секрецію альдостерону в надниркових залозах. Знижує ОПСС, АТ, зменшує переднавантаження на міокард, знижує тиск у правому передсерді та малому колі кровообігу.

Гідрохлортіазид викликає помірно виражений діуретичний ефект, збільшуючи виведення з організму іонів натрію, хлору, калію і води. Зменшує вміст іонів натрію в судинній стінці, знижуючи її чутливість до вазоконстрикторних впливів і посилюючи тим самим антигіпертензивний ефект каптоприлу.

Фармакокінетика. Каптоприл при застосуванні внутрішньо активно абсорбується в травному тракті. С max в плазмі крові досягається через 1 год після застосування препарату. Зв'язування з білками крові становить 25-30%. Метаболізується в печінці. Головними метаболітами є каптоприл-цистеїн, дисульфітний димер каптоприлу. Т ½ близько 2-3 ч. 95% каптоприлу виводиться нирками: 50% - у вигляді метаболітів, решта - в незміненому вигляді.

Гідрохлортіазид при прийомі всередину абсорбується в шлунково-кишковому тракті на 68-78%. Т ½ становить близько 3-4 ч. 20-75% гідрохлортіазиду виводиться нирками в незміненому вигляді. У хворих з нирковою недостатністю виведення препарату уповільнюється.

Показання

Аг.

Застосування

Препарат потрібно приймати за 1 год до їжі, оскільки при застосуванні препарату під час їжі його всмоктування знижується.

Дози повинні підбиратися індивідуально, відповідно до клінічної картині захворювання.

Початкова доза може залишати ½ таблетки (25 мг каптоприлу та 12,5 мг) 1 раз на добу. Надалі при необхідності підтримуюча доза може бути підвищена до 1 таблетки (50 мг каптоприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду) 1 раз на добу. Максимальний терапевтичний ефект спостерігається на 6-8-му тижні від початку лікування. Коригування дози слід проводити з 6-тижневими інтервалами, якщо клінічні прояви не потребують швидкої зміни дозування. При недостатньому зниженні артеріального тиску в схему лікування можна включити додатково каптоприл і гідрохлоротіазид у вигляді монопрепаратів. При цьому добова доза каптоприлу не повинна перевищувати 150 мг, гідрохлортіазиду - 50 мг.

Хворі з порушенням функції нирок. Оскільки каптоприл і гідрохлоротіазид виводяться з організму переважно нирками, при порушеній функції нирок рівень препаратів в плазмі крові може підвищуватися, тому рекомендується зниження дози: при кліренсі креатиніну від 30 до 80 мл/хв початкова доза становить ½ таблетки (25 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу (вранці).

Протипоказання

Підвищена чутливість до каптоприлу, інших інгібіторів апф, гідрохлортіазиду, інших препаратів, похідних сульфонаміду, або інших компонентів препарату.

Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку під час лікування іншими інгібіторами АПФ.

Природжений (ідіопатичний) ангіоневротичний набряк.

Тяжкі порушення функції нирок; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки.

Анурія.

Стеноз гирла аорти та інші обструктивні порушення, які перешкоджають відтоку крові з лівого шлуночка.

Гіпертрофічна кардіоміопатія з низьким серцевим викидом.

Гіперкаліємія.

Резистентна до лікування може спостерігатися гіпокаліємія або гіперкальціємія.

Рефрактерная гіпонатріємія.

Симптоматична гіперурикемія (подагра).

Первинний гіперальдостеронізм.

Порфирія.

Важка ниркова (кліренс креатиніну 30 мл/хв) або печінкова недостатність.

Побічні ефекти

каптоприл

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, панцитопенія (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тромбоцитопенія, анемія (включаючи апластичну та гемолітичну), лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.

З боку обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.

З боку центральної нервової системи: порушення сну, сплутаність свідомості, депресія, головний біль, сонливість, порушення смаку, запаморочення, парестезії, порушення мозкового кровообігу (включаючи інсульт і синкопе), астенія.

З боку органу зору: нечіткість зору.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія або тахіаритмія, стенокардія, кардіогенний шок, асистолія, артеріальна гіпотензія, синдром Рейно, припливи, блідість шкірних покривів.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: сухий, дратівливий (непродуктивний) кашель, задишка, бронхоспазм, риніт, ларингіт, алергічний альвеоліт / еозинофільна пневмонія, біль за грудиною.

З боку травної системи: сухість у роті, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль в животі, діарея, запор, стоматит / афтозний стоматит, глосит, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки та холестаз (включаючи жовтяницю), гепатит (включаючи некроз), підвищення рівня печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: свербіж з висипом / без висипу, висип, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, повік, язика, інтерстиціальний ангіоневротичнийнабряк, периферичні набряки, кропив'янка, синдром Стівенса - Джонсона, поліморфна еритема, фотосенсибілізація, еритродермія, пемфігоїдні реакції, ексфоліативний дерматит, аутоімунні захворювання, лихоманка.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія.

З боку сечовидільної системи та нирок: порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), протеїнурія, поліурія, олігурія, підвищена частота сечовипускання, нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення: втомлюваність, лімфаденопатія.

Лабораторні показники: збільшення вмісту азоту сечовини, креатиніну в плазмі крові, зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, підвищення ШОЕ, підвищення рівня антинуклеарних антитіл, може спричинити хибнопозитивний результат аналізу сечі на ацетон.

Гідрохлортіазид

Інфекції та інвазії: сіаладеніт.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, порушення функції кісткового мозку.

З боку обміну речовин і метаболізму: анорексія, гіперглікемія, глюкозурія, зниження толерантності до глюкози, що може спровокувати маніфестацію латентного цукрового діабету, гіперурикемія, що може викликати напади подагри у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання, порушення електролітного балансу, зокрема гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію та кому, ацидоз; гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія; гіперкальціємія, підвищення рівня холестерину і тригліцеридів.

З боку центральної нервової системи: неспокій, нервозність, депресія, зміна настрою, порушення сну, дезорієнтація, сплутаність свідомості, головний біль, сонливість, судоми, парестезії, вертиго, запаморочення.

З боку органу зору: ксантопсія, транзиторні порушення зору.

З боку серцево-судинної системи: постуральна АГ, аритмія, некротичний ангиит (васкуліт, шкірний васкуліт).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: респіраторні дистресс, в тому числі пневмоніт і набряк легенів.

З боку травної системи: втрата апетиту, спрага, сухість у роті, нудота, блювота, подразнення шлунка, діарея, запор, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: холестатична жовтяниця (внутрішньопечінковий холестаз), холецистит.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: фотосенсибілізація, висип, екзема, пурпура, вовчакоподібний синдром, реактивація шкірної червоного вовчака, кропив'янка, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: м'язовий спазм, міалгії.

З боку сечовидільної системи та нирок: порушення ниркової функції, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивних органів і молочних залоз: статеві порушення.

Загальні порушення: гарячка, слабкість, виснаження.

Особливі вказівки

Перед початком лікування слід зменшити або повністю припинити прийом діуретиків. перед призначенням інгібіторів апф слід відкоригувати ОЦК, а також вирішити питання про призначення мінімальної ефективної оптимальної дози препарату.

Під час застосування препарату слід періодично визначати рівень електролітів (зокрема калію), вміст сечовини та креатиніну в плазмі крові, картину периферичної крові.

Під час застосування препарату показана дієта з низьким вмістом натрію.

Під час застосування препарату не рекомендується вживати алкогольні напої.

Препарат застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювоти, дієти з пониженим вмістом натрію) і пацієнтам на гемодіалізі, оскільки можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Перед застосуванням препарату слід провести корекцію водно-електролітного балансу.

Препарат застосовувати з обережністю у хворих з вираженими порушеннями серцевої діяльності, пацієнтам похилого віку (старше 65 років). Призначення препарату цієї категорії пацієнтів можливо тільки в умовах ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.

У разі гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтального положення (лягти на спину), а при необхідності - збільшити ОЦК за рахунок введення 0,9% розчину натрію хлориду.

Особливості застосування, пов'язані з наявністю в складі препарату каптоприлу

Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 40 мл/хв). Початкові дози каптоприлу слід призначати відповідно до кліренсом креатиніну, а в подальшому - в залежності від реакції пацієнта на лікування. Слід регулярно проводити контроль показників функції нирок (на початку і періодично під час лікування): визначати рівень калію і креатиніну в плазмі крові.

Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з неускладненій АГ, оскільки в окремих випадках можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Імовірність її розвитку підвищується у пацієнтів з порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювоти, дієти з пониженим вмістом натрію) і пацієнтів на гемодіалізі. Також симптоматична гіпотензія відзначена у пацієнтів з серцевою недостатністю. Лікування таких хворих слід починати під наглядом лікаря, низькими дозами, при цьому ретельно підбирати дози. Це також стосується і пацієнтів з ішемічною хворобою серця або захворюваннями судин мозку, у яких значне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу (інсульт).

Необхідно уникати прийому каптоприлу при розвитку кардіогенного шоку і значних гемодинамічних порушень.

Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, оскільки при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку важкої АГ і ниркової недостатності. Лікування таких хворих слід починати під наглядом лікаря, низькими дозами, при цьому ретельно підбирати дози.

Препарат слід застосовувати з обережністю у хворих на цукровий діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або інсулін, і регулярно контролювати рівень глюкози в крові, особливо протягом першого місяця лікування.

Дуже рідко прийом інгібіторів АПФ пов'язаний з синдромом, який починається з холестатичної жовтяниці та швидко прогресує до некрозу печінки та (іноді) призводить до летального результату. Механізм цього синдрому не визначений. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ і у яких розвинулася жовтяниця або помітне підвищення рівня печінкових ферментів, слід припинити застосування інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря.

У пацієнтів з порушенням функції нирок або які приймають каптоприл у відносно високих дозах (150 мг/добу) можливий розвиток протеїнурії. Вміст білка в сечі 1 г/добу зареєстровано приблизно у 0,7% пацієнтів, які отримували каптоприл. Нефротичний синдром діагностований у 20% пацієнтів з протеїнурією. У більшості випадків протеїнурія зникала протягом 6 місяців після відміни препарату. Параметри функції нирок, такі як рівень азоту сечовини та креатиніну, змінювалися рідко. У хворих з порушенням функції нирок слід визначити вміст білка в сечі до лікування і періодично контролювати під час терапії препаратом.

Повідомлялося про випадки нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок при відсутності інших факторів нейтропенія виникала рідко. Вкрай обережно препарат слід призначати хворим з коллагенозами, пацієнтам, які проходять курс лікування імунодепресантами, приймають алопуринол або прокаїнамід, а також при поєднанні цих станів, особливо на тлі наявного порушення функції нирок. У деяких таких пацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, які не завжди піддаються інтенсивної терапії антибіотиками. При застосуванні препарату у таких пацієнтів слід проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів в крові та їх диференційний підрахунок (до лікування, кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування і періодично надалі) і попередити хворого про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції (підвищення температури тіла , збільшення лімфатичних вузлів, біль в горлі). При виникненні нейтропенії (кількість нейтрофілів 1000 / мм 3) застосування препарату слід припинити. Після припинення терапії у більшості хворих кількість нейтрофілів швидко повертається до нормального рівня.

У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, в тому числі каптоприл, спостерігається підвищення рівня калію в плазмі крові. До групи ризику розвитку гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, особи, які беруть калійзберігаючі діуретики, харчові добавки з калієм, а також пацієнти, які приймають інші лікарські засоби, що підвищують рівень калію в сироватці крові. Якщо прийом вищезазначених препаратів на тлі лікування інгібіторами АПФ необхідний, слід регулярно контролювати рівень калію в сироватці крові.

Повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та гортані у деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, особливо в перші тижні лікування. В окремих випадках ангіоневротичний набряк може розвинутися навіть після тривалого лікування інгібіторами АПФ. Зареєстровано поодинокі летальні випадки в результаті ангіоневротичногонабряку гортані або язика. У разі розвитку набряку слід негайно припинити прийом каптоприлу і провести відповідне лікування. Пацієнта необхідно госпіталізувати та встановити спостереження протягом принаймні 12-24 год до повного зникнення симптомів. Для пацієнтів негроїдної раси властивий високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

У пацієнтів, які підлягають хірургічному втручанню або анестезії препаратами, що знижують артеріальний тиск, каптоприл може блокувати підвищення утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Гіпотензію, яка виникла в результаті цього механізму, слід скорегувати за допомогою введення додаткового об'єму рідини.

При застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів може з'явитися стійкий непродуктивний кашель, який зникає після припинення лікування.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, можливий розвиток стійких анафілактоїднихреакцій. Розвитку цих реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проходження гемодіалізу з використанням високопроточних мембран, можливий розвиток стійких анафілактоїднихреакцій. Розвитку цих реакцій можна уникнути шляхом заміни діалізних мембран на мембрани іншого типу або застосовувати антигіпертензивні засоби іншого класу.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності можливий розвиток стійких анафілактоїднихреакцій. Розвитку цих реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.

Для препаратів, що містять інгібітори АПФ, можлива перехресна гіперчутливість.

Застосування інгібіторів АПФ, в тому числі каптоприлу, у пацієнтів негроїдної раси менш ефективно для зниження артеріального тиску, ніж у пацієнтів іншої раси, внаслідок переважання низьких фракцій реніну.

Одночасне застосування препарату з літієм не рекомендується через посилення токсичності останнього.

Особливості застосування, пов'язані з наявністю в препараті гідрохлортіазиду

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних лікарських засобів, у деяких пацієнтів може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія.

При лікуванні тіазидами можливе зниження глюкозотолерантний. Може виникнути необхідність у модифікації доз протидіабетичних засобів, в тому числі інсуліну. На тлі терапії тіазидами може маніфестувати латентний цукровий діабет.

Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками кальцію, а також викликати невелике тимчасове підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Значна гіперкальціємія може бути проявом латентного гіперпаратиреозу.

У пацієнтів, які отримують тіазиди, можуть розвиватися реакції гіперчутливості при наявності алергії або бронхіальної астми в анамнезі, а також якщо у пацієнтів раніше не було цих захворювань. Надходили повідомлення про загострення системного червоного вовчака або її активації на тлі прийому тіазидів.

Препарат може впливати на результати наступних лабораторних аналізів:

  • може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду в плазмі крові;
  • лікування слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження для оцінки функції паращитовидних залоз;
  • здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Препарат застосовувати з обережністю при порушенні функції печінки або при прогресуючих захворюваннях печінки, оскільки тіазиди можуть викликати порушення водно-електролітного балансу, що може привести до швидкого розвитку печінкової коми. Призначення препарату цієї категорії пацієнтів можливо тільки в умовах ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.

Препарат слід застосовувати з обережністю при порушенні функції нирок, оскільки тіазиди можуть викликати азотемію. Також можлива кумуляція препарату. При прогресуванні захворювань нирок, що характеризуються підвищенням рівня залишкового азоту в крові, слід ретельно оцінити доцільність продовження терапії і при необхідності припинити лікування.

Гіпотензивну дію гідрохлоротіазиду може підсилюватися після симпатектомії.

У пацієнтів, що приймають гідрохлортіазид, можливе загострення подагри через підвищення концентрації сечової кислоти, клінічний прояв прихованої форми цукрового діабету, загострення системного червоного вовчака.

Під час лікування тіазиднимидіуретиками повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості. Якщо під час застосування препарату виникають реакції фоточутливості, то препарат рекомендується скасувати. Якщо лікар вважає за необхідне повторне призначення діуретика, рекомендується захистити ділянки тіла, які піддаються впливу сонячних променів або штучного УФ-опромінення.

Гідрохлортіазид може викликати водно-електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпонатріємія і гіпохлоремічний алкалоз). Симптоми: сухість у роті, спрага слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль в м'язах або судоми, м'язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія; тахікардія і шлунково-кишкові порушення, такі як нудота і блювота. Хоча одночасне застосування з каптоприлом знижує ризик розвитку гіпокаліємії, викликаної гідрохлортіазидом, до групи підвищеного ризику розвитку гіпокаліємії відносяться пацієнти з цирозом печінки, підвищеним діурезом, недостатнім пероральним заміщенням втрати електролітів, а також особи, які отримують терапію ГКС або АКТГ. У спекотну погоду у пацієнтів, схильних до набряків, може виникнути гіпонатріємія, зазвичай помірна і не вимагає лікування.

Гідрохлортіазид може викликати гіперкальціємію, тому перед проведенням визначення функції паращитовидних залоз препарат слід відмінити.

Гідрохлортіазид може підвищувати рівень холестерину і тригліцеридів, знижувати в крові вміст магнію і тиреоглобуліну, що зв'язують йод (без ознак порушень функції щитоподібної залози).

Гідрохлортіазид може стати причиною позитивного тесту на допінг.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна приймати препарат.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Препарат не слід застосовувати в період вагітності та годування груддю.

Діти. Даних про застосування препарату у дітей немає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При застосуванні препарату слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами, оскільки можуть виникати запаморочення і сонливість, особливо на початку терапії.

Взаємодії

При одночасному застосуванні препарату з такими лікарськими засобами можливо:

з діуретиками (тіазидними або петльовими) - ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок дегідратації, викликаної прийомом діуретиків у високих дозах. Гіпотензивний ефект можна знизити шляхом скасування діуретиків, збільшення споживання рідини та солі, зниження початкових доз каптоприлу;

з калійзберігаючимидіуретиками або харчовими добавками з калієм. Інгібітори АПФ знижують втрату калію, спричинену застосуванням діуретиків. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, триамтерен або амілорид), добавки з калієм або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до гіперкаліємії. При одночасному призначенні з-за наявною гіпокаліємії їх слід застосовувати з великою обережністю і з частим моніторингом концентрації калію в сироватці крові.

з блокаторами α- і β-блокатори, блокаторами кальцієвих каналів пролонгованої дії та іншими гіпотензивними засобами, органічними нітратами, інгібіторами МАО, снодійними засобами (нітразепам), транквілізаторами (алпразолам) - посилення гіпотензивної дії препарату; комбінацію даних лікарських засобів застосовують з обережністю;

з вживанням препаратами та напоями, барбітуратами, наркотичними засобами, нейролептиками, трициклічними антидепресантами - посилення гіпотензивної дії препарату і ортостатичноїгіпотензії;

з симпатоміметиками, естрогенами, метанаміном - ослаблення гіпотензивної дії препарату;

з нестероїдними протизапальними препаратами - ослаблення гіпотензивної дії препарату і зниження функції нирок з підвищенням концентрації калію в плазмі крові, рідко можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у хворих з порушенням функції нирок. Комбінацію даних лікарських засобів застосовують з обережністю. Перед початком лікування слід нормалізувати водно-сольовий обмін, при лікуванні проводити періодичний контроль функції нирок. При застосуванні саліцилатів у високих дозах гідрохлортіазид може посилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему;

з алопуринолом, прокаїнамідом, імуносупресивними препаратами (азатіоприн) і цитостатиками - пригнічення кровотворення;

з діазоксидом - посилення гипергликемического, гіперурикемічну, гіпотензивної дії; може знадобитися періодичний контроль рівня глюкози в плазмі крові та концентрації сечової кислоти;

з анестетиками, недеполяризуючими миорелаксантами, препаратами для ініціювання наркозу (тубокурарину хлорид, галламіна тріетіодід) - посилення дії вищевказаних препаратів; може виникнути потреба в регулюванні дози та водно-сольового обміну перед проведенням хірургічної операції;

з препаратами літію - одночасне застосування інгібіторів АПФ і літію може спричинити тимчасове підвищення рівня літію в сироватці крові та інтоксикацію літієм. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і тіазидів може додатково підвищити рівні літію в сироватці крові та ризик інтоксикації літієм. Тому не рекомендується одночасне застосування каптоприлу з літієм. Якщо така комбінація препаратів необхідна, слід проводити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові;

з карбамазепіном - підвищення ризику розвитку гіпонатріємії; може знадобитися періодичний контроль рівня електролітів;

з амфотерицином В, карбеноксолоном, ГКС, кортикотропіном, стимулюючими проносними засобами - посилення електролітного дисбалансу, зокрема виникнення гіпокаліємії;

зметформіном - метаболічний ацидоз у хворих з порушенням функції нирок;

з метилдопою - в окремих випадках - гемолітична анемія;

з антидіабетичними препаратами, пероральними антикоагулянтами, препаратами для лікування подагри - ослаблення дії вищевказаних препаратів; може виникнути потреба в регулюванні дози препаратів;

з лікарськими засобами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в плазмі крові, в тому числі:

  • антиаритмічні засоби класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), класу ΙΙΙ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, тріфторперазін, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
  • інші засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин, галофантрин, кетансерін, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін в / в - існує ризик розвитку аритмії типу пірует на тлі можливої гіпокаліємії і гіпомагніємії, необхідний періодичний контроль рівня калію в плазмі крові та ЕКГ;

з пресорними амінами (норадреналін) - слід припинити лікування препаратом за тиждень до початку хірургічної операції;

з антацидами, їжею, колестиполом, колестираміном - зниження всмоктування і зменшення біодоступності препарату;

з пробенецидом - зниження виведення каптоприлу;

з йодовмісними контрастними засобами - підвищення ризику розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні високих доз, внаслідок дегідратації, викликаної гідрохлортіазидом. Перед введенням йоду необхідно нормалізувати рівень рідини в організмі.

Застосування препарату може призвести до позитивного результату при аналізі сечі на ацетон.

Препарат можна застосовувати для лікування гострого інфаркту міокарда в поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою (кардіологічні дози), тромболітичними засобами, блокаторами β-адренорецепторів та / або нітратами.

Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат). Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками цитотоксичних лікарських препаратів і посилювати їх міелосупрессорний ефект.

Антихолінергічні засоби (наприклад атропін, біпериден). Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту і зниження швидкості евакуації зі шлунка біодоступність діуретиків тіазидного типу підвищується.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватися гіперурикемія і зростати ризик ускладнень начебто подагри.

Амантадин. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть підвищувати ризик побічних ефектів амантадину.

НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту 3 г/добу і неселективні НПЗП. При одночасному прийомі НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект гідрохлоротіазиду і посилювати вплив гідрохлортіазиду на рівень калію в сироватці крові.

Лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в плазмі крові. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в плазмі крові та ЕКГ-обстеження, якщо гидрохлоротіазід приймати одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці (наприклад глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби), та препаратів, що викликають поліморфну тахікардію піруетная типу (шлуночкову тахікардію ), в тому числі деякі антиаритмічні засоби, оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії.

Передозування

каптоприл

Симптоми: різке зниження артеріального тиску, тахікардія, головний біль, відсутність апетиту, порушення смакових відчуттів, шкірні алергічні реакції, нейтропенія. У важких випадках можливі судоми, парези, шок, ступор, порушення ритму серця, брадикардія, ниркова недостатність, електролітний дисбаланс. При появі цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.

Хворому слід надати горизонтальне положення, промити шлунок.

При тяжких симптомах передозування хворий підлягає терміновій госпіталізації для проведення інтенсивних методів детоксикації, у тому числі гемодіалізу, і заходів, спрямованих на збільшення ОЦК, нормалізації функцій серцево-судинної, дихальної та нервової систем, відновлення функції нирок. Необхідно уникати проведення гемодіалізу через високопродуктивні мембрани з поліакрілонітрітметалосульфата (АN69), гемофільтрації через можливість розвитку анафілактоїдних реакцій. Перитонеальний діаліз неефективний.

Лікування. Симптоматична терапія, спрямована на нормалізацію артеріального тиску і усунення інших симптомів.

Гідрохлортіазид

Симптоми: слабкість, нудота, блювота, діарея. Ці явища швидко зникають при зниженні дози або відміні препарату. У деяких випадках при прийомі препарату у високих дозах повідомлялося про можливість виникнення таких симптомів: тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, запаморочення, сплутаність свідомості, порушення свідомості, спазми м'язів, парестезії, виснаження, поліурія, олігурія, анурія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищення рівня азоту сечовини в крові (у хворих з нирковою недостатністю). Важкими проявами передозування можуть бути важкі порушення водно-електролітного балансу і розвиток коматозного стану як результат безпосереднього патологічного дії гідрохлоротіазиду на ЦНС, слабкість, нудота, блювота, спрага.

Лікування. Для виведення препарату зі шлунка рекомендується викликати блювання, промити шлунок, прийняти сорбенти. У разі виникнення важких проявів передозування хворий підлягає негайній госпіталізації в спеціалізований лікувальний заклад для проведення інтенсивних детоксикаційних заходів (гемодіаліз), а також усунення водно-електролітних порушень, нормалізації функції серцево-судинної, дихальної систем і ЦНС, відновлення функції нирок. Специфічного антидоту немає. У разі гіпотензії і шоку рекомендується введення рідини та електролітів (калію, натрію, магнію). До нормалізації стану пацієнта необхідний контроль балансу рідини та електролітів і функції нирок.

Умови зберігання

При температурі не вище 25 °C.