Інструкція Лейпрорелін Сандоз імплантат 5 мг шприц №1

діюча речовина: лейпрорелін ацетат;

1 імплантат містить 5 мг лейпрореліну (у формі лейпрореліну ацетату);

допоміжна речовина: полімолочна кислота.

Імплантат.

Основні фізико-хімічні властивості: імплантат від білого до жовтуватого кольору з однорідною поверхнею.

Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону. Код ATX L02A E02.

Фармакодинаміка

Активна речовина препарату Лейпрорелін Сандоз - лейпрореліну ацетат - є синтетичним аналогом природного гіпоталамусного гонадотропін-рилізинг гормону (ЛГРГ), що контролює виділення гонадотропінових гормонів ЛГ (лютеїнізуючого гормону) і ФСГ (фолікулостимулюючого гормону). Ці гормони стимулюють синтез стероїдів статевими залозами.

На відміну від фізіологічного ЛГРГ, що виділяється гіпоталамусом пульсоподібним чином, лейпрореліну ацетат (який ще називають агоністом ЛГРГ) забезпечує постійну блокаду ЛГРГ-рецепторів гіпофіза протягом усього періоду лікування, унаслідок чого гіпофіз перестає сприймати і реагувати на початкову короткочасну стимуляцію. У результаті зворотного пригнічення секреції гіпофізом гонадотропіну відбувається зниження рівнів тестостерону, який впливає на ріст ракової тканини простати. За нормальних обставин ця тканина стимулюється дигідротестостероном, який виділяється у відповідь на зниження рівня тестостерону в клітинах простати.

Постійний прийом лейпрореліну ацетату забезпечує зменшення кількості та чутливості (так звана понижувальна регуляція) рецепторів гіпофіза, а отже, зниження рівнів ЛГ, ФСГ і ДГТ. Це, своєю чергою, призводить до зниження рівнів тестостерону до кастратного діапазону. Дослідження на тваринах продемонстрували антиандрогенний ефект і гальмування росту карциноми простати. Згідно з експериментальними та клінічними дослідженнями, тримісячний курс лікування лейпрореліном ацетатом після початкової стимуляції забезпечує зниження секреції гонадотропіну. У чоловіків підшкірне введення лейпрореліну ацетату спочатку викликає зростання рівнів ЛГ і ФСГ, що супроводжується тимчасовим зростанням рівнів тестостерону і дигідротестостерону. Через короткочасне погіршення клінічної картини в перші 3 тижні лікування, яке спостерігалося в поодиноких випадках, чоловікам із раком простати на початковому етапі лікування можна призначити додатковий прийом антиандрогенів. Тривалий прийом лейпрореліну ацетату, навпаки, призводить до зниження рівнів ЛГ і ФСГ. Рівні андрогенів у чоловіків знижуються до значень, що фіксуються після хірургічного видалення обох яєчок. Ці зміни зазвичай відбуваються через 2-3 тижні після початку терапії і зберігаються протягом усього подальшого лікування. Разом з тим, розглядаючи варіант лікування лейпрореліном ацетатом, необхідно оцінити гормональну чутливість ракової тканини простати і потенційні терапевтичні переваги орхіектомії. За необхідності орхіектомію можна замінити 3-місячними прийомами ацетату лейпрореліну. Згідно з отриманими даними постійним прийомом лейпрореліну ацетату можна підтримувати кастратні рівні тестостерону понад 5 років.

Фармакокінетика

Після ін'єкції імплантату розпочинається постійне виділення лейпрореліну ацетату (активна речовина препарату) з полімеру молочної кислоти, яке триває до 182 днів (26 тижнів). З плином часу полімер абсорбується аналогічно тому, як це відбувається з хірургічним шовним матеріалом.

Через 2 год після введення однієї дози рівень лейпрореліну досягає найвищого рівня 5216 пг/мл (5,2 нг/мл). Площа під фармакокінетичною кривою протягом трьох місяців лікування становить 32,4 нг/мл*d. Рівень, що визначається в сироватці крові, зберігається до 182 днів (26 тижнів) після введення. Рівень, що визначається в сироватці крові, зберігається до 182 днів (26 тижнів) після введення. Об'єм розподілу лейпрореліну у чоловіків становить 36 л; загальний кліренс становить 139,6 мл/хв.

Повторне застосування призводить до постійного зниження рівня тестостерону до рівня кастрації (стерильності), у разі відсутності тимчасового підвищення рівня тестостерону після першої ін'єкції.

У пацієнтів з інгібованою функцією нирок або печінки показники лейпрореліну були визначені на тому ж рівні, що й у пацієнтів зі здоровими нирками та печінкою. У деяких пацієнтів із хронічною недостатністю нирок рівень лейпрореліну в сироватці крові був вищим. Однак імовірно це спостереження не має клінічного значення.

Лікування гормонозалежного раку прогресуючої простати.

Підвищена чутливість до лейпрореліну або інших аналогів гонадотропін-рилізинг гормону чи полімолочної кислоти. Гормононезалежні пухлини. Хірургічна кастрація. Лейпрорелін Сандоз не застосовувати жінкам та дітям.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами невідома.

Оскільки антиандрогенна терапія може подовжувати інтервал QT, слід ретельно оцінити можливість супутнього застосування препарату Лейпрорелін Сандоз з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT або можуть спричиняти двонаправлену тахікардію, такими як протиаритмічні лікарські засоби класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід.) аміодарон, соталол, дофетилід, ібулітид), метадон, моксифлоксацин, нейролептики та інші (див. розділ "Особливості застосування").

Пацієнти з гіпертонією потребують ретельного моніторингу. Існує підвищений ризик виникнення депресії, симптомів емоційної лабільності, таких як плач, дратівливість, нетерплячість, гнів та агресія у пацієнтів, які застосовують антагоністи гонадотропін-рилізинг-гормонів.

На початку лікування препаратом часто відбувається короткочасне зростання сироваткових рівнів тестостерону, що може супроводжуватися тимчасовим загостренням певних клінічних симптомів (виникнення або загострення осталгії, непрохідність сечових шляхів з відповідними ускладненнями, компресія спинного мозку, міастенія ніг, лімфонобряк). При продовженні лікування препаратом ускладнення зазвичай самостійно минають. Можливе виникнення алергічних та анафілактичних реакцій, зокрема місцевих реакцій у місці введення та системних реакцій. На початковому етапі лікування для послаблення тяжкості можливих ускладнень (початкове зростання тестостерону та загострення клінічної симптоматики) можна розглянути доцільність призначення додаткових антиандрогенів.

Успішність терапії слід регулярно контролювати за допомогою клінічних випробувань (пальцевого ректального дослідження простати, УЗД, скелетної сцинтиграфії, комп'ютерної томографії) та аналізів рівня фосфатази або концентрації простат-специфічного антигену (ПСА) та тестостерону в сироватці крові.

Гіпогонадизм, що виникає при тривалому лікуванні аналогами ЛГРГ та/або орхектомії, може призвести до остеопорозу з підвищеним ризиком переломів. Розвиток остеопорозу більш виражений після орхіектомії (з підвищеним рівнем кортизолу), ніж після введення аналогів ЛГРГ.

У пацієнтів з високим ризиком додаткове введення бісфосфонатів може запобігти демінералізації кісток.

Дуже ретельного моніторингу потребують пацієнти з метастазами у головний або спинний мозок, з нервовими розладами та з непрохідністю сечових шляхів, особливо у перші кілька тижнів лікування. У рідкісних випадках у таких пацієнтів спостерігалася компресія спинного мозку та недостатність функції нирок.

При лікуванні препаратом Лейпрорелін Сандоз тести на допінг можуть показувати позитивний результат.

Зміна толерантності до глюкози спостерігалася у деяких пацієнтів, які отримували аналоги ЛГРГ. Пацієнти з діабетом потребують моніторингу під час лікування препаратом.

Антиандрогенна терапія може подовжувати QT-інтервал.

У пацієнтів з подовженням інтервалу QT в анамнезі (або відповідними факторами ризику), а також у пацієнтів, які отримують супутні лікарські засоби, що можуть подовжити інтервал QT (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій"), лікарі повинні оцінити співвідношення ризику до користі, включаючи імовірність двоспрямованої тахікардії, перш ніж розпочати лікування препаратом.

Через виникнення у деяких пацієнтів втоми, інколи дуже сильної втоми, особливо на початковому етапі лікування, що може бути зумовлено основною пухлинною хворобою, препарат навіть при правильному застосуванні може пригнічувати гостроту реакцій та негативно впливати на здатність керувати автомобілем і працювати зі складним механічним обладнанням. Алкоголь посилює цей негативний вплив. Слід також враховувати ймовірність побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.

Препарат призначений для лікування тільки пацієнтів чоловічої статі.

Рекомендована доза становить 5 мг лейпрореліну 1 раз на 3 місяці. Якщо не спостерігається тимчасове поліпшення або позитивна динаміка, продовжувати лікування не рекомендується.

У виняткових випадках застосування препарату відкладається на період до 4 тижнів, терапевтичний ефект не знижується у більшості пацієнтів.

Препарат повинен вводити лікар із досвідом проведення протипухлинної терапії. Імплантат вводиться під шкіру в живіт.

Інструкція з використання:

Уважно прочитайте цю інструкцію, оскільки шприц, що поставляється разом із цим засобом, може відрізнятися від тих, що використовувалися раніше.

1. Продезінфікуйте ділянку ін'єкції на передній черевній стінці нижче лінії пупа.

2. Вийміть шприц зі стерильного пакета і перевірте наявність імплантату в камері (див. ділянку, окреслену рамкою). За необхідності перегляньте шприц проти світла або обережно струсіть його.

3. Вийміть поршень шприца в крайнє положення, поки не побачите всю лінію в другому вікні.

Увага: поршень можна просувати вперед, щоб ввести імплантат, тільки якщо він був повністю витягнутий!

4. Зніміть захисний ковпачок з голки.

5. Тримайте корпус шприца однією рукою. Іншою рукою зберіть у складку шкіру передньої черевної стінки пацієнта нижче лінії пупа. Див. розділ малюнок. Спрямувавши голку отвором догори, введіть її на всю довжину в підшкірну клітковину. Робіть це під невеликим кутом, майже паралельно шкірі.

6. Акуратно витягніть шприц приблизно на 1 см назад. Це створить пункційний канал для імплантату.

7. Введіть імплантат у пункційний канал, просуваючи поршень уперед, доки він не зафіксується на місці і ви почуєте клацання звуку.

8. Вийміть голку. Щоб забезпечити правильність введення імплантату, перевірте, чи виглядає білий кінчик поршня з кінця голки.

Як правило, через 3 місяці можна визначити, чи є карцинома простати андрогенчутливою. Головним діагностичним параметром є аналіз концентрації простатичного специфічного антигену (ПСА), зазвичай понад 10 нг/мл в активному стані розвитку пухлини. У пробах значення ПСА визначено після видалення андрогену із застосуванням препарату в дозі 5 мг. Однак показники ПСА, як і показники тестостерону, слід визначати до початку та після застосування препарату протягом 3 місяців. Результати тестів вважаються позитивними, якщо за три місяці концентрація тестостерону перебуває на рівні стерильності (< 1 нг/мл), а значення ПСА зменшено. Зменшення значення ПСА (приблизно на 80% від базового) на ранній стадії можна розглядати як позитивний індикатор довгострокової відповіді під час видалення андрогену. У такому разі показана гормоносупресивна терапія.

Результати тестів вважаються негативними, якщо значення ПСА залишається незмінним або збільшується зі зменшенням тестостерону в пацієнта. У таких випадках продовження гормоносупресивної терапії є неприйнятним.

Однак, якщо у пацієнта визначається клінічна відповідь (наприклад, зменшення больових відчуттів, скарг на біль під час сечовипускання та відновлення нормального розміру простати), недостовірно негативні результати слід взяти до уваги. У таких рідкісних випадках застосування Лейпрореліну Сандоз 5 мг необхідно продовжити протягом наступних трьох місяців, а також відстежувати значення ПСА. Крім того, клінічну симптоматику пацієнта слід ретельно відстежувати.

Як правило, терапія застарілих гормонозалежних карцином простати із застосуванням препарату вимагає тривалого терміну лікування.

Необхідно регулярно перевіряти терапевтичний ефект лікування за допомогою клінічних обстежень (ректальна пальпація простати, ультразвукова ехографія, сканування кісток, комп'ютерна томографія) та дослідження рівнів фосфатази або ПСА та сироваткового тестостерону (особливо у разі виникнення ознак прогресування пухлини попри адекватну терапію).

Не використовувати для лікування дітей.

Наявні дані не містять відомостей про симптоми інтоксикації.

У разі передозування пацієнту слід надати симптоматичне лікування, у разі необхідності провести підтримуючу терапію.

Через пригнічення деяких статевих гормонів можуть розвиватися небажані побічні ефекти. За частотою побічні ефекти розподіляються таким чином: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 до < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000 до < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (отримані дані не дають змоги оцінити частоту поширення).

Найпоширенішими побічними ефектами лікування лейпрореліном є припливи та посилене потовиділення. Ці явища виникають із частотою 10%.

На початку лікування, як правило, спостерігається короткочасне підвищення концентрації тестостерону в сироватці крові, що може тимчасово посилити певні симптоми захворювання (біль у кістках або посилення болю в кістках, обструкція сечовивідних шляхів та її наслідки, компресія спинного мозку, м'язова слабкість ноги, лімфатичні набряки). Це посилення симптомів зазвичай регресує спонтанно, без необхідності відміни лейпрореліну.

З боку нервової системи

Нечасті: головний біль, запаморочення, занепокоєння, галюцинації, депресія, непритомність, гіпестезія, безсоння, летаргія, порушення пам'яті, зміни настрою, знервованість, нейром'язові розлади, оніміння, парестезія, периферична нейропатія, порушення смакової чутливості, вже наявних симптомів.

Рідкісні: смакові розлади, порушення нюху, мимовільні рухи, безсоння, розлади зору, розлади чутливості шкіри, інсульт гіпофіза після першого введення лейпрореліну у пацієнтів з аденомою гіпофіза, випадки появи у хворих думки про самогубство та суїцидальні спроби.

З боку дихальної системи

Часто: задишка, кашель, фарингіт.

Нечасто: утруднене дихання, кровохаркання, емфізема, носова кровотеча, плевральний випіт, шум тертя плеври, пневмонія, фіброзні утворення в легенях, інфільтрати в легенях, розлад дихання, застій у синусах.

Невідомо: інтерстиціальне захворювання легень.

З боку травного тракту

Часто: нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, сухість у роті, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастроінтестинальні порушення з можливою кровотечею, порушення функції печінки, підвищення апетиту, поліпи прямої кишки, спрага.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Нечасті: висипання, макулопапульозні висипання, алопеція, нічна пітливість, дерматит, сухість шкіри, свербіж, підвищений/знижений ріст волосся, відчуття клубка в горлі, пігментація, пошкодження шкіри, кропив'янка.

Рідкісні: карцинома шкіри/вуха.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Часто: артралгія.

Нечасто: анкілозуючий спондиліт, міалгія, тазовий фіброз, перелом хребта, параліч, тендосиновитоподібні симптоми, осалгія.

З боку сечостатевої та репродуктивної системи

Дуже часто: послаблення лібідо та статевої потенції.

Часто: дизурія, ніктурія, полакіурія.

Нечасто: дизурія, гематурія, біль у яєчках, атрофія яєчок, спазми в сечовому міхурі, нетримання сечі, розлади функції пеніса, болі в ділянці простати, інфекції сечостатевого тракту.

З боку ендокринної системи

Нечасто: гінекомастія, цукровий діабет, збільшення щитовидної залози.

Рідкісні випадки крововиливів у гіпофіз після першого призначення у пацієнтів з аденомою гіпофіза.

З боку обміну речовин, метаболізму

Часто: підвищення апетиту.

Нечасто: зниження апетиту, зміни метаболічного стану у хворих на цукровий діабет (зниження або підвищення рівня глюкози в крові), патологічне збільшення маси тіла, гіперкальціємія та гіперкреатинемія, дегідратація, гіперліпідемія (збільшення загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів), гіперфото, гіпопротеїнемія, гіпонатріємія, гіперурикемія, гіпербілірубінемія, втрата ваги.

З боку серцево-судинної системи

Дуже часто: припливи з епізодами посиленого потовиділення, вазодилатація.

Нечасто: стенокардія, аритмія, серцебиття, зміни артеріального тиску (артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія), брадикардія, хронічна серцева недостатність, зміни на електрокардіограмі (ЕКГ), аускультативні шуми, інфаркт міокарда, флебіт, флебіт, флебіт, тромбоз, транзиторні ішемічні атаки, варикозне розширення вен.

Невідомо: подовження інтервалу QT.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: анемія, екхімози, лімфедема, збільшення протромбінового та часткового тромбопластинового часу, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, лейкопенія, еозинофілія.

Системні порушення та реакції у місці введення

Рідкісні: втома, реакції світлочутливості, набряки у ділянці скроневої кістки, жовтяниця, місцеві шкірні реакції, зокрема почервоніння шкіри у місці ін'єкції, що зазвичай минає при подальшому лікуванні.

Нечасто: реакції у місці введення, включаючи біль, запалення, стерильний абсцес, ущільнення тканин, гематому.

З боку імунної системи

Рідкісні: системні алергічні реакції (гарячка, свербіж, шкірний висип), анафілаксія.

З боку органів зору

Нечасті: порушення зору, амбліопія, затуманення зору, офтальмологічні порушення, сухість ока.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Нечасто: порушення слуху, шум у вухах.

Новоутворення

Нечасто: несподіване загострення раку передміхурової залози, агревація раку передміхурової залози.

Лабораторні дослідження

Нечасто: зростання рівнів таких ферментів, як лактатдегідрогеназа (ЛДГ) та лужна фосфатаза (ЛФ), а також трансаміназ, зокрема АЛТ (аланінамінотрансфераза сироватки крові), АСТ (аспартатамінотрансфераза сироватки крові) та γ-ГТ, підвищений вміст тригліцеридів, збільшений протромбіновий час, тривале згортання крові.

Невідомо: у поодиноких випадках абсцес у місці ін'єкції.

Примітка.

Реакцію на терапію можна контролювати шляхом вимірювання сироваткових рівнів тестостерону, кислої фосфатази та ПСА. На початку терапії рівні тестостерону зазвичай зростають, потім протягом 2 тижнів знижуються. За 2 - 4 тижні рівні тестостерону становлять значення, такі як при видаленні яєчок, і залишаються на цьому рівні протягом усього подальшого лікування.

Під час лікування препаратом може зменшуватися щільність кісткової тканини. Реактивні кісткові зміни можна контролювати кістковою сцинтиграфією.

На початковому етапі лікування можливе зростання рівнів кислої фосфатази минущого характеру. Зазвичай через кілька тижнів значення відновлюються до нормального рівня.

4 роки.

Зберігати при температурі вище 30 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

1 прозорий попередньо заповнений шприц з імплантатом та металевою голкою із захисним ковпачком з поліетилену в алюмінієвому пакеті.

За рецептом.

Евер Фарма Йена ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Отто-Шотт-Штрассе 15, 07745 Йена, Німеччина.