Інсуман Базал суспензія для ін'єкцій 100 МО/мл картридж 3 мл №5

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ІНСУМАН  БАЗАЛÒ 

(INSUМАNÒ  BASAL)

 

Склад:

діюча  речовина: інсулін людини;

1 мл суспензії містить 100 МО інсуліну людини (що еквівалентно 3,571 мг інсуліну людини);

допоміжні речовини: протаміну сульфат, м-крезол, фенол, цинку хлорид, натрію фосфату дигідрат, гліцерин (85 %), натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма.

Cуспензія для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.

Протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги середньої тривалості дії. Код АТС  А10А С01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Цукровий діабет, що потребує інсулінотерапії.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату.

Інсуман БазалÒ забороняється вводити внутрішньовенно, а також забороняється вводити за допомогою інфузійних насосів або зовнішніх чи імплантованих інсулінових насосів. Гіпоглікемія.

 

Спосіб застосування та дози.

  Бажаний рівень цукру у крові, препарати інсуліну, що будуть вводитися, а також дозування інсуліну (доза та час введення) потрібно визначати індивідуально та корегувати з урахуванням дієти, фізичної активності та способу життя хворого.

Інсуман БазалÒ забороняється вводити внутрішньовенно, а також забороняється вводити за допомогою інфузійних насосів або зовнішніх чи імплантованих інсулінових насосів.

Добові дози та час введення

Не існує твердих правил стосовно дозування інсуліну. Однак в середньому доза інсуліну становить від 0,5 до 1 МО інсуліну/кг маси тіла на добу. Базальна потреба в інсуліні становить від 40 до 60 % загальної добової потреби. Інсуман БазалÒ вводять шляхом підшкірної ін’єкції за 45-60 хв до прийому їжі.

Корекція дози

При покращенні метаболічного контролю чутливість до інсуліну може підвищитися, що призводить до зменшення потреби в інсуліні. Корекція дози також може збути потрібна у таких випадках:

 

-       зміна маси тіла хворого;

-       зміна його способу життя;

-       виникнення інших факторів, які сприяють підвищенню схильності до розвитку гіпо- або гіперглікемії.

 

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку (≥65 років)

У пацієнтів літнього віку прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до стійкого зменшення потреби в інсуліні.

Ниркова дисфункція

У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження метаболізму інсуліну.

Печінкова дисфункція

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження здатності до глюконеогенезу та зниження метаболізму інсуліну.

 

Спосіб введення

Інсуман БазалÒ вводять підшкірно. Забороняється вводити Інсуман БазалÒ внутрішньовенно та  застосовувати за допомогою інфузійного насоса, зовнішнього або імплантованого інсулінового насоса.

1 мл суспензії Інсуман БазалÒ містить 100 МО інсуліну. Для введення препарату слід застосовувати лише ті шприци, які розраховані на таку концентрацію інсуліну (градуйовані на 100 МО/мл). Шприци не повинні містити будь-яких інших лікарських засобів або їх залишків (наприклад слідів гепарину).

Всмоктування інсуліну, а отже і цукрознижувальний ефект введеної дози може відрізнятися залежно від місця ін’єкції (наприклад при введенні у черевну стінку порівняно із введенням у стегно). При кожній наступній ін’єкції місце уколу слід змінювати в межах ін’єкційної ділянки.

 

Інструкції щодо застосування препарату та поводження з ним

Флакони

Перед першим відбиранням інсуліну з флакона слід видалити пластикову кришку.

Безпосередньо перед набором препарату суспензію необхідно ресуспендувати.  Для цього необхідно рухати флакон, тримаючи його під гострим кутом між долонями. Не можна інтенсивно струшувати флакон, оскільки це може призвести до зміни зовнішнього вигляду суспензії (флакон може виглядати ніби вкритий інеєм; див. нижче) та до утворення піни. Це може зашкодити правильному відмірюванню дози.

Після ресуспендування рідина повинна бути однорідною та мати молочне забарвлення. Якщо цього не можна досягти, тобто суспензія залишається, наприклад, прозорою, або утворилися грудочки, часточки або з’явився осад у самій рідині або на дні чи стінках флакона, то Інсуман БазалÒ не можна застосовувати. Через такі зміни флакон іноді виглядає ніби вкритий інеєм. У таких випадках слід застосовувати новий флакон, що містить однорідну суспензію. Слід також змінити флакон на новий, якщо у режим інсулінотерапії внесено значні зміни.

Шприц-ручка для інсуліну

Картриджі Інсуман БазалÒ слід застосовувати тільки разом зі шприц-ручками для введення інсуліну, такими як ОптіПен, КлікСТАР, Тактіпен, Аутопен 24 та AllStar, згідно з рекомендаціями, наданими виробником ін’єкційного пристрою.

Слід чітко дотримуватися інструкцій виробника щодо використання шприц-ручки під час заправки картриджа, приєднання голки та проведення ін’єкції інсуліну.

Якщо шприц-ручка для введення інсуліну пошкоджена або не працює належним чином (через механічні дефекти), її слід знищити, а замість неї використовувати нову шприц-ручку.

Якщо шприц-ручка зіпсувалася (див. інструкцію з використання шприц-ручки), суспензію з картриджа можна набрати у звичайний шприц (розрахований на 100 МО/мл інсуліну) та зробити ін’єкцію.

Картриджі

Перед установкою картриджа Інсуман БазалÒ у шприц-ручку його необхідно потримати впродовж 1-2 годин при кімнатній температурі, а потім ресуспендувати для того, щоб перевірити його вміст. Це краще зробити шляхом обережного перевертання картриджа (щонайменше 10 разів). Кожний картридж містить додатково три маленькі металеві кульки для забезпечення швидкого та ефективного змішування суспензії.

Пізніше, коли картридж вже заряджено у шприц-ручку, інсулін слід ресуспендувати знову перед кожною ін’єкцією. Це краще зробити шляхом обережного перевертання шприц-ручки (щонайменше 10 разів).

Після ресуспендування рідина повинна бути однорідною та мати молочне забарвлення. Якщо цього не можна досягти, тобто суспензія залишається, наприклад, прозорою, або утворилися грудочки, часточки або з’явився осад у самій рідині або на дні чи стінках картриджа, то Інсуман БазалÒ не можна застосовувати. Через такі зміні картридж іноді виглядає ніби вкритий інеєм. У таких випадках слід застосовувати новий картридж, що містить однорідну суспензію. Слід також змінити картридж на новий, якщо у режим інсулінотерапії внесено значні зміни.

Перед ін’єкцією слід видалити з картриджа усі бульбашки повітря (див. інструкції з використання шприц-ручки). Не дозволяється знову наповнювати порожні картриджі.

Картриджі Інсуман БазалÒ сконструйовані таким чином, що не дають змоги змішувати препарат з будь-якими іншими інсулінами у цьому ж картриджі.

Як і всі інсулінові препарати, Інсуман БазалÒ не можна змішувати з розчинами, які містять відновлюючі речовини, а саме  тіоли та сульфіти. Також слід пам’ятати, що кристали інсуліну-протаміну розчиняються у кислому рН-середовищі.

Перед кожною ін’єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні, щоб уникнути помилкового введення замість людського інсуліну інших інсулінів (див. розділ «Особливості застосування»).

Змішування інсулінів

Інсуман БазалÒ можна змішувати з іншими людськими інсулінами виробництва компанії Санофі-Авентіс, але не з тими, що призначені винятково для введення за допомогою інсулінового насоса. Інсуман БазалÒ також забороняється змішувати з інсулінами тваринного походження або аналогами інсулінів.

Якщо в один шприц необхідно набрати два різні препарати інсуліну, то рекомендується спочатку набирати інсулін короткої дії для того, щоб уникнути потрапляння препарату з більш тривалою дією у флакон. Ін’єкцію бажано проводити одразу після змішування. Не можна змішувати інсуліни різних концентрацій (наприклад 100 МО/мл та 40 МО/мл).

 

Побічні реакції.

Гіпоглікемія, як правило, є найчастішим побічним ефектом, що спостерігається під час інсулінотерапії. Вона виникає у разі, якщо доза введеного інсуліну набагато перевищує потребу у ньому. У ході клінічних досліджень та під час маркетування частота змінюється разом з популяцією та дозовим режимом. Тому неможливо вказати специфічну частоту.

 

Побічні реакції, пов’язані із введенням інсуліну, що спостерігалися під час клінічних досліджень, наводяться нижче за класами систем органів та  у порядку зменшення частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 - < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000 - < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 - < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна розрахувати за наявними даними).

У кожній з груп побічні явища представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.